Повномасштабна війна докорінно змінила українців не лише зовнішньо, а й глибоко вплинула на їхній внутрішній стан. Якщо фізичні руйнування зазвичай можна відновити відносно швидко, то економічні наслідки конфлікту можуть сягати до 18% ВВП на душу населення і позначатися на житті країни протягом наступних двадцяти років.
Паралельно з руйнуванням міст і матеріальними втратами відбувається менш помітний, проте вкрай важливий процес – масове психологічне виснаження населення.
### Що відбувається з організмом під час тривалого стресу?
Хронічний стрес зазвичай не має драматичного зовнішнього вигляду і часто проявляється у знайомих висловах: «я тримаюся», «треба ще потерпіти», «зараз не час розслаблятися», «є ті, кому значно важче».
Варто розуміти, що нервова система не сприймає політичний контекст – для неї існує лише два стани: безпека або загроза. Якщо відчуття небезпеки триває місяцями чи роками, організм переходить у режим постійної мобілізації, що з часом призводить до емоційного й фізичного виснаження. Знижується концентрація уваги, виникає дратівливість, ускладнюється прийняття рішень, зникає відчуття майбутнього. Це не є проявом слабкості, а природним фізіологічним процесом.
Під впливом тривалого стресу в організмі запускається система стресу, що супроводжується збільшенням вироблення кортизолу – гормону, який допомагає швидко мобілізувати енергію у небезпечних ситуаціях. У короткотерміновій перспективі цей механізм корисний, адже полегшує прийняття швидких рішень і витримування навантажень. Однак хронічний стрес перетворює цей захисний механізм у фактор, що шкодить здоров’ю. Постійно підвищений рівень кортизолу поступово порушує обмін речовин, знижує чутливість клітин до інсуліну та підвищує ризик метаболічного синдрому, зайвої ваги й цукрового діабету другого типу.
Отже, хронічний стрес – це не лише про втому й емоційне виснаження, а й про фізичний стан організму з тривалими наслідками. Наслідки такого стану проявляються навіть на клітинному рівні: дослідження доводять зв’язок між хронічним психологічним стресом і прискореним клітинним старінням. Теломери — білкові структури на кінцях хромосом, які забезпечують їх стабільність і є біомаркерами біологічного віку, — скорочуються при повторних поділах клітин.
У жінок із підвищеним рівнем стресу теломери були настільки короткими, що їхній біологічний вік відставав від паспортного приблизно на десять років. Окреме дослідження корейських ветеранів В’єтнамської війни показало, що прийом антидепресантів пов’язаний із довшими теломерами, що вказує на потенційний клітинний захисний ефект лікування. Це означає, що соціальні й психологічні переживання можуть безпосередньо впливати на нашу ДНК.
### Масштаби проблеми в Україні
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у країнах з воєнними конфліктами до 20% населення можуть страждати на психічні розлади різного ступеня тяжкості. В Україні цей показник може бути навіть вищим через тривалість війни та масштаб загальних втрат.
Результати соціологічних досліджень 2022–2024 років свідчать, що значна частина українців перебуває у стані підвищеного психологічного навантаження через війну, небезпеку та невизначеність майбутнього. Зокрема, у 2025 році 41% громадян відчували потребу у психологічній підтримці, але малий відсоток звертався за допомогою до фахівців. Крім того:
– 83% опитаних відчували високий рівень стресу;
– 78% пов’язували цей стан безпосередньо з повномасштабним вторгненням Росії.
Найпоширеніші симптоми, які зазначали респонденти, включали:
– тривожність і напруженість — 58%;
– порушення сну — 50%;
– відчуття виснаження — 49%;
– емоційну нестабільність — 45%;
– дратівливість або гнів — 44%.
За оцінками міжнародних організацій, до половини населення України може потребувати психологічної підтримки через війну. При цьому значна частка потребуватиме медикаментозного лікування, зокрема антидепресантами. Існує серйозна системна проблема: через нестачу належного регулювання та обмежений доступ ці ліки часто купують незаконно ті, кому вони не призначені, тоді як справжні пацієнти не отримують необхідної допомоги.
Травматичний досвід варто опрацьовувати сьогодні, а не передавати як мовчазне спадщину наступним поколінням. Українське суспільство вже має більший досвід міжпоколінної передачі болю — наслідки Голодомору, воєн, репресій, депортацій і замовчування втрат продовжують впливати на життя. Це проявляється не лише в історичній пам’яті, а й у щоденних моделях поведінки, таких як:
– звичка «терпіти й не скаржитися»;
– недовіра до світу та інституцій;
– страх втрати;
– надмірний контроль;
– заборона на виявлення слабкості;
– уміння виживати, але не завжди жити повноцінно.
