Травень традиційно є місяцем, що має особливе значення для російських окупантів і супроводжується низкою історичних та політичних подій, пов’язаних із «руською весною» на Донеччині.
У 2014 році саме в травні відбулися ключові моменти, як-от захоплення Донецька та тимчасове взяття під контроль Маріуполя бойовиками «ДНР» на початку квітня, а також звільнення адміністративних будівель Маріуполя силами АТО 9 травня.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 2022 року, до цього календаря додалися нові трагічні дати:
- 21 травня 2022 року за наказом президента РФ усі бійці гарнізону «Маріуполь» були виведені в полон з території металургійного комбінату «Азовсталь»;
- Саме цей день пропагандисти називають «звільненням», тоді як фактично це було повне захоплення міста;
- Відображення цих подій можна прослідкувати у повідомленнях маріупольських пропагандистів на телебаченні «Мариуполь 24» та його однойменному телеграм-каналі, особливо у хроніці за 8, 9, 20 та 21 травня.
Окупація та визволення: паралелі та маніпуляції
Протягом доби телеграм-канал «Маріуполь 24» транслює до 50 новин. Проте 8 та 9 травня 2026 року кількість дописів зросла до 107. Так, 8 травня із 54 новин 20 були присвячені святкуванню дня перемоги, а 9 травня таких публікацій було 50 з 53.
Місцеві пропагандисти активно плутають історичні події Другої світової війни (яку вони традиційно називають Великою Вітчизняною) з сучасними подіями, намагаючись створити вигідні для себе паралелі. Зокрема, 20 травня було процитовано ватажка «ДНР» Дениса Пушиліна, який заявив: «Чотири роки тому було звільнено Маріуполь (мається на увазі окупація 21 травня 2026 року. — Авт.), і після тривалого періоду української окупації місто повернулося додому».
У повідомленнях телеграм-каналу «Маріуполь 24» окупацію називають визволенням, а визволення – окупацією. Ці матеріали є типовими маніпулятивними текстами, побудованими на штампах і кліше, що походять із радянських підручників із історії, із порожніми фразами про «священну війну» та узагальненнями про «переможний народ».
Так, зокрема, у телеграм-каналі відзначалося:
«Ми пам’ятаємо надихаючі події «руської весни» 2014 року в Маріуполі та ніколи не забудемо трагедії, влаштованої київськими бойовиками у священний День Перемоги. Незважаючи на труднощі, місту допомогли вистояти стійкість і мужність його мешканців, які вірили, що Росія прийде. І Росія прийшла. Назавжди».
Ідеться про події 9 травня 2014 року, коли нинішній командувач об’єднаних сил ЗСУ Михайло Драпатий керував операцією звільнення, будучи за кермом БМП і долаючи барикади, що їх створили проросійські провокатори.
Тоді озброєна проросійська диверсійна група (так званий бандформування «Мангуст») спробувала захопити будівлю міського управління міліції. Воїни АТО 9 травня здійснили штурм, проте були вимушені тимчасово відступити — через це місто опинилося під контролем проросійських бойовиків ще майже на місяць. Остаточне визволення Маріуполя українськими силами відбулося 13 червня 2014 року, а фактична повторна окупація сталася 21 травня 2022 року під час нового вторгнення.
«Вальс санітарок» або весняне загострення пропаганди
У травні активною була пропагандистська активність не лише з боку окупаційної влади, але й серед населення тимчасово окупованих територій. Зазвичай це проявлялося через участь працівників бюджетних установ – марші, толоки, співи та танці.
Зокрема, 9 травня у відділенні денного перебування Центру соціального обслуговування Лівобережного району Маріуполя, яке забезпечує дозвілля людей похилого віку та осіб з інвалідністю, відбувся концерт, що «наповнив кімнату музикою і став справжнім подарунком», — повідомляє телеграм-канал «Мариуполь 24». Особливість концерту чітко не пояснювалася, однак на відео було видно напівпорожнє приміщення з голими стінами та штучними квітами.
Пропагандисти назвали цю подію не просто культурним заходом, а «уроком історії, сповненим гордістю за подвиг предків і безмежною вдячністю за мирне небо».
Останні ветерани Другої світової війни
У ці дні окупаційні органи влади зазвичай показово відвідують пам’ятники і ветеранів, котрі на сьогодні залишилися одиницями. Особливо цинічними виглядають привітання літніх людей, які пережили і Другу світову війну, і важкі події весни 2022 року – блокаду, холод, голод, відсутність медичної допомоги, безперервні обстріли.
Так, у травні до ветеранів, які пережили цей період у Маріуполі, із «привітальними листами» від Путіна та квітами завітали колаборантські місцеві посадовці. Зокрема, серед таких була ветеранка Валентина Устинова, що зустріла війну у 18 років і працювала на оборонному підприємстві.
Станом на 2015 рік у Маріуполі проживало приблизно 344 ветерани війни (люди народженні 1925-1926 років та старші, так звані «діти полку»). 4 травня в окупованому Маріуполі помер Степан Волошин, учасник бойових дій Другої світової війни, якому було 106 років.
Обов’язковою акцією у цей період залишається «Георгіївська стрічка». Маріупольська пропаганда активно використовує традиційні образи та кліше, говорячи про «військову звитягу та подяку поколінню переможців», які «виконуються з ентузіазмом». Так, медичний центр ФМБА Росії святково вручає стрічки пацієнтам та працівникам установи, що «символізують військову доблесть і самовідданість».
