Світ уже фактично перебуває у стані глобального конфлікту, хоча офіційне оголошення війни досі відсутнє. Більшість не усвідомлює масштабу подій, зосереджуючись на локальних кризах, які насправді є лише попередниками великого протистояння.
Американський мільярдер Реймонд Даліо, засновник Bridgewater Associates, детально роз’яснює, де і як може розгорнутися тотальний конфлікт. Інформацію переказує медіа LIGA.net.
Світова війна вже триває
Ми живемо в умовах світової війни, яка не завершиться найближчим часом. У різних куточках планети одночасно відбуваються конфлікти за участі Росії, України, європейських держав, США, Ірану. До цього додаються торговельні, економічні та геополітичні суперечки, у яких залучені більшість країн світу.
Ці явища утворюють класичну картину світової війни, подібної до попередніх великих воєн, які теж складалися з множини пов’язаних між собою конфліктів, що починалися без офіційного оголошення. Сформувалися два основні військово-політичні альянси:
- Перший блок: Китай, Росія, Іран, КНДР та Куба.
- Другий блок: США, Україна, європейські країни, Ізраїль, держави Перської затоки, Японія і Австралія.
Історія свідчить, що надто великі імперії врешті зазнавали поразки. США, маючи 750–800 військових баз у 70–80 країнах світу, зобов’язані захищати союзників, що створює суттєві стратегічні вразливості і значні витрати.
Держави не здатні одночасно успішно вести бойові дії на кількох фронтах — в Азії, Європі та на Близькому Сході, — що підриває довіру союзників до їхніх можливостей оборонятися.
Водночас знижується економічна та військова міць гегемона, що поєднується з посиленням нової сили-конкурента. Коли їхні сили зрівнюються, це призводить до зростання конфронтації в економічній і військовій сферах, що проявляється через санкції, торгові обмеження та блокади.
Одночасно збільшується кількість проксі-війн, зростає фінансовий тиск, накопичуються дефіцити та борги, особливо у країнах із перевантаженими бюджетами.
Паралельно технологии ведення воєн розвиваються, а конфлікти дедалі частіше розгортаються одночасно на кількох регіонах. В середині держав встановлюється вимога посиленої лояльності, а опозиція війнам жорстко придушується. Це, зрештою, веде до прямих зіткнень між великими державами.
Фінансування конфліктів супроводжується значним підвищенням податків, накопиченням державних боргів, емісією грошей, посиленням контролю за капіталом і введенням фінансових обмежень.
В результаті одна зі сторін здобуває перемогу і встановлює новий світовий порядок за власним сценарієм.
(Не)Третя світова: паралелі з історією
Історія вчить, що війни рідко мають чітку дату початку. Економічні, фінансові та військові конфлікти зазвичай передують офіційному оголошенню війн.
Зараз світ знаходиться у перехідній фазі між початком конфліктів і активними бойовими діями, аналогічній періодам 1913–1914 та 1938–1939 років.
Характерним для цього етапу є зростання напруженості. Багато країн сумніваються в здатності США гарантувати їхній захист. Зростає усвідомлення важливості володіння ядерною зброєю як потужним засобом оборони і нападу. Це провокує прагнення держав збільшити ядерний арсенал та розвивати засоби протиракетної оборони.
Проте це не означає неминучості переходу в повномасштабну світову війну. Проте нездатність вирішувати ключові суперечки мирним шляхом зазвичай веде до руху від однієї фази конфлікту до наступної, аж доки не відбудеться силове розв’язання.
Сучасний світовий порядок змінився: він перейшов від багатосторонньої системи, основаної на правилах і під проводом США та їхніх союзників, до стану, де панує сила — право сильного, а відсутність єдиного гегемона означає збільшення кількості локальних війн і конфліктів.
Зараз світ значно більше нагадує те, що було до 1945 року, ніж період після Другої світової.
Перемога — за тим, хто вміє терпіти найдовше
Історичний досвід доводить, що вирішальним чинником у війні є не просте володіння силою, а здатність країни протриматися понад усе.
