Чому британська поліція не розслідувала справу Джеффрі Епштейна та причетність принца Ендрю?
Неоднозначність британського правосуддя у справі про сексуальне насильство
Протягом останнього десятиріччя британська поліція неодноразово відмовлялася розпочати розслідування за заявами Вірджинії Джуффре щодо сексуальної експлуатації. Жінка стверджувала, що Джеффрі Епштейн і його спільниця Гізлен Максвелл перевозили її до Лондона у 2001 році та примушували вступати в інтимні стосунки з принцом Ендрю, нині відомим як Ендрю Маунтбеттен-Віндзор.
Вже у 2015 році вона повідомляла про це Метрополітенську поліцію, яка опікується Лондоном. За словами правоохоронців, Вірджинію опитували тричі — двічі в 2015 році і один раз у 2016-му, проте не відкривали кримінальне провадження.
Повторні перевірки і відмови
Коли у 2019, 2021 і 2022 роках через федеральні судові процеси у США та судові позови стали надходити нові свідчення, британська поліція ще кілька разів переглядала своє рішення. Однак на кожній стадії справа не отримувала продовження.
Це викликало серйозні запитання з приводу причин бездіяльності, особливо після публікації мільйонів документів Міністерством юстиції США, пов’язаних із Джеффрі Епштейном.
Чому справу не розслідували: лист від адвоката і фотографії
У січні стало відомо про лист від 4 травня 2015 року, надісланий Метрополітенській поліції адвокатом Полом Касселлом, який представляв Вірджинію Джуффре.
В листі зазначається, що після двох років сексуального насильства з боку Епштейна та Максвелл, Вірджинію транспортували до Лондона, де її «позичили» принцу для інтимних стосунків. До листа додавали фотокопію з Ерндрю, який обіймає 17-річну Джуффре, а поруч посміхається Максвелл.
Лист супроводжувався власноручною заявою Джуффре з описом зловживань і іменами інших причетних до торгівлі дівчатами.
Відповідь поліції та правові складнощі
Принц Ендрю постійно спростовував усі звинувачення. Метрополітенська поліція у своїй офіційній заяві наголошувала, що під час опитувань жодних кримінальних звинувачень проти громадян Великої Британії не висувалося.
Основна причина, що наводилася для відсутності повноцінного розслідування, — діяльність у цій справі в основному відбувалась за межами Великої Британії. Усі розглянуті докази не стосувалися місцевих злочинів, тому відповідальність за розслідування лягла на іноземні органи.
У Великій Британії вік сексуальної згоди — 16 років, і це ускладнювало судовий процес, оскільки деякі з подій відбувалися після досягнення цього віку. Крім того, легальність сексуальних послуг у країні має свої нюанси, через що довести провину у торгівлі людьми та примусі до проституції складно без серйозних доказів.
Перешкоди для справедливості: думки юристів і громадськості
Іен Келсі, британський кримінальний адвокат зі спеціалізацією у справах сексуальних злочинів, підкреслює, що рівень доказів для притягнення до кримінальної відповідальності за заявами Джуффре був би дуже високим.
Він вказує:
- Відсутність кримінального складу злочину при згоді особи, старшої за 16 років.
- Необхідність довести примус або торгівлю, що потребує вагомої доказової бази.
- Логіку “він сказав — вона сказала” у таких справах важко подолати.
Після самогубства Вірджинії в 2025 році можливість судового розгляду суттєво зменшилася.
Нові факти та подальші дії поліції
20 лютого Метрополітенська поліція повідомила, що аналізує документи, які можуть свідчити про використання лондонських аеропортів для торгівлі людьми і сексуальної експлуатації. Поліцейські вже спілкуються з колишніми охоронцями принца Ендрю для збору додаткової інформації.
Попри все, поки нових вагомих доказів, які б дозволили відновити розслідування за справою Джуффре, не отримано. Однак, поліція запевняє: якщо з’явиться нова інформація, вона одразу буде розглянута.
Підсумок: складний і заплутаний випадок
Справу Джуффре та Епштейна в Британії супроводжують численні перепони: від юридичних нюансів, міжнародного аспекту до браку доказів для кримінального переслідування.
У центрі уваги досі перебуває не лише колишній принц Ендрю, а й широкий спектр підозрюваних, які, за словами потерпілих, брали участь у цьому злочинному ланцюгу.
Цей випадок нагадує, що боротьба з міжнародною торгівлею людьми та сексуальною експлуатацією вимагає тісної співпраці між країнами, а також пильної уваги місцевих правоохоронних органів навіть у найскладніших і політично вразливих справах.
