Акція “Маминої хустки два крила” в Олександрівці: підтримка тих, хто зник безвісти та перебуває в полоні
Пам’ять та надія в серцях громади
2 травня в селищі Олександрівка Кіровоградської області відбулася особлива акція на підтримку військових, котрі зникли безвісти або перебувають у полоні, а також їхніх родин. Такі заходи з періоду грудня 2025 року вже стали важливою традицією для місцевої спільноти, яка не залишає без уваги долю своїх захисників.
За словами співорганізаторки Ліни Назаренко, акція розпочалась о 10:00 біля Алеї надії, розташованої на центральній вулиці селища. Понад сотня людей прийшли з фотографіями близьких та прапорами військових бригад, щоб разом підтримати тих, кого досі шукають.
Історія Романа Сливця — пліч-о-пліч з кожним героєм
Ліна поділилась особистою історією свого похресника Романа Сливця, який боровся на Донеччині, а також на Куп’янському й Покровському напрямках. Він зник безвісти у жовтні 2025 року під час боїв біля села Калинівське на Дніпропетровщині, і до цього часу сім’я не має жодних новин.
Учасники акції тримають фото близьких та військові прапори. Олександрівка, 2 травня 2026 року. Фото: Ліна Назаренко
Інсталяція «Серце»: символ не згасаючої надії
Під час заходу організатори створили запам’ятовувальну інсталяцію зі свічок — «Серце». Воно стало символом спільного очікування та віри у повернення їхніх рідних.
«Свічка – це надія, а кожен її вогник – це ім’я. Коли всі вогники з’єднуються, народжується справжнє серце, яке б’ється любов’ю та веде додому. Їх світло – знак того, що ми разом і не зупиняємося вірити», – розповіла Ліна Назаренко.
Інсталяція «Серце», створена зі свічок, що символізує надію. Олександрівка, 2 травня 2026 року. Фото: Ліна Назаренко
Особливі моменти заходу
Серед присутніх була також Галина Ромашина — мама захисника, якого нещодавно звільнили з полону. Вона урочисто підняла прапор безвісти зниклих, ніби передаючи естафету надії всім, хто чекає на своїх рідних.
«Цим жестом ми хочемо нагадати: кожен заслужив бути поверненим живим. Ми вдячні селищній адміністрації, яка підтримує нас у організації таких акцій. Наприклад, для поїздки на наступну зустріч у Кропивницькому нам надали автобус», — зазначила Ліна Назаренко.
Як відбувався захід
- Підтримати ідею прийшло понад сто учасників.
- Вони тримали фотокартки близьких, прапори різних військових бригад та свічки.
- Акція тривала близько однієї години, під час якої складали інсталяції і обмінювалися спогадами.
