На порозі четвертої річниці російсько-української війни конфлікт поступово трансформується у змагання за стійкість економік та темпи впровадження інноваційних технологій. Яким буде п’ятий рік цієї війни? Американський військовий аналітик Майкл Кофман у своєму матеріалі для Foreign Affairs пропонує докладний аналіз нинішніх реалій та прогнозів на майбутнє.
Спочатку війна характеризувалася швидкими наступальними діями РФ, що спиралися на раптовість і мобільність. Майкл Кофман, старший науковий співробітник програми «Росія та Євразія» в Carnegie Endowment — провідному аналітичному центрі міжнародної політики, зазначає, що з часом конфлікт перейшов у фазу ретельної оборони. Просування на фронті нині вимірюється метрами, а тривалі облоги стали доволі побутовим явищем. Від 2023 року бойові дії набули жорсткого позиційного та виснажливого характеру, де обидві сторони адаптуються, демонструють витримку та шукають інноваційні способи вийти з кризи.
Кофман детально досліджує еволюцію конфлікту та виокремлює чотири ключові риси, що визначатимуть російсько-українське протистояння у 2026 році.
Сучасний стан війни
Динаміка бойових дій зосереджена на боротьбі за контроль над так званою kill zone — зоною ураження шириною 15-20 км від лінії фронту. Завдяки активному застосуванню розвідувальних та ударних безпілотних літальних апаратів, традиційні механізовані атаки зазнають серйозних втрат. Війна трансформувалася від великих артилерійських та танкових маневрів у напрямку високоточного вогню, радіоелектронної боротьби та широкого використання дронів.
Російська сторона продовжує тактику безперервного наступального тиску, ведучи штурми невеликими піхотними групами. Хоча ця методика дозволяє поступове просування, вона не здатна забезпечити прорив у обороні й супроводжується значними людськими втратами. Одночасно Москва активізує атаки на українську енергосистему та міські об’єкти, сподіваючись виснажити економіку України.
Українська армія, зі свого боку, веде боротьбу, роблячи війну невигідною для РФ. Вона зводить до мінімуму втрати території, збільшує боєздатність ворога та завдає критичних ударів по російській економіці через атаки на нафтову інфраструктуру. Використання сучасних технологій і безпілотників допомагає компенсувати перевагу РФ у живій силі.
Москва безперервно масує удари по енергетичних об’єктах України, розраховуючи послабити економіку та тил. Фото пресслужби ДТЕК ілюструє масштаби таких атак.
Чотири визначальні тренди війни у 2026 році за версією Майкла Кофмана
Конфлікт у наступному році буде визначатися не лише лінією фронту, а радше факторами економічного виснаження, кадрових ресурсів, технологічних інновацій та часу.
-
Економічне виснаження як головний стратегічний напрям:
- Україна має за мету послабити російські фінанси, застосовуючи масштабні удари по інфраструктурі експорту енергоносіїв.
- Росія зіштовхується з економічною стагнацією: падають доходи від нафти, зростає тиск на так званий «тіньовий флот».
- Основне питання для Москвы – скільки часу вона зможе витрачати близько 40% державного бюджету, або близько 8% ВВП, на ведення війни.
- З іншого боку, РФ підсилює удари далекобійними ракетами та безпілотниками по Україні, застосовуючи стрімке нарощування їхнього виробництва.
- Для Росії економічне виснаження може призвести до досягнення критичної точки, що змусить її суттєво переглянути позицію на переговорах.
- Україні ж необхідно в терміновому порядку знайти масштабні та економні засоби захисту від російських повітряних атак, аби зберегти інфраструктуру.
-
Криза людських ресурсів та зниження наступального потенціалу РФ:
- У 2026 році демографічні проблеми та кадрові нестачі стануть надзвичайно гострими.
- За оцінками, щомісячні втрати Росії станом на кінець 2025 року складають від 30 000 до 35 000 осіб.
- Україна також стикається з викликами: військові виснажені, без можливості своєчасних ротацій, а проблема самовільних залишень частин зростає.
- Російська армія може опинитися в ситуації, коли подальше збільшення чисельності стане неможливим.
- Резерв «фінансово мотивованих» солдатів вичерпано, а якість нових призовників суттєво знизилась, піднімаючи рівень дезертирства.
- За таких умов Москва може бути змушена або зменшити інтенсивність наступальних операцій, або зосередитися на меншій кількості напрямків у 2026 році.
- Для України критично важливо ефективно вирішувати питання ротації та управління, аби уникнути виснаження підрозділів та зберегти обороноздатність.
-
Регіоналізація конфлікту та технологічні прориви:
- Війна все більше виходитиме за межі лише фронтової лінії, набуваючи характеру регіонального конфлікту.
- Зросте активність атак на комерційне судноплавство у Чорному морі, полювання за російським «тіньовим флотом» у різних акваторіях та порушення Росією повітряного простору країн НАТО.
- У значній мірі посиляться раптові асиметричні дії.
- Розширення географії бойових дій підвищує світові ризики системної ескалації.
- Технологічні новації матимуть миттєвий вплив на перебіг війни: зокрема, блокада росіянами доступу до системи Starlink призведе до значних ускладнень в роботі їхніх ударних дронів та наземних роботизованих систем.
- Це змусить Росію докорінно реформувати тактичне управління.
-
Час та виснаження, що визначають умови переговорів:
- США демонструють нетерпіння і прагнуть закінчити конфлікт до літа, але жорсткі дедлайни навряд чи спрацюють у такому складному конфлікті.
- Росія лишається відданою меті знищити Україну як незалежну державу, тоді як Україна, хоч і зазнавши значного виснаження, не впадає у відчай.
- Попри пропагандистські заяви РФ, час усе більше грає проти Москви.
- Існує істотний розрив між військовими ресурсами Росії та її максималістськими політичними амбіціями.
- Росія не здатна досягти своїх стратегічних цілей виключно військовим шляхом; її переваги на полі бою не забезпечили вирішального програшу Україні.
- Захоплення навіть невеликих територій потребує надмірного часу та величезних людських втрат.
- Майбутні переговори безпосередньо залежатимуть від того, чия стратегія виявиться більш життєздатною у 2026 році — російського наступу чи української оборони.
Цей аналіз містить глибоке розуміння динаміки конфлікту — від тактичних змін на полі бою до стратегічних економічних і політичних викликів, які визначатимуть хід війни у наступному році.
