Як війна з Іраном змінила життя мігрантів у Дубаї
Відмова від покупців і зупинка бізнесу
Коли в кінці лютого почалася війна з Іраном, покупці дизайнерських речей перестали відвідувати Outlet Mall у Дубаї, а продавчиня Маржорі змушена була піти у відпустку без збереження заробітку.
Через два тижні її відпустку продовжили до 1 червня, залишаючи її без оплати.
«Ми постійно хвилюємося через цю ситуацію і думаємо: що якщо нас примусово повернуть додому?» – каже 32-річна Маржорі, філіппінська трудова мігрантка. Вона додає, що якщо так триватиме три місяці, можливо, доведеться поїхати.
Економічні наслідки для Дубаю
Об’єднані Арабські Емірати та Дубай уникли масштабних руйнувань і людських жертв, які зазнали інші країни регіону, завдяки перехопленню більшості дронів та ракет, випущених Іраном у відповідь на удари США та Ізраїлю.
Проте економіка Дубаю, один із провідних фінансових центрів регіону, відчула суттєвий удар. Особливо постраждали туризм і готельний бізнес: багато експатріантів покинули країну, а туристи майже припинили приїжджати.
Результати війни видно навіть у п’ятизіркових готелях — вони майже порожні, а великі події, такі як арт-ярмарок і книжковий фестиваль, були перенесені.
Проїзний термінал в аеропорту Дубаю, одному з найзавантаженіших у світі, виглядає майже порожнім, а всі ресторани й кафе у ньому закриті.
Складнощі для мігрантів
Найуразливіші працівники, як Маржорі, зайняті в будівництві, готельному бізнесі і туризмі, зіткнулися з втратою роботи, неоплаченими відпустками, зменшенням зарплат і навіть тимчасовою депортацією без оплати.
За даними Human Rights Watch, мігранти у країнах Перської затоки зазнають особливо гострих ризиків для життя і безпеки роботи через війну. Організація закликає роботодавців дотримуватися контрактних зобов’язань у цей складний час.
В ОАЕ проживає близько 8,7 мільйона мігрантів – це понад 80% населення, що робить країну одним із найбільших приймачів іноземної робочої сили у світі за даними Міжнародної організації праці.
Пауза, ескалація і державні заходи
Минулого тижня війна ненадовго була призупинена після оголошення двотижневого перемир’я між США та Іраном, але переговори не принесли згоди, а президент США оголосив про морську блокаду іранських портів.
Уряд ОАЕ не коментував вплив війни на економіку, але оголосив два пакети допомоги для туристичного сектору, який до початку конфлікту був ключовим для розвитку.
Міністр туризму і економіки Абдулла бін Тук аль-Маррі зазначав, що у 2025 році туризм приніс понад 79 мільярдів доларів, або близько 15% ВВП країни, тоді як чотири роки тому цей показник становив лише 6%.
Особливе становище мігрантів і ризики війни
Хоча мігранти підтримують важливі галузі економіки, багато з них живуть від зарплати до зарплати, відправляючи кошти близьким додому. Війна зробила їхнє фінансове становище ще більш непевним.
Human Rights Watch закликає бізнес не перекладати тягар кризи повністю на працівників, яких часто годують сім’ї вдома або змушені віддавати кредити за працевлаштування.
Зокрема, експерти підкреслюють, що війна відкриває нові загрози для мігрантів і відображає брак захисту їхніх прав.
Умови праці і відсутність гарантій
У країнах Перської затоки, включно з ОАЕ, мігранти часто стикаються з експлуатацією:
- погані умови в трудових таборах;
- конфіскація паспортів роботодавцями;
- страх наслідків за скарги й протест.
Уряд Еміратів не відповів на питання про забезпечення захисту мігрантів під час війни.
Обставини на ринку праці в готельному секторі
За словами Менді Кувенберг, власниці агентства з підбору персоналу для готельної сфери, туризм нині майже зупинився.
Через кризу деякі готелі відправляють співробітників у відпустки або пропонують їм перейти на інші вакансії, якщо такі з’являються.
- Спостерігаються звільнення;
- Знижуються зарплати, щоб скоротити витрати;
- Деякі працівники залишаються у готельних гуртожитках, аби не залишитися без житла.
Особисті історії: як люди виживають у зоні невизначеності
Усі 10 цивільних загиблих від війни в ОАЕ були мігрантами, переважно через уламки з перехоплених іранських ракет і дронів.
Маржорі, яка побоюється розголошувати повне ім’я через можливі репресії, зараз робить манікюр і педикюр для друзів і сусідів, заробляючи небагато.
Її чоловік продовжує працювати в ресторані, але сім’я скоротила харчування до одного прийому їжі на день, аби вистачало грошей відправляти додому для їхнього однорічного сина.
Інший мігрант, 45-річний муляр Мухаммад Файзал зі Шрі-Ланки, з початку війни перебуває у відпустці, хоча зарплату все ж отримує.
Він припускає, що роботу можуть оновити не скоро через складнощі з імпортом будматеріалів.
«Я їм лише сочевицю та рис, без м’яса, — каже він. — Не важливо, якщо я буду голодний – головне підтримати рідних.»
Навіть ті, хто працює, часто отримують зарплатню з затримкою. Лінет Мейсепел, 34 роки, працює в супермаркеті і її зарплата прийшла з запізненням на два дні.
Вона також говорить, що зарплати друзів у ресторанах скорочують, хоч вони відпрацьовують ті ж години, або їх звільняють.
Лінет чекає на підтвердження продовження робочої візи, адже термін дії скоро закінчується, і вважає, що війна стала причиною невизначеності.
«Мені потрібні гроші, — підсумовує вона, — і я хочу залишитися в Дубаї працювати.»
