Ударні гелікоптери пройшли надзвичайний шлях в ході російсько-української війни. Вони відзначилися зухвалою доставкою припасів захисникам Азовсталі, а також здійснили перший у історії успішний удар по російській нафтобазі в Бєлгороді. Однак згодом ці машини поступово відійшли від лінії зіткнення і перетворилися на засоби протиповітряної оборони (ППО) проти безпілотних літальних апаратів (БПЛА).
Фахівці «Оборонки» аналізують, яким чином війна дронів змінила роль ударних гелікоптерів і як українське командування разом зі світовими оборонними корпораціями бачать перспективи розвитку армійської авіації.
### Закінчення епохи “літаючих танків”: від Гостомеля до позиційного глухого кута
У березні 2026 року екіпаж українського морського гелікоптера Мі-8 за три години збив над морем 12 російських дронів типу «Шахед». Чотири роки раніше російські Мі-8 летіли на надмалій висоті до Гостомеля, щоб висадити десант і встановити повітряний міст для наступу на Київ.
Ці два факти яскраво ілюструють, як за період великої війни трансформувалося застосування ударних і багатоцільових гелікоптерів. Первісно створені для безпосередньої підтримки військ та ударів над полем бою, вони змушені триматися на дистанції від переднього краю. Виконуючи транспортні функції — перевезення особового складу, припасів і евакуацію поранених, — багатоцільові гелікоптери водночас отримали нові завдання, серед них — перехоплення повітряних цілей у тилу.
Це не свідчить про втрату ними військового значення. Проте досвід бойових дій в Україні засвідчив обмеженість традиційної доктрини, за якою броньовані удари, мала висота польоту та вбудовані системи захисту дозволяли гелікоптерам діяти безпосередньо над передовою.
Американська та радянська школи армійської авіації відрізнялися, але розвивалися за схожою логікою Холодної війни:
– AH-64 Apache було створено передусім для боротьби з бронетанковими колонами та ударів у тактичній глибині.
– Мі-24 призначався для підтримки піхоти вогнем та перевезення невеликого десанту.
– Пізніші моделі Ка-52 і Мі-28 стали спеціалізованими ударними гелікоптерами.
Передбачалося, що гелікоптер буде наближатися до цілі, вкриваючись рельєфом, випускати протитанкові ракети та залишати район до того, як противник встигне відповісти.
### Військові події в Гостомелі та їх наслідки
24 лютого 2022 року росіяни направили до аеродрому в Гостомелі групу з 34 гелікоптерів для висадки кількох сотень десантників. За оцінками британського аналітичного центру RUSI, під час операції Росія втратила близько 17% гелікоптерів, переважно через переносні зенітні ракетні комплекси (ПЗРК) та інше озброєння.
За даними проєкту Oryx, котрий фіксує втрати лише на основі фото- чи відеопідтверджень, у районі Гостомеля було ідентифіковано шість втрат гелікоптерів різних типів: Мі-8, Мі-28 і чотири Ка-52, один із яких залишився в Україні.
Хоч десант і захопив аеродром, стратегічна мета провалилася. Українські сили не дозволили Росії швидко налагодити прибуття важких транспортних літаків, а наземні колоні натрапили на перешкоди при підході до Києва. Отже, гелікоптерний штурм, що планувався як блискавична операція, обернувся одним із символів її краху.
### Обмеження та зміни в тактиці застосування гелікоптерів
Проблеми не обмежилися Гостомелем. У перші тижні після початку широкомасштабної війни Ка-52, Мі-28 та Мі-24/35 на малих висотах парами проводили рейди проти українських підрозділів, іноді заходячи на десятки кілометрів за лінію фронту. Втім, вже навесні такі операції практично припинилися — за даними RUSI, екіпажі критично зменшили кількість ризикованих перетинів переднього кордону.
Варто зазначити, що бортові системи захисту та теплові пастки не стали непроникним щитом. Вони могли лише зірвати наведення ракет із інфрачервоною головкою, але не усували загрозу. За наявності тисяч ПЗРК по всій лінії фронту, гелікоптеру достатньо помилитися один раз, щоб опинитися під ударом.
За відкритими даними, на момент підготовки матеріалу проєкт Oryx підтвердив знищення щонайменше 54 російських Ка-52 і 14 Мі-28. З урахуванням пошкоджених і захоплених, кількість таких гелікоптерів досягла 68 Ка-52 і 20 Мі-28. Не всі вони були підбиті ПЗРК або загинули у повітрі, проте сам масштаб втрат ілюструє ризики роботи безпосередньо біля лінії фронту.
