Європа в тіні американсько-ізраїльських ударів по Ірану: чому союзники залишилися осторонь
Поки американські та ізраїльські винищувачі безперервно атакують іранські міста, європейські союзники опинилися у звичній непростій ролі — поза основними подіями. Президент Трамп фактично виключив Європу з планування конфлікту, що безпосередньо загрожує її безпеці.
Європейська реакція: від обережної згоди до прохання про дипломатію
Виступи лідерів континенту демонструють плутанину й неоднозначність реакції:
- Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявив, що Трамп виконує те, на що Європа не здатна.
- Прем’єр Іспанії Педро Санчес рішуче відмовився від ударів, вважаючи їх дестабілізуючими.
- Президент Франції Еммануель Макрон намагався зосередити увагу на захисті України.
Ця строката палітра позицій підтверджує, наскільки складно зараз Європі орієнтуватися у світі, де Америка діє поза правилами, встановленими після Другої світової війни.
Американська ініціатива без зв’язку з європейськими союзниками
Неспроможність Європи координувати спільну відповідь не дивує. Від непередбачуваних тарифів Трампа до його безмежних військових операцій, союзники США все частіше усвідомлюють: це світ за правилом «America First», де вони — лише глядачі.
За останній час президент США задовольнився діями без жодного міжнародного схвалення чи участі ООН, як от:
- Цільове вбивство верховного лідера Ірану, Алі Хаменей.
- Нічний захват президента Венесуели Ніколаса Мадуро.
Колишній посол Великої Британії в США Кім Даррок відзначив, що Трамп навіть не думає консультуватися з європейцями, демонструючи прагнення діяти самостійно.
Як раніше це виглядало і що змінилося
Ще у 2018 році, під час ракетного удару по Сирії, США діяли разом з Великою Британією та Францією. Це була реакція на застосування хімічної зброї проти цивільних.
Нині ж, зі зміною складу національної безпеки в США і різким тоном, особливо щодо ЄС, подібна співпраця стала майже неможливою. За словами Даррока, відсутність консультування навіть зробила ситуацію зрозумілішою для європейських лідерів, адже за підтримки Європи вони змушені були би відмовити, що ще більше роз’єднало б континент із США.
Позиції окремих європейських країн та лідерів
Хоча європейці офіційно не брали участі у військових діях, більшість з них погоджувалися з двома ключовими цілями США:
- Запобігання створенню Іраном ядерної зброї.
- Зниження потенціалу ракет, які можуть досягти і європейських територій.
Деякі навіть підтримали усунення Хаменей. Представниця французького уряду Мауд Брегеон охарактеризувала його як «кривавого диктатора», відповідального за страждання народу і загибель тисяч мирних громадян.
Лише Німеччина отримала попереднє повідомлення від Білого дому про атаки — це єдина країна, якій надали таку повагу. Мерц висловив розуміння до дій Трампа, зазначивши, що зараз не час давати настанови союзникам. Він додав, що Європа поділяє багато цілей США, але не має можливостей їх реалізувати.
Скепсис і стратегічні пріоритети Європи
Колишня іспанська міністерка закордонних справ Аранча Гонсалес Лая припускає, що стриманість Європи пояснюється як сумнівами у мотивах Трампа, так і переважною увагою до війни в Україні.
Вона підкреслила, що Європа живе ближче до ризиків, зокрема іранських ракет, ніж далекі США. Спільна заява лідерів Великої Британії, Франції й Німеччини засуджує безрозбірливі та непропорційні ракетні атаки Ірану на регіональні країни, у тому числі ті, непричетні до початкових операцій США та Ізраїлю.
Проте небезпека втягнутися у конфлікт справді існує. Прем’єр Великої Британії Кір Стармер погодився на використання британських баз для «оборонних» ударів — за кілька годин до того, як безпілотник впав на базу ВПС у Кіпрі.
Паралельні військові операції і стратегія Франції
У той час Макрон організував військову операцію у Північному морі, спрямовану на зупинку «тіньового флоту», що фінансує війну в Україні. Ці дії вважалися серйозним ударом по підтримці ворожих сил.
Незважаючи на можливість того, що іранська тема затінить доповідь Макрона про ядерний стримувальний потенціал Франції, президент має намір підкреслити важливість незалежності військової сили Європи у складні часи.
Суперечливі думки і глобальні наслідки
Лише прем’єр Іспанії Педро Санчес відкрито виступив проти ударів, назвавши їх небезпечним ескалаційним кроком, який формує нестабільність у світовому порядку.
Аналітики звертають увагу, що дії Трампа можуть бути використані іншими світовими лідерами для виправдання власної агресії. Зокрема:
- Путін в Україні.
- Сі Цзіньпін щодо Тайваню.
У Європі побоюються, що підтримка американських військових авантюр може підштовхнути президента США переглянути й інші геополітичні питання, як-от спроби отримати контроль над Ґренландією.
Відповідно, європейські лідери опинилися між двох позицій — між підтримкою американських дій, що теоретично повинні забезпечити безпеку, і необхідністю захищати власні інтереси в мінливому геополітичному контексті.
Матеріали підготували Ана Кастелайн (Париж) та Крістофер Ф. Шютце (Берлін).
