Колишній головнокомандувач Збройних сил України та посол у Великій Британії Валерій Залужний у своїй колонці для «Української правди», опублікованій на сайті «Главком», розкрив сутність проблем сучасної мобілізації в умовах тривалої та високотехнологічної війни. Він зазначив, що традиційні методи мобілізації в сучасних бойових реаліях вичерпали себе, а найціннішим ресурсом стала саме людська складова через її нездатність швидко відновлюватися.
Основні тези Валерія Залужного можна викласти наступним чином:
1. Найціннішим ресурсом у цій війні є людина, оскільки відновлення її втрат вимагає значно більше часу, ніж виробничі цикли. Такий ресурс неможливо швидко замінити безпосередньо на полі бою.
2. Поле бою стало прозорим, контрольованим у автоматичному режимі роботами та технікою. Через це ймовірність виживання солдата вже не залежить від рівня його підготовки, що призводить до неминучих втрат та вимагає відлюднення людини з цієї смертельно небезпечної зони “kill zone”.
3. Український досвід свідчить, що питання мобілізації є надзвичайно делікатним і має прямий вплив на стійкість суспільства та готовність громадян підтримувати воєнні зусилля. В цьому контексті Росія уникає оголошення загальної мобілізації, якою зрідка лякають українців, оскільки вона має суттєві політичні наслідки.
4. Для Російської Федерації війна силами найманців і добровольців суттєво відрізняється від конфлікту за участі примусово мобілізованих осіб, з огляду на політичні наслідки. Таким чином, майбутні війни навряд чи будуть включати масштабні багатомільйонні мобілізації всього населення.
5. Акцент робиться на технологічній та економічній мобілізації, що є ключовим фактором безперервного забезпечення та підтримки технологічної переваги над ворогом.
6. Зараз роботи не лише виконують допоміжні функції, а й беруть участь у штурмових операціях, а іноді навіть затримують живих солдатів супротивника. Використання як техніки, так і людських ресурсів у зонах підвищеного ризику перетворюється на справжнє самогубство.
7. Російсько-українська війна дала важливий урок державам, які стикаються з демографічними викликами: модель ведення війни, основана на заміні людських життів тактичними здобутками, більше не є ні логічною, ні прийнятною.
8. Сучасне поле бою, насичене високоточними системами ураження, робить такий підхід неприйнятним не лише з моральної, а й з тактичної точки зору. Зі зростанням рівня технологічності саме людина стає найдефіцитнішим та принципово невідновлюваним ресурсом на полі бою.
9. Це особливо актуально для розвинених країн із негативними демографічними тенденціями, коли традиційні методи ведення військових дій все більше втрачають актуальність.
10. Прикладом є держави Європейського континенту, де жодна країна не має позитивного демографічного приросту, а кожна втрата військового персоналу на полі бою має не лише бойове, а й значне соціально-економічне значення.
11. Технологічна еволюція в напрямку “роботизації” війни забезпечує альтернативу, що дозволяє зберігати бойову ефективність при суттєвому скороченні участі людини і, відповідно, зменшенні людських втрат.
12. На зміну наддорогій високоточній зброї, яка була революційною у 20 столітті, прийшла зброя виснаження — доступна, масова і доволі точна, що швидко виводить з ладу дорогі системи озброєнь противника.
Водночас у Міністерстві оборони України триває робота над комплексною реформою мобілізаційної системи. За словами очільника МО Сергія Федорова, найближчим часом буде запропоновано системне рішення, спрямоване на подолання накопичених багаторічних проблем та збереження обороноздатності країни.
Залужний також підкреслює, що у контексті сучасної війни людський ресурс виступає найдорожчим і найдефіцитнішим активом, який не можна швидко відновити, та вимагає переосмислення підходів до ведення бойових дій із застосуванням новітніх технологій та економічних механізмів мобілізації.
