Бойові дії між Росією та Україною поступово переходять на новий рівень. Українське виробництво безпілотних літальних апаратів різних типів досягає проєктних потужностей, а якість і ударні можливості цих систем зростають дуже швидко. Росія відчуває ці зміни не тільки на лінії фронту, а і в глибокому тилу.
Поява великої кількості недорогих, проте ефективних засобів ураження у Збройних Силах України дозволяє розв’язувати одразу три взаємопов’язані завдання:
– Насичувати безпілотними апаратами загальновійськові підрозділи, що підвищує їх здатність успішно відбивати російські атаки на передовій та зменшує навантаження на Сили безпілотних систем (СБС).
– Розвантажені й посилені СБС починають діяти більш глибоко, у тому числі в оперативному тилу російських військ – на відстані 100 км від фронту і більше, здійснюючи атаки по будь-яких цілях та перешкоджаючи комунікаціям у цілодобовому режимі.
– Паралельно посилюються удари далеких безпілотників по військових і промислових об’єктах Росії, які розташовані за сотні і навіть тисячі кілометрів від українського кордону, що має не лише значний психологічний вплив, а й завдає масштабних матеріальних збитків.
Ці результати помітні навіть неозброєним оком: українські атаки по заводах і нафтосховищах стали повсякденним явищем у європейській частині Росії, а просування російських військ на території України скрізь сповільнилося.
Втім, військово-політичне керівництво Росії наразі не готове змінювати курс та пріоритети, і російська армія все ще намагається зберегти ініціативу, ведучи активні наступи на різних ділянках фронту. Водночас слід поставити питання: чи здатна російська армія надалі вести бойові дії в Україні тими ж методами без суттєвих змін?
### Загальна обстановка
Станом на кінець травня 2026 року війна в Україні залишається здебільшого позиційною, проте супроводжується постійними локальними наступальними діями Росії на кількох напрямках: особливо це помітно в районі Костянтинівки, Лимана та Покровська на Донеччині, а також у Гуляйпільському напрямку Запорізької області.
Темпи просування російських сил навіть на тих ділянках, де їм вдається йти вперед, суттєво знизилися порівняно з минулим роком, незважаючи на збереження високих втрат.
Водночас командування російської армії продовжує звітувати про перемоги. Зокрема, 16 травня начальник Генерального штабу РФ Валерій Герасимов заявив після особистої перевірки угруповання військ “Захід”, що “20-та армія, завершивши ‘визволення’ Луганської народної республіки, наступає широким фронтом на захід у Харківській області”.
Він також зазначив, що російські війська нібито зайняли важливий населений пункт Борова на березі річки Оскіл і контролюють 85% міста Лиман на північний захід від Слов’янська.
Однак ці заяви викликали іронію у деяких російських військових блогерів та аналітиків. Так, військові оглядачі відзначають, що Герасимов “наступає” швидше, ніж армія діє насправді, а контроль над Борівкою та Куп’янськом все ще залишається за українськими силами, а в Лимані російські війська утримують лише околиці.
За останні тижні незалежні аналітики, а також російські військові джерела, далекі від Кремля, не зафіксували суттєвих змін лінії фронту. Невеликі поступи трапляються по обох сторонах, загалом не на користь Росії: останні кілька місяців вона втрачає більше територій, ніж здобуває.
### Кіл-зона розширюється
Російська армія за останні роки демонструвала наполегливість у спробах наступу, незважаючи на значні втрати, що формувало враження необережного ставлення до особового складу. Однак нині командування РФ намагається зберегти кістяк війська – досвідчених професійних військових та мобілізованих, що вижили в запеклих боях 2022–2024 років.
Найбільш ризиковані штурмові піхотні підрозділи, де ймовірність загибелі в першій же бойовій операції дуже велика, комплектуються переважно малопідготовленими цивільними, які підписали контракти заради матеріальної вигоди, ув’язненими і тими, хто став небажаним для командування.
Водночас військовослужбовці з бойовим досвідом і спеціалізацією, що володіють навичками роботи зі складною технікою – артилеристи, зв’язківці, водії-механіки, оператори безпілотників, радіолокаційних систем і засобів ППО, спеціалісти радіоелектронної розвідки та боротьби, інженери й техніки – переважно зайняті на менш ризикових позиціях дещо віддалено від “кільцевої зони” (кіл-зони), де перебування на відкритому просторі є майже смертельним.
Там же розташовані штаби, центри управління, служби постачання, польові госпіталі, мобільні вогневі групи та інші ключові елементи військової системи, без яких армія не може функціонувати.
Проте проблема полягає у тому, що завдяки великій кількості нових безпілотників у ЗСУ, здатних атакувати цілі на значних дальностях, зона небезпеки швидко збільшується. Сили безпілотних систем проводять операції з нищення російської інфраструктури на відстані понад 100 кілометрів від лінії фронту.
Потужність цих ударів підтверджує велика кількість відеозаписів високої якості, знятих операторами “від першої особи”, яких раніше просто не існувало.
Так, стратегічно важлива траса Донецьк – Маріуполь і так званий сухопутний коридор до Криму через Таганрог, Бердянськ, Мелітополь і Джанкой, які раніше вважалися достатньо захищеними тиловими районами, нині стали надзвичайно небезпечними.
