Україна обороняє не тільки Європу

Журналіст і громадський активіст з Киргизстану Аділь Турдукулов став гостем «24 Каналу» в авторській програмі телеведучої Ірини Узлової «Узлова Talks». У бесіді пан Турдукулов детально розповів про те, як вплив Росії та її президента Володимира Путіна у Центральній Азії стрімко послаблюється, а їхнє становище все більше стає токсичним.

Однією з ключових тем інтерв’ю стала проблема вербування громадян Киргизстану російськими спецслужбами для участі у війні в Україні. Сам журналіст добре знайомий із цією проблемою не з чуток — він регулярно відвідує Україну та спілкується із своїми співвітчизниками, які піддалися на пропаганду Росії, пішли воювати і опинилися в полоні Збройних сил України.

Пан Турдукулов пояснює мотиви Росії, яка докладає значних зусиль для набору військових із фактичною гарантією односпрямованої «квитка» на війну, а також наголошує, що російський паспорт, який отримали киргизькі заробітчани в Російській Федерації, перетворюється для них на смертельну пастку.

Також він поділився спостереженнями щодо ставлення народу Киргизстану до війни й тих росіян, які, уникаючи мобілізації і переслідувань, втекли до їхньої країни після початку повномасштабного вторгнення.

---

Враження від України та проблема вербування жителів Центральної Азії росіянами

Під час інтерв’ю журналіст відповів на запитання про свої враження від перебування в Україні та спілкування з вербованими росіянами із країн Центральної Азії:

• Щороку, починаючи з 2022 року, він відвідує Україну і зазначає, що попри війну українці зберігають емпатію, толерантність і доброзичливість, що особливо відчутно у таких містах, як Київ, Львів і Одеса.

• Щодо найманців з Центральної Азії, це наразі найбільш болюча проблема в регіоні, пов’язана з війною в Україні, зумовлена соціально-економічними чинниками:

  1. Високий рівень безробіття.
  2. Низькі темпи економічного зростання.
  3. Зростання інфляції.

• В результаті багато людей шукають роботу в Росії, де їх легко залучити до війни, оскільки це вразлива категорія чоловіків, яких можна залякати, притягти до кримінальної відповідальності, звинуватити у наркозлочинах, застосувати шантаж або фізичне насильство, зокрема через відсутність паспортів у багатьох із них.

• За даними українського державного проєкту «Хочу жити», понад 13 тисяч бойовиків із Центральної Азії воює за Росію, хоча реальна цифра значно більша.

• Більше половини найманців — немісцеві громадяни Росії, які на «м’ясні штурми» надсилаються зі зневагою та зазнають великих втрат.

• Після захоплення в полон росіяни не цікавляться їхнім обміном, оскільки вони не є їхніми громадянами. Громадянські влади країн Центральної Азії мають пасивну позицію щодо цієї проблеми, що викликає особливу стурбованість.

• Робота активістів і журналістів спрямована на те, щоб зробити цю проблему помітною і створити всередині країн тиск на владу для неї адекватної реакції, адже захист життя громадян є ключовим обов’язком держави.

---

Пропаганда, безкарність і подвійне громадянство

У контексті обізнаності найманців щодо реальної мети війни Турдукулов звертає увагу на такі моменти:

• Російська федеральна пропаганда активно працює в Центральній Азії через федеральні медіа та популярні Telegram-канали, орієнтовані на середнє покоління, формуючи в багатьох думку про справедливість російської агресії проти України.

• Проблема безкарності посилює мотивацію долучатися до війни: деякі вербовані особи навіть після судів і тюремних термінів швидко повертаються воювати.

• Водночас зростає кількість кримінальних проваджень за найманство, і українські правоохоронні органи частіше карають за участь у війні на боці Росії.

• Подвійне громадянство — одна з гострих проблем. Понад півмільйона киргизьких громадян мають одночасно паспорти своєї країни та Росії, багато з них вважаються російськими громадянами, хоча фактично є вихідцями з Центральної Азії і воюють на боці РФ.