Отже, «літаючий танк» не став марним, але значно втратив свободу дій. Броня захищає від стрілецької зброї та уламків, але не дозволяє довго перебувати над позиціями ворога, де одночасно працюють ПЗРК, мобільні ЗРК, зенітна артилерія, радари й безпілотна розвідка.
### Виживання за рахунок дистанції: тактика кабрування та застосування керованих ракет
Першою відповіддю на посилення протиповітряної оборони стало застосування ударів із більшої відстані. Як українські, так і російські екіпажі почали частіше використовувати так звану тактику “кабрування” з некерованими ракетами.
Суть полягає у тому, що гелікоптер летить низько, ховаючись за рельєфом, та різко піднімає ніс під кутом 15-30 градусів перед пуском залпу ракет С-8 чи С-13 (різні калібри, запуск відразу кількох ракет із підвісних блоків). Ракети прямують по навісній траєкторії у заданий район, а гелікоптер одразу відвертає від вогню і запускає теплові пастки. Саме таку схему описує RUSI.
Водночас точність атак такого типу обмежена: екіпаж не бачить конкретну ціль у момент пуску. Тому ракети можуть скоріше тимчасово змусити піхоту сховатися або обмежити її дії, ніж ефективно уражати окрему бронетехніку чи укриття. Це компроміс, що дозволяє удари на безпечнішу відстань, але не замінює точну вогневу підтримку.
Іншим напрямком стало впровадження керованих ракет більшої дальності. Зокрема, відомим прикладом російської ракети є ЛМУР («Изделие 305»). Основні характеристики:
– Вага близько 105 кг
– Бойова частина вагою 25 кг
– Дальність польоту до 14,5-15 км
– У носовій частині — камера з тепловізійним каналом
– Система наведення: інерційна + супутникова навігація
ЛМУР може працювати у двох режимах:
1. Оператор перед пуском обирає ціль — ракета супроводжує її самостійно.
2. Ракета спочатку летить у задану зону, передає зображення на гелікоптер, де оператор обирає або змінює ціль під час польоту.
За даними Oryx, такі ракети головним чином використовують проти будівель, понтонних переправ і техніки неподалік них.
Дальність дії ЛМУР дає можливість Мі-28НМ та модернізованим Ка-52М залишатися переважно поза зоною досяжності більшості переносних зенітних комплексів. Проте гелікоптери все ще піддаються загрозам від потужніших ЗРК, винищувачів, дронів та ударів по місцях базування.
У дослідженні RAND зазначено, що російська авіація успішно діяла з тилу, застосовуючи далекобійне озброєння і використовуючи прогалини в українській системі ППО для стримування атак механізованих підрозділів.
Таким чином, хоч гелікоптери не отримали можливості безперешкодно діяти на самій лінії фронту, водночас вони залишаються ефективними, коли отримують цільові дані від дронів або наземної розвідки, запускають ракети з безпечної відстані і не входять безпосередньо в небезпечну зону.
Отже, їх роль трансформується від штурмовиків, які працюють на передньому краї, до мобільних платформ для застосування керованої зброї на дистанції.
### Відродження у тилу: гелікоптери як інструмент ППО проти безпілотників
У той час коли небо безпосередньо над фронтом ставало дедалі загрозливішим для пілотованих літальних апаратів, у глибині країни гелікоптери знайшли нове завдання — протидія далекобійним ударним безпілотникам.
Дрони типу «Шахед» складні для перехоплення винищувачами через їх низьку та повільну швидкість, а застосування дорогої зенітної ракети проти масового дрона економічно невигідне.
З іншого боку, гелікоптер Мі-8 має запас швидкості, достатній для того, щоб наздогнати ціль, зблизитись із нею та надати бортовому стрільцю час прицілитися. Дані аналітичного центру CSIS підтверджують цю можливість.
Повна архітектура перехоплень не розголошується, проте загальна логіка полягає в наступному:
– Повітряне командування отримує інформацію з радарів, акустичних сенсорів і спостережних постів.
– Виводить екіпаж в район, де виявлено ціль.
– Льотчики здійснюють візуальний пошук дрона або використовують тепловізійну оптику, підходять збоку чи ззаду і відкривають вогонь у безпечній зоні.
Важливою складовою системи є розподілена мережа акустичних сенсорів під кодовою назвою Sky Fortress, яка дає попереднє цілевказання вогневим підрозділам і авіації.
У такій схемі гелікоптер фактично стає повітряною мобільною вогневою групою. У той час як наземні підрозділи обмежені у зоні дії, гелікоптер здатен швидко переміщатися між маршрутами, закривати проміжки у ППО або супроводжувати ціль до зони безпечнішого знищення.
