Чому ціни на електроенергію в Європі поводяться так по-різному, попри бум відновлюваних джерел?
Війна в Ірані штовхає ціни на паливо в Європі до рекордних висот, і цей континент знову опинився в епіцентрі енергетичної кризи — другої за останні п’ять років. Хоча деякі країни швидко наростили потужності від вітрової та сонячної енергетики, аби зменшити залежність від коливань ринку, ефект від їхніх зусиль суттєво різниться.
Прикладом є Німеччина та Іспанія. Німеччина встановила більше вітрових і сонячних електростанцій, ніж Іспанія, проте це не завжди рятує її від раптових стрибків оптових цін на електроенергію. Іспанія ж демонструє більш стабільний ціновий фон, що викликає питання: що спричиняє такі відмінності?
Як працюють енергетичні ринки Європи?
Європейська модель встановлення цін на електроенергію нагадує наповнення чаші: спочатку вливається найдешевший енергоресурс, потім наступний за вартістю і так далі. Зазвичай на початку додають енергію з вітру та сонця, потім гідроелектростанції та АЕС, а наприкінці — газові та вугілляні електростанції.
Головний нюанс у тому, що оптова ціна електроенергії формується останнім, найдорожчим джерелом енергії, яке було використане. Це означає, що навіть невеликий відсоток викопного палива, особливо газу, може значно підняти ціну для всієї країни. Ось чому навіть великі обсяги дешевої відновлюваної енергії не гарантують низьких тарифів, якщо країна залежить від газових електростанцій.
Загалом ситуацію пояснює не лише фактичне споживання газу, а й те, наскільки його технології впливають на загальне формування цін, зазначає Кріс Росслав, провідний аналітик енергетики у дослідницькій компанії Ember.
Як кризові фактори вплинули на європейські ціни
Після того, як Росія у 2022 році призупинила постачання природного газу до ЄС, багато виробників змушені були частково зупинити заводи, а деякі домогосподарства побачили в платіжках зростання витрат на опалення в 10 разів. У відповідь політики поставили на локальне виробництво зеленої енергії та взяли курс на масштабне інвестування у вітрову і сонячну енергетику.
Ціль — до 2030 року отримати понад 40% електроенергії з відновлюваних джерел, і це змінює енергетичний ландшафт. Проте для того, щоб ціни не залежали від коливань вартості викопного палива, країнам доведеться практично повністю перейти на дешевші у експлуатації джерела, такі як вітер, сонце, гідроенергія та атомна енергетика.
Сонячний прорив Іспанії
В Іспанії зміни особливо помітні. Якщо у 2021 році газ визначав оптову ціну на електроенергію в половині випадків, то вже 2025 року цей показник знизився до 26%. За цей час країна збільшила частку відновлюваної енергії до понад 40%, здебільшого завдяки сонячним панелям і вітровим турбінам.
Дані з Ember свідчать: у першій половині 2025 року оптова ціна в Іспанії була приблизно на третину нижчою за середньоєвропейський рівень. Хоча торік у країні трапився відключення електропостачання, розслідування показало, що там зіграло роль кілька факторів, а не лише нестача енергії.
Експерти відзначають Іспанію як успішний приклад адаптації до енергетичної кризи, спричиненої війною в Україні та перебоями з поставками газу.
Чому Німеччина ще відчуває складнощі?
На відміну від Іспанії, Німеччина у 2025 році бачить зростання впливу газових цін на оптову електроенергію — приблизно у 35% випадків, що трохи більше, ніж у 2021-му. Причиною є закриття атомних електростанцій і виведення з експлуатації деяких вугільних, через що зросла залежність від природного газу.
Схожа ситуація спостерігається в Італії, де велика частка електроенергії все ще виробляється з викопних палив, що відображається в стабільно високих оптових цінах.
Що робиться для зменшення залежності від газу?
Європейські країни активно працюють над зменшенням впливу коливань цін на нафту та газ. Серед ініціатив:
- Покращення міждержавних електромереж для більш ефективного розподілу надлишків енергії. Уявіть, що надлишки сонячної енергії Іспанії можуть «переливатися» у Європу, наприклад, до Франції;
- Оновлення моделей оплати відновлюваної електроенергії, щоб стабілізувати тарифи та зменшити коливання;
- Оптимізація системи енергопостачання для підвищення гнучкості та зниження витрат.
За підрахунками дослідницької організації Agora Energiewende, ці зусилля можуть заощадити майже 600 мільярдів доларів США в період з 2035 по 2050 роки, зміцнюючи стабільність і надійність енергетичних ринків Європи.