• Поширеність подвійного громадянства трансформувалась із раніше можливої переваги у мобілізаційний капкан.

• Європейські та американські партнери інформуються про цю проблему і наразі фіксується більша увага до санкцій та тиску, щоб країни Центральної Азії не сприяли обходу обмежень і не ігнорували участь своїх громадян у конфлікті.

• З початку війни лише Великобританія санкціонувала одну із рекрутингових агенцій у Росії, проте таких прикладів повинно бути більше.

• Російська пропаганда залишається одним із найпотужніших інструментів гібридної війни, на який країна вкладає величезні кошти, поступаючись лише витратам на військові ракетні комплекси.

• У Киргизстані відбувалися затримання осіб, яких підозрюють у вербуванні місцевих жителів.

• Російська агентура, хоч і посилює агресивність свого впливу через ресурси на зразок каналу «Nomad», що поширює токсичну інформацію, проте спецслужби країни зуміли перешкодити їхнім діям.

• Дипломатична недоторканність співробітників «Россотрудничества» і «Русского дому» (які фактично виступають як хаби для пропагандистів і шпигунів) давала їм можливості для вербувальної діяльності, але завдяки зусиллям спецслужб кількість інцидентів із їхнім затриманням збільшилась.

---

Як війна сприяла зміцненню незалежності Центральної Азії

Через війну в Україні країни Центральної Азії активізують більш самостійну, багатовекторну політику:

• Створення власної академії спецслужб замість навчання у Росії свідчить про новий рівень відокремлення від російського впливу.

• Приклад прикордонного конфлікту з Таджикистаном, який тривав понад два десятиліття і вийшов на рівень бронетанкових сутичок, вдалося вирішити двосторонніми перемовинами, не допустивши втручання третіх сторін.

• Відкриття залізничного маршруту, який об’єднує Узбекистан, Киргизстан і Китай, раніше блокованого Росією, демонструє ослаблення впливу Москви на регіональну інфраструктуру.

• Водночас регіон залишається у значній залежності від Росії через:

  1. Докорінну роль мігрантських переказів із РФ у формуванні бюджету (хоча з часом ця роль знижується).
  2. Безмитні поставки дизельного палива та бензину.
  3. Членство у стратегічно важливих для Москви організаціях: Євразійському економічному союзі (ЄАЕС) та Організації договору колективної безпеки (ОДКБ).
  4. Наявність п’яти російських військових баз на території Киргизстану.

• На тлі цих взаємних залежностей, війна спонукає країни Центральної Азії голосувати нейтрально в ООН щодо України та координувати зовнішньополітичні кроки.

• Залучення Європейського Союзу, США, Китаю і Туреччини набирає обертів, оскільки вони бачать у регіоні перспективи для підтримки незалежності і багатовекторної політики.

• Водночас участь громадян Центральної Азії у війні і спроби обходити санкції через їхній регіон порушують нейтралітет і становлять виклики для стабільності.

---

Чи втрачає Росія контроль над Центральною Азією?

• Незважаючи на глибоке економічне й військове проникнення в регіон, позиції Росії послаблюються з огляду на внутрішні кризи, зокрема дефіцит палива і соціально-економічні проблеми у понад 25 регіонах країни.

• Китай, Туреччина і Захід все активніше користуються відкритим вікном можливостей і розширюють свій вплив у Центральній Азії, що створює виклик для традиційного домінування Москви.

• Зустріч із президентом України Володимиром Зеленським, зокрема, стала приводом для обговорення нової політики і ролі України у захисті не лише Європи, а перш за все країн колишнього Радянського Союзу.

• Путін прагне відновити СРСР, а Україна для нього є головною перешкодою в цьому проєкті.

• Збереження багатовекторної політики у країнах регіону та зміцнення регіональної координації є позитивною тенденцією для протистояння спробам реваншу.