Війна триває, поки одна зі сторін не капітулює, оскільки неможливо повністю ліквідувати всі сили супротивника. Коли Китай ввійшов у Корейську війну, маючи обмежені ресурси і випускаючи проти США — ядерної держави, лідер Мао нібито зазначив: «Їх не вистачить, щоб нас усіх убити». Це означає, що супротивник не може виграти, поки люди готові продовжувати боротьбу.
Приклади В’єтнаму, Іраку та Афганістану свідчать, що перемога замінюється стійким виходом із конфлікту, коли поразка супротивника робить його нездатним створювати загрози.
Попри те, що США є найбільш потужною державою, вони ж є й найбільш перевантаженим гравцем зі зниженою здатністю витримувати тривалі труднощі.
Конфлікт між Іраном, США та Ізраїлем вже є тотальним і посилюється, вичерпуючи ресурси всіх сторін.
У той же час існує ризик того, що Росія може протягом найближчих п’яти років почати військові дії проти країни НАТО, що призведе до розширення війни поза межі України — із ймовірністю 30–40%. Також приблизно 30–40% оцінюють ймовірність американсько-китайського конфлікту за контроль над Тайванем, з піком напруженості у 2028 році.
Північна Корея, що володіє ядерною зброєю, виступає провокаційною державою і готова підтримувати своїх союзників у війні проти США. Її ракети можуть досягати материкової частини Сполучених Штатів, хоч поки що із обмеженою надійністю. Очікується, що протягом п’яти років технології КНДР значно покращаться. При цьому Північна Корея підтримує тісні зв’язки з Китаєм і Росією. Імовірність конфлікту за участю КНДР найближчими роками оцінюють у 40–50%.
Також між США та Філіппінами існує договір, схожий на натівський, і тривають постійні протистояння в Південно-Китайському морі з участю китайської берегової охорони. Втручання американських патрулів може призвести до прямого бойового зіткнення, наприклад, у разі атаки Китаю на філіппінське судно. Ймовірність виникнення такого конфлікту протягом п’яти років становить близько 30%.
Розглядаючи всі ці потенційні вогнища напруги, ймовірність того, що хоча б один із цих конфліктів розгорнеться в найближчі 5 років, перевищує 50%.
Переддень тотальної війни
У світі існує мережа взаємопов’язаних конфліктів на територіях України, Ірану та інших регіонів, доповнених економічними та геополітичними суперечками. Як і в історії, ці конфлікти посилюються і призводять до формування глобальних блоків.
На сьогодні виділяються два ключові табори:
- Китайський блок: Китай, Росія, Іран, Північна Корея;
- Блок США: Сполучені Штати, країни Європи, Україна, Японія, Австралія, союзники з Перської затоки.
Даліо акцентує увагу на історичних закономірностях, які він називає «великим циклом»:
- Ослаблення гегемона.
- Зростання суперника.
- Посилення економічних суперечок.
- Формування союзів.
- Проксі-війни.
- Мілітаризація держав.
- Паралельні конфлікти з участю багатьох гравців.
- Прямі військові зіткнення між великими державами.
Він вважає, що світ наближається до останньої стадії цього циклу. Головною зброєю перемоги стане витривалість: не найпотужніший, а той, хто здатен триваліше терпіти втрати, візьме верх.
Демократичні країни, такі як США та держава Європи, є вразливішими через обмежену підтримку населення в довготривалій війні. Тоталітарні режими не потребують згоди громадян для продовження конфліктів.
Ключові «гарячі точки» з надмірним ризиком масштабного розгортання війни у найближчі п’ять років:
- Конфлікт між США та Іраном — вже присутні активні загострення.
- Війна між Україною та Росією — із ризиком розширення на країни НАТО, ймовірність близько 30–40%.
- Американсько-китайські зіткнення, пов’язані з Тайванем — також 30–40% ймовірності.
- Атака з боку Північної Кореї — оцінюється у 40–50%.
Загальна імовірність початку великої війни протягом найближчих п’яти років перевищує 50%.
Таким чином, світ перебуває на переломному етапі, коли старі правила світового порядку руйнуються, а нова система ще не сформована. Історія свідчить, що такі переходи зазвичай супроводжуються масштабними конфліктами і глобальними викликами.