Ця тактика особливо корисна на підступах до міст, над морем та у малозаселених районах, де знижується ризик пошкодження цивільної інфраструктури або загиблих серед мирного населення.
Відповідно до заяв заступника Головнокомандувача ЗСУ Андрія Лебеденка, радянські гелікоптери оснащують сучасними засобами зв’язку, навігації, розвідки та ураження. Така модернізація полегшує пошук дронів та інтеграцію екіпажів у загальну систему ППО. Екіпаж має своєчасно отримувати координати цілей, бачити повітряну обстановку та не заважати роботі наземних зенітних комплексів.
Українські гелікоптери Мі-8 отримують тепловізійні приціли та скорострільні кулемети, серед яких шестиствольні M134 Minigun. Відео Військово-морських сил України демонструє, як один екіпаж знищив 12 «Шахедів» за три години.
Колишній Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський зазначав, що в деяких районах гелікоптери перехоплюють до 40% дронів, які потрапляють у їхні зони відповідальності. Хоча це лише частина від усіх БПЛА, які запускають по Україні, ця статистика свідчить про інтеграцію тактики як складової системи ППО.
Економічна вигода застосування гелікоптерів у цьому контексті не в дешевизні самого літального апарату — бо година нальоту, ремонт та підготовка екіпажу дорого коштують. Головна перевага полягає в тому, що черга кулемета зберігає дорогі ракети NASAMS, IRIS-T або Patriot для швидших і небезпечніших цілей.
Для прикладу, один боєприпас PAC-3 MSE коштує близько 4 млн доларів, згідно з бюджетними відомостями Армії США, тоді як патрони для короткої черги — у кілька разів дешевші. Але до таких розрахунків слід додавати ризики для екіпажу та самого гелікоптера.
У відповідь на ці дії Росія також удосконалює власні тактики. У грудні 2025 року в Україні вперше зафіксували використання дрона Shahed-136, доопрацьованого із встановленням радянської ракети класу «повітря-повітря» Р-60, призначеної для ураження літаків і гелікоптерів. Поки що ефективність такої модифікації та кількість переобладнаних дронів невідомі, проте сама поява цієї зброї свідчить, що авіаційні перехоплення спричиняють для Росії проблеми.
Водночас нова загроза підвищує ризики для екіпажів і створює потребу в недорогих керованих засобах ураження, щоб збивати безпілотники на великій відстані, не наближаючись до них на дистанцію вогню кулеметів.
### Зміна ролей: коли мисливець стає жертвою FPV-дронів
Іншою значущою трансформацією стала поява загрози для ударних гелікоптерів від невеликих FPV-дронів.
Типовий радіокерований FPV-дрон коштує близько 500 доларів США, проте ціна коливається залежно від дальності, типу устаткування та методу керування. Оптоволоконні варіанти зазвичай складніші і дорожчі.
У серпні 2024 року оператори Центру спеціальних операцій «А» СБУ вперше влучили FPV-дроном у російський Мі-28, що перебував у повітрі над Курською областю. Дрон уразив хвостовий гвинт, що може спричинити втрату керованості.
Українське джерело повідомляло про збиття гелікоптера, хоч на оприлюдненому відео подальша доля машини не показана. За російською версією, вертоліт здійснив аварійну посадку і пізніше був відправлений на ремонт.
Через два дні з’явилося відео атаки FPV-дрона на Мі-8, хоча достовірних підтверджень його знищення немає.
У березні 2026 року оператори 59-ї бригади влучили оптоволоконним FPV-дроном у Ка-52 поблизу Надіївки на Донеччині. Пошкоджена машина здійснила аварійну посадку. Орієнтовна вартість такого гелікоптера оцінюється в близько 16 млн доларів.
Такі атаки поки що лишаються відносно рідкісними. Швидкість FPV залежить від розмірів, двигунів, акумулятора та ваги бойової частини. Більшість бойових дронів поступаються гелікоптерам у швидкості й не можуть тривало переслідувати їх на максимальних швидкостях.
Найімовірніше влучення відбувається, коли гелікоптер зависає, сповільнює хід, заходить на посадку або пролітає низько в районі, де оператор уже підняв дрон. Отже, такі удари більше нагадують повітряні засідки чи перехоплення у вигідний момент, а не тривалі погоні.
Звичні засоби захисту бойових гелікоптерів не є ефективними проти такої загрози. Теплові пастки створюють хибне джерело тепла для відведення ракет з інфрачервоним наведенням, але оператор FPV спостерігає за гелікоптером через камеру і може ігнорувати пастки.
Засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ) можуть заглушити звичайний радіоканал керування або передавання відео, але оптоволоконний FPV-дрон управляється через тонкий кабель, який розмотується у польоті, і не залежить від радіозв’язку. Отже, такі апарати є принципово невразливими до РЕБ. Водночас їх все ж можна виявити і фізично знищити.
Водночас більшість систем захисту бойових гелікоптерів були розроблені для раннього виявлення радарів та запусків зенітних ракет, а не для виявлення малих квадрокоптерів. Тому в майбутньому гелікоптерам можуть знадобитися:
– оптичні, тепловізійні, акустичні або компактні радіолокаційні системи огляду;
– бортові системи РЕБ;
– засоби фізичного перехоплення дронів.
Екіпажам доводиться адаптуватися — міняти маршрути, зменшувати час зависання, пильно контролювати повітряний простір.
Поки що немає серійного комплексу, який міг би автоматично виявляти та знищувати FPV-дрони поблизу гелікоптера, тому захист доводиться будувати за допомогою кількох взаємодоповнювальних систем.
### Уроки застосування: переосмислення озброєння та майбутні перспективи
У лютому 2024 року Армія США скасувала програму перспективного розвідувально-ударного гелікоптера (FARA) після років розробки. На той час основними учасниками були компанії Bell і Sikorsky з прототипами двох різних машин.
Начальник штабу армії Ренді Джордж пояснив таке рішення, згадавши досвід війни в Україні. Він зазначив, що повітряна розвідка істотно змінилася, бо безпілотні та космічні системи стали більш доступними, дешевшими й здатними працювати на значно більших дистанціях.
Разом з тим не варто стверджувати, що FARA закрили винятково через події в Україні. Армія США крім того переглядала всю структуру авіаційних витрат і одночасно фінансувала наступний конвертоплан MV-75, модернізацію гелікоптерів Black Hawk та Chinook, розвиток безпілотних систем та далекобійної зброї. Український досвід був одним із аргументів, але не єдиною причиною.
Ключовим напрямком став розвиток концепції Manned-Unmanned Teaming (спільна робота пілотованої та безпілотної авіації). Зокрема:
– Американські AH-64E Apache вже можуть отримувати відео з дронів RQ-7 Shadow і MQ-1C Gray Eagle і управляти їхніми сенсорами.
– В Європі Airbus та Leonardo випробовують систему MUSHER, яка дозволяє екіпажам гелікоптерів обробляти інформацію від різних безпілотників і ставити їм цілевказання.
Отже, у західних програмах поступово формується інша модель: гелікоптер здійснює не самостійну розвідку над переднім краєм, а працює в тилу як повітряний командний пункт для групи безпілотників.
В останньому сценарії:
– БПЛА першими входять у небезпечну зону.
– Вони шукають цілі та передають інформацію.
– Гелікоптер координує роботу дронів і, за потреби, використовує далекобійну зброю.
Свіжим прикладом стала презентація у липні 2026 року безпілотного конвертоплану Thunder, розробленого компаніями Anduril і Archer Aviation. Ідея полягає в тому, що він летить попереду AH-64 або перспективного MV-75, здійснює розвідку, виявляє цілі, несе додаткове озброєння і прикриває пілотовані машини від ворожих безпілотників.
На цей момент це поки лише концепт і повнорозмірний макет, а перший польот запланований на 2027 рік.
Український досвід демонструє, як така схема працює в умовах реальної війни. Дрон перевіряє маршрут і противника, а гелікоптер знаходиться поза безпосереднім вогнем, отримує інформацію від різних платформ і, за потреби, запускає керовані ракети з безпечної дистанції.
Проте, безпілотні апарати не замінять повністю армійську авіацію. Гелікоптери залишаються незамінними для:
– перевезення військових і вантажів;
– евакуації поранених;
– висадки малих груп;
– роботи в районах без підготовлених аеродромів;
– перехоплення повільних безпілотників.
Це підтверджується не лише українською практикою: Росія активно застосовує Ка-52 і Мі-28 для боротьби з українськими далекобійними дронами, а на Близькому Сході бойові гелікоптери застосовувалися проти іранських та хуситських БПЛА.
Зокрема:
– У 2018 році ізраїльський AH-64 збив іранський дрон.
– У 2024 році французький корабельний гелікоптер перехопив хуситський безпілотник над Червоним морем.
Таким чином, боротьба з дронами стає черговим завданням гелікоптерної авіації.
Отже, війна свідчить не про занепад гелікоптерів, а про трансформацію умов їх застосування. Пілотовані машини все рідше діятимуть самостійно над передовою, натомість дедалі більше виконуватимуть роль носіїв далекобійної зброї, транспортних платформ та командних пунктів для керування групами безпілотників.