• Політичні ініціативи інших світанкових партнерів формують цілісний підхід до Центральної Азії як єдиного регіону.

• В усіх країнах, зокрема Киргизстані, зростає усвідомлення необхідності звільнення від токсичного впливу Росії, що позначається як у громадських настроях, так і на реакції влади, хоч остання поки що проявляє обережність через ризики та можливі вигоди співпраці.

• Проблема вербування військових з регіону має не лише зовнішні, а й внутрішні ризики, адже повернення озброєних найманців загрожує стабільності, особливо в регіонах із наявними міжетнічними, прикордонними і внутрішніми конфліктами.

• Турдукулов попереджає про можливу дестабілізацію, спричинену радикалізацією та екстремізмом серед колишніх бійців, що може бути використано зовнішніми силами, серед яких він явно вказує на Росію.

• Соціальний тиск з боку родин і суспільства дедалі більше впливає на владу з метою вжиття ефективних заходів.

---

Релоканти з Росії та економічний вплив

• Попри думки про позитивний вплив, перші хвилі переселенців з Росії багаторазово підвищили ціни на житло в країнах Центральної Азії, утруднюючи студенству та місцевим жителям оренду житла.

• Багато приїжджих не залишаються у регіоні надовго, намагаючись потрапити до Європи, Туреччини чи інших країн з більш перспективними можливостями.

• Зараз кількість релокантів з Росії не є надзвичайною, проте перша хвиля мобілізації спричинила помітне збільшення їхньої кількості.

• Міграційна політика урядів країн Центральної Азії спрямована на диверсифікацію міграційних потоків, зокрема заохочуючи робітників шукати можливості в Південній Кореї та Туреччині.

• Це зменшує вплив Москви як важеля тиску через заробітчан і мінімізує залежність від російської економіки.

• Вітчизняна влада робить зусилля для створення робочих місць у будівельному секторі, що також сприяє зворотній міграції.

• Певна частина росіян, що прибули, зазнає ризику бути втягненими у залежність від режиму Путіна, ставши фактичними заручниками.

• Українська служба зовнішньої розвідки констатує, що російські олігархи виводять кошти через країни Центральної Азії з націнками близько 15–20% при конвертації готівки.

• Киргизстан традиційно служить майданчиком для політичних експериментів, кампаній та економічних диверсій, часто використовуючи відносно вільний режим валютних операцій.

• Водночас влада країни оперативно реагує на вимоги західних партнерів, закриваючи компанії, які порушують санкції.

• Агресивна риторика російських пропагандистів та політиків викликана саме ростучим впливом зовнішніх сил, які допомагають регіону обирати інший шлях, ніж той, що насаджує Москва.

• Країни Центральної Азії намагаються лавірувати між уникаючим агресії Росії підходом і збереженням стабільних зовнішніх відносин.

---

Спільні виклики України та Центральної Азії

• Журналісти та активісти намагаються донести позицію України до населення Киргизстану, розуміючи важливість спільного обміну досвідом і підтримки.

• Між Україною і країнами Центральної Азії є багато спільних рис історичного і політичного розвитку:

  1. Три революції в Україні й у Киргизстані.
  2. Загибель Небесної сотні в Україні та близько 100 загиблих під час подій у Киргизстані 2010 року.
  3. Травматичні наслідки сталінізму — Голодомор в Україні і Ашаршилик у Казахстані.
  4. Схожі проблеми корупції, кланової системи, непрозорого судочинства й слабкості інституцій.

• Україна і Киргизстан можуть посилити демократичний процес і успішно впроваджувати реформи, навчаючись одне в одного.

• Водночас, обидві країни залишаються в процесі євроатлантичної інтеграції і поступово звільняються від орбіти впливу Росії.

• Перемога України у війні сприймається як ключовий фактор для прискорення цього процесу і для майбутнього процвітання обох народів.

---

Інтерв’ю було подано в повній версії без скорочень та відредаговане для кращого сприйняття читачами.