Ці риси можна бачити в сім’ях, де уникають обговорення почуттів, у поколіннях, що відкладали щасливе життя «на потім», у дітей, які ростуть у середовищі виснажених дорослих і навчаються тривожності раніше за відчуття безпеки. Саме через це психологічна допомога сьогодні – це не лише полегшення окремої людини, а й можливість розірвати цикл травми, що може відроджуватися знову й знову.
### Чому жінки особливо вразливі?
Жінки під час війни опинилися під подвійним психологічним навантаженням. Статистично вони вдвічі частіше за чоловіків страждають від депресії. Причини цього комплексні:
– біологічні фактори: гормональні коливання та особливості мозкової діяльності, що підвищують чутливість до стресу;
– соціальні фактори: так зване «ментальне навантаження», тобто постійна відповідальність за дітей, побут, емоційний клімат у родині, підтримку близьких, яка часто недооцінена і нерівномірно розподілена.
У мирний час ця відповідальність вже є значною, але під час війни вона значно зростає. Багато жінок фактично стають опорою для всієї сім’ї, виконуючи ролі:
– основних забезпечувачів економічного добробуту;
– виховательок дітей;
– підтримки партнерів, які служать на фронті;
– допомоги родичам, що втратили домівки чи були змушені переселитися.
Дослідження 2015–2022 років підтверджують масштаби наслідків. Під час боїв у жінок на 4,9 відсоткових пункту зростає «набута безпорадність» — стан, коли людина вважає, що не може контролювати або змінити ситуацію, хоч це може бути можливо. Цей феномен є відомим предвісником важких психічних розладів.
Короткостроковий вплив атак супроводжувався:
– збільшенням кількості суїцидальних думок на 2,7 пункти;
– втратами віри у власні сили на 4,4 пункти;
– зростанням відчуття безпорадності на 5,4 пункти.
Особливо вразливими були жінки у віці до 49 років.
Попри масштабні наслідки для психіки війна досі залишається стигматизованою темою. Негативні стереотипи, що заважають зверненню за допомогою, часто доводять людей до того, що вони звертаються до спеціалістів, коли симптоми вже серйозно впливають на роботу, стосунки або здатність виконувати повсякденні обов’язки.
### Психологічна допомога дає результат
У стані постійної загрози у мозку відбувається гіперактивація областей, які керують страхом та тривогою, що переводить людину в режими виживання. Це значно ускладнює планування майбутнього і прийняття складних рішень.
Через це хронічний стрес є не лише особистою проблемою: суспільство, яке перебуває у тривалому напруженні, втрачає соціальний капітал і здатність до сталого розвитку.
Відновлення жінки позначається не лише на її особистому добробуті, а й стабільності родини, здоров’ї дітей та, врешті-решт, на здатності суспільства адаптуватися і відновлюватися після масштабних потрясінь.
Досвід програм психологічної підтримки у громадській організації «Фонд Маша» демонструє, що системна психотерапія приносить відчутні зміни. Після комплексної допомоги відзначають:
– зниження рівня депресії на 53%;
– зменшення тривожності на 43%;
– підвищення психологічної стійкості на 32%.
Жінки відновлюють здатність приймати рішення, повертають контроль над життям і покращують стосунки з дітьми, а також починають проактивно планувати майбутнє. Найбільш ефективними виявляються мультимодальні підходи, що поєднують індивідуальну терапію, групи підтримки, тілесні практики та арттерапію.
Ментальне здоров’я — це не лише приватна справа кожної людини, а стратегічний ресурс держави. Психічне благополуччя населення є ключовим для повоєнної відбудови країни. Будівництво держави неможливе без людей, які мають внутрішню силу працювати, об’єднуватися й планувати майбутнє. Інвестування в психічне здоров’я сьогодні — це внесок у стійкість України завтра. Адже коли відновлюється людина, відновлюється її родина, громада і зрештою вся країна.
Ми не можемо змінити те, що з нами трапилось, але маємо можливість впливати на те, що передамо наступним поколінням. Якщо прагнемо залишити їм не страх, а опору, не виснаження, а силу, не мовчання, а здатність жити — відновлення має початися вже сьогодні.
_Тетяна Мураткіна, голова ГО «Фонд Маша», кандидатка філософських наук_
_Публікації в рубриці «Погляд» не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора._
