Пам’ятаємо і не забуваємо: у Помічній влаштували акцію на підтримку полонених і зниклих воїнів
5 квітня 2026 року в місті Помічна Новоукраїнського району Кіровоградщини відбулася зворушлива акція солідарності, приурочена підтримці військових, які зникли безвісти або утримуються в російському полоні. Незважаючи на складний час, близько 15 учасників зібралися з портретами рідних та з прапорами їхніх бригад.
Історія за кожним обличчям: що розповіла Ірина Лукачова
Ірина Лукачова, одна зі співорганізаторок заходу та дружина Віталія Лукачова, поділилася сумною історією свого чоловіка. Він зник безвісти 6 лютого 2025 року, служачи в 425-му окремому штурмовому полку «Скала».
“Віталій став на захист України у травні 2023 року. Вже 2 лютого 2025-го вони вийшли на позиції. Він обіцяв подзвонити, коли повернуться, але попереджав, що це може затягнутися від трьох до десяти днів. Проте 10 лютого я отримала страшне повідомлення — його вважають зниклим безвісти.”
У сім’ї Ірини п’ятеро дітей, які теж беруть участь у подібних акціях, наголошуючи, що кожен захід — це прояв пам’яті й надії.
“Кожна така зустріч — це наш спосіб сказати, що ми пам’ятаємо і продовжуємо чекати.”
Акція як голос непочутих
Ірина розповідає, що родини зниклих безвісти та полонених продовжать виходити на такі акції, поки не повернуться їхні близькі додому. Мета заходів — стати голосом тих, хто зараз не має змоги про себе заявити.
“Ми збираємося не просто так — щоб всі знали про наших полонених і зниклих. Поки ми виходимо, про них пам’ятають.”
Історії інших учасників
Своїм прикладом підтримує акції й Марина Колеснікова, місцева мешканка, у якої чоловік Василь також зник безвісти понад два роки тому.
“25 жовтня 2023 року він зник біля села Синьківка Куп’янського району Харківщини. Василь ніс службу у 57-й бригаді та пройшов крізь найгарячіші точки — Луганщину, Донеччину, Харківщину.”
Як організовують акції пам’яті
За словами Ірини Лукачової, в громаді виявили 34 зниклих земляків і двох військовополонених. З 2025 року акції проводять регулярно — двічі на місяць:
- у другу неділю;
- у останню неділю місяця.
Захід 5 квітня тривав приблизно годину, і кожен учасник приніс із собою не тільки фото рідних, а й частинку надії, що повернення буде.