Очевидці повідомляють, що раніше оператори дронів, які діють на великій відстані від фронту, атакували переважно великі і дорогі об’єкти, такі як радари або пускові установки, але тепер їхні цілі стали набагато ширшими, вони уражають навіть поодинокі та невеликі об’єкти.
За оцінками експертів, враховуючи нинішній рівень небезпеки, мобільним вогневим групам неможливо безпечно працювати в радіусі 100 км від лінії бойового зіткнення, адже вони вже стали об’єктами атак.
Ймовірно, у найближчі місяці Україна наростить удари по логістичних транспортних шляхах, уражаючи основні шляхи на дистанції до 150 км від фронту. Зокрема, нові типи дронів Hornet (“Марсіанин”) з інтелектуальними системами наведення, які були випробувані на декількох напрямках, демонструють високий потенціал.
### Які безпілотники з’явилися у ЗСУ?
До нового покоління ударних дронів середньої дальності, які вже прийняті на озброєння Збройних Сил України та здатні вражати цілі на дистанції понад 100 км, відносять чотири основні типи:
1. Hornet – дрон американської компанії Swift Beat, відомий у російських військових колах як “Марсіанин-2”.
2. HX-2 Karma – баражуючий боєприпас виробництва німецької компанії Helsing.
3. RAM-2X – результат спільного виробництва європейської UMO Group та українського підприємства, який наприкінці квітня був успішно використаний для ураження гелікоптерів Мі-17 і Мі-28 у Воронезькій області на відстані 150 км від кордону України.
4. “Б-2 70/125” – український безпілотник компанії Atma Sky із збільшеною дальністю польоту до 400 км.
Всі ці апарати відзначаються високою швидкістю, безшумністю, стійкістю до систем радіоелектронної боротьби, а також здатністю автоматично розпізнавати й захоплювати цілі. Вони можуть керуватися як у режимі FPV (режим прямої передачі відео), так і використовувати автопілот на базі штучного інтелекту.
У свою чергу російська армія також має на озброєнні ударні безпілотники середньої дальності: “Ланцет”, “Скальпель”, “Молнія”, “Клин”, “Куб” та інші. Хоч деякі з цих апаратів мають гідні характеристики, російська промисловість не здатна виробляти їх у таких масштабах, як це відбувається в Україні та у її союзників.
Україна, окрім високопродуктивних дронів, має значну перевагу в організації зв’язку для підтримки роботи безпілотних систем: крім “старлінків”, на лінії фронту розгорнута широкомасштабна мережа мобільного зв’язку, застосовуються надійно захищені радіоканали та безліч дронів-ретрансляторів. Це дозволяє операторам оперативно отримувати, обробляти розвідувальні дані і керувати безпілотниками, перебуваючи в безпечному тилу.
За словами російського військового експерта “Філолог у засідці”, “Кількісний рост поставок ударних дронів супроводжується якісними змінами: вдосконалюються системи автономної навігації, автоматичного наведення на ціль та роботи в несприятливих метеоумовах, наприклад, у тумані.”
Телеканал “Молот відьом” прогнозує, що протягом літа наростатиме кількість атак українських дронів на транспортні логістичні шляхи в зоні ураження до 150 км від лінії бойового зіткнення. За оцінками, це призведе до паралічу основних пунктів постачання і спостереження, що здійснюються мобільними вогневими групами та постами повітряного спостереження, особливо через масові атаки “Хорнетів”.
### Зневіра і надії
Чи можна вже стверджувати, що традиційні методи ведення бойових дій російською армією вичерпали себе і ситуація для неї загрожує?
Пригнічений настрій багатьох російських блогерів, котрі ще зовсім недавно активно підтримували продовження війни та виступали на її користь, свідчить про серйозні проблеми.
Так, у закритому телеграм-чаті блогер Dulce Lumen описує стан справ так: “Держава наполегливо демонструє неспроможність вчитися на тривожних уроках, навіть всупереч жахливій і злочинній неефективності. Зараз це найгірший період СВО, навіть восени 2022-го було краще, адже тоді були певні резерви, були запаси зброї, боєприпасів і техніки, існував ‘Вагнер’, була підтримка суспільства війську, і навіть держава активізувалась.”
Він додає, що нині “ситуація значно гірша. Масштаб нової мобілізації, здатної змінити ситуацію на фронті, Росія собі не може дозволити. Тепер вона має лише людей, але зброї, техніки й боєприпасів не вистачає.”
Натомість інша частина проросійськи налаштованої аудиторії вважає, що ситуацію можна виправити, але для цього необхідно терміново і в масових масштабах розробляти та впроваджувати засоби протидії українським і західним безпілотним системам. Однак, для цього важливо, аби керівництво Росії усвідомило всю серйозність викликів.
Судячи зі ставлення російського військово-політичного керівництва, воно поки що не ділить тривожних прогнозів і не вбачає потреби в кардинальних змінах. Російська армія продовжує інтенсивні обстріли території України, веде штурми населених пунктів і планує нові наступальні операції.
Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив: “Лінія фронту розширюється. Головнокомандувач зазначив загрозу зі сторони Білорусі. Можлива операція на північних напрямках. Ми маємо відповідні дані, і російський Генеральний штаб наразі активно готується до наступальних операцій із півночі.”