Музична пропаганда і «Безсмертний полк»
Особливу увагу російська пропаганда в «святкові» періоди приділяє дітям і підліткам. Залучаються дитячі садки, початкова та старша школа до пропагандистських заходів.
У травні концертні заходи, присвячені 9 травня, проходили у школі мистецтв (№5) та загальноосвітній школі №41, під гаслом «Пісні, з якими перемагали», включно з «Катиушею». Педагогічний склад і деякі батьки демонстрували позитивне ставлення до підготовки дітей під час цих заходів.
Через побоювання атак Збройних сил України цьогоріч акція «Безсмертний полк» відбувалася у форматі онлайн. На вулицю вивели лише дошкільнят, які взяли участь у спільній «онлайн-прогулянці» з портретами героїв історичних російських регіонів – це було бюджетною симуляцією параду з анімованими чорно-білими фотографіями на тлі.
Вихователька дитячого садка пояснювала малятам:
«9 травня проходить акція “Безсмертний полк”. Люди й діти виходять із портретами своїх прабабусь і прадідусів, щоб показати: пам’ять про них завжди житиме в наших серцях. Тому ця колона і називається “безсмертною”».
«Молода гвардія» та ідеологія порядку
До подібних пропагандистських заходів звично залучають студентську та старшокласницьку молодь. Наприклад, організація «Молода гвардія» спільно з управою Іллічівського району провела масштабний суботник біля пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам, де прибрали територію, підмели доріжки, побілили бордюри та помили пам’ятник.
Пропаганда позиціонує це як важливий ініціативний крок і вияв поваги до «героїв минулого».
Переможні наративи та відновлення пам’яті
Напередодні 9 травня окупанти поширювали повідомлення про повернення музейних експонатів зруйнованого музею «Азовсталі», які 2023 року були вивезені до Смоленська. Телеграм-канал «Мариуполь 24» повідомляв:
«Це унікальні документи радянського періоду – почесні грамоти, фотографії заводчан, збірки спогадів. Ініціатива радника голови Ростислава Мединського дозволила передати реліквії нам напередодні Дня Великої Перемоги. Повернена пам’ять — теж частина нашої Перемоги».
Також у травні було підтверджено загибель чотирьох російських військових моряків під час останніх боїв за Маріуполь у 2022 році. На вході в порт встановлена меморіальна табличка з їхніми іменами, а окупаційна будівельна організація «Росія капітальне будівництво» поклала квіти до пам’ятного знаку.
Пропаганда порівнює події 2022 року з періодом Великої Вітчизняної війни з акцентом на те, що порт Маріуполя залишається «морською брамою» міста та ареною запеклих битв.
Пам’ятні таблички встановлені також у дворі обласного управління поліції Донеччини. Там відзначають 81-у річницю перемоги у Великій Вітчизняній війні й окупацію Маріуполя. Квіти до монумента поклав очільник поліції «ДНР» полковник Ігор Литвиченко.
Протягом травня пропагандисти не припиняли згадувати «день перемоги»: спочатку дякували «ветеранам ВВВ», а наприкінці місяця – вже новим «героям СВО» (так у РФ називають повномасштабне вторгнення в Україну):
«З гордістю можу сказати: сьогодні Маріуполь не впізнати. Говорячи про відродження міста, нові будинки й набережні, ми зобов’язані пам’ятати подвиг наших військовослужбовців, завдяки яким місто живе і розвивається. Їхній героїзм заслуговує на щиру повагу», – цитує «Мариуполь 24» голову «ДНР» Дениса Пушиліна.
До початку 2022 року Маріуполь не потребував «відродження». Зруйнування міста спричинила саме російська армія, яка знищила його майже повністю, вбивши тисячі жителів.
Інформаційні джерела в період «побєдоносія»
У період травневих подій джерелами пропаганди на каналі «Мариуполь 24» були також особи, як Олександр Бородай – терорист і один із ідеологів «руського міра», та верхівка російського МЗС.
9 травня Бородай виступив із промовою, у якій заявив, що Росія зобов’язана перемогти Україну так, як перемогла фашизм у 1945 році. За його твердженням, в Україні всі «відверті сатаністи», і для боротьби з ними необхідно застосовувати широкий спектр засобів.
Голова МЗС РФ Сергій Лавров поширював тезу про те, що Європа нібито не соромиться повторити «досвід Гітлера» і готує напад на Росію. За його словами, Захід не так щиро шанує результати Великої Вітчизняної війни, які начебто заклали фундамент тривалого мирного розвитку.
У той же час Міністерство оборони РФ пояснювало необхідність нічних бомбардувань мирних кварталів та торговельних центрів України тим, що ці об’єкти нібито маскують центри ухвалення рішень «українських нацистів».
Стандарти текстів, присвячених «дню перемоги» у травні в окупованому Маріуполі, традиційно включають такі обороти, як «священна історична пам’ять», «глибоке визнання ветеранам», «героїчні трудівники тилу», «надзвичайна солідарність», «нацистська Німеччина», «Священна війна», «велична перемога». Автори матеріалів перемежовують свої тексти штампами, взятими із радянських джерел, поетичних і пісенних творів того часу.
Більшість меседжів маріупольських пропагандистів є не більше ніж калькою з текстів інших пропагандистів або змушених до створення таких текстів радянських митців і літераторів – як поетів-пісенників, так і композиторів. За понад десятиліття Незалежності України більшість цих штампів місцеві мешканці або вже бачили, або давно забули.
Юлія Гаркуша,
регіональна представниця
Інституту масової інформації в Донецькій області
