Суперечка навколо повноважень президента в огні: удар Трампа по Ірану і війна без Конгресу
Несподіваний удар і політичний вибух
У суботу вночі президент Дональд Трамп прийняв одностороннє рішення завдати потужного удару по Ірану, що миттєво викликало хвилю критики. Багато хто звинуватив главу Білого дому у порушенні Конституції, адже ця військова операція розпочалася без згоди Конгресу. На наступному тижні очікується відкладена дискусія у законодавчому органі, яка розгорнеться на основі Резолюції про воєнні повноваження.
Відповідь політиків не забарилася: демократи та принаймні двоє республіканців наголосили, що початок бойових дій, які сам Трамп назвав «масштабною операцією», і які можуть призвести до втрат серед