У передвечірні дні останнього серпневого тижня температура повітря помітно знижується так швидко й жваво, немов спуск велосипеда по крутій алеї в парку. Бучанський парк переливається різнобарв’ям зелених і жовтих тонів – саме ці кольори символізують прапор міста. На тлі яскраво-синього неба ні на хвилину не стихають звуки вибухів: у Telegram-каналах регулярно повідомляють про появу дронів, то ближче, то вже далеко. Ця нон-стоп атака дронами, точніше з перервами на ракетні удари, триває вже кілька днів поспіль над Києвом та його передмістями. Цей повторюваний сценарій, як своєрідний «день бабака», — досвід новий й раніше таким масштабним не був.
Попри напруження, ні на алейках парку, ні на дитячих майданчиках не спостерігається паніки чи поспішного залишення місць відпочинку. Особисто я продовжую працювати з ноутбуком просто на галявині, пишучи про нове видання — перший том повного зібрання творів Василя Стуса. Не «мій» поет, але беззаперечний класик і національний герой другої половини ХХ століття. Пишучи, замислююсь, чи зможуть поціновувачі такої поезії придбати ці книги, адже нині вранці російські удари поцілили у склади, де зберігалося величезне різноманіття книжок від багатьох видавництв. До книги — саме цього видавництва — збитки поки що не дісталися, але масові атаки тривають, і видання згорають тисячами.
Слід зазначити, що:
- Література, попри всі труднощі, може перейти у повністю цифровий формат.
- Проте в безперервних атаках знищуються не лише книги.
- Найстрашнішими є людські жертви.
- Російські військові завдають ударів по складах з логістикою та продовольством.
- Турботи щодо того, чи доставлять дочки замовлену іграшку — коричневого вовка, надрукованого на 3D-принтері, — лише дрібниця в порівнянні зі значними проблемами.
- У супермаркетах поступово зникають окремі продукти харчування.
- Сам я вже став свідком того, як повністю розкупили всю гречку в улюбленому салатного кольору супермаркеті.
Крім того, влада й оптимістично налаштовані патріотичні блогери запевняють, що критична ситуація не вийде з-під контролю, адже підтримка регіональної торгівлі і локальних постачань допоможе втриматися. Втім, таку позицію поділяють далеко не всі. На додачу до проблем з продуктами постачання виникають нові труднощі з водою, газом та електроенергією. Масовані атаки, які прийнято називати «війною міст» — термін, взятий з історії ірано-іракської війни, що означає масштабні удари нанівець цивільної інфраструктури — дедалі частіше стають реальністю. Вони супроводжуються:
- Постійними людськими втратами.
- Нескінченними повітряними тривогами.
- Гучними вибухами.
Ускладнюються логістичні та транспортні питання. Зокрема:
- Під час повітряних атак у Києві призупиняється рух метро між берегами Дніпра.
- Розклад приміських електричок стає практично недоступним, і відстежувати рух можна лише в спеціалізованих Telegram-каналах — й то дуже приблизно.
- Дорожчі у шість разів маршрутки переповнені і стоять у заторах.
Настрій у суспільстві помітно погіршується, хоч і намагається триматися на рівні сарказму та чорного гумору. Відбуваються загострення соціально-політичних протиріч:
- Обговорюється можливість проведення виборів.
- Виникають сутички і заворушення через мобілізаційні заходи.
Паралельно з цим з Європейського Союзу надходить дедалі більше повідомлень про ускладнення і нові обмеження для українських біженців. У Польщі тим часом фіксують огидні прояви ксенофобії, в тому числі інциденти, викликані лише українським акцентом, що обумовлено складним історичним конфліктом і бурхливими міжетнічними напруженнями. Все це відбувається на фоні очікуваної подальшої деградації безпекової й соціальної ситуації загалом.
В умовах такої реальності люди діють по-різному. Хтось змушений виїжджати туди, де є можливість порятунку. Інші ж намагаються зберегти повсякденний ритм життя і закріпитися на місці — «заземлитися», як кажуть. Дехто знаходить сили і можливості провести час на свіжому повітрі, зокрема в тому ж самому парку, всіляко підтримуючи надію, що ця біда буде подолана. Як приклад — випадок із жителем одного з передмість, що регулярно зазнає обстрілів. Цей чоловік, знайомий подруги моєї дочки, впав із вікна на дев’ятому поверсі й приземлився на автомобіль. Результат — перелом ноги та пошкодження печінки, але це не забрало життя. Чи не привід для промінчика оптимізму?
P.S. Уже після написання цієї колонки, пізно увечері російський дрон знову атакував об’єкт у Бучанському районі. Після потужного вибуху почалася тривала детонація та виникла масштабна пожежа. На цей момент повідомляють про 38 загиблих, серед яких — мешканці пансіонату для людей похилого віку та осіб з інвалідністю. Розслідування вказує, що поблизу житлових будинків незаконно розміщували склад зі зброєю. Вранці наступного дня над обрієм можна було побачити химерний дим, що сформував горизонтальні шари, схожі на полотна Казимира Малевича, написані близько століття тому.
Авторська колонка відображає особисте бачення автора і може не збігатися з позицією української редакції та Deutsche Welle загалом.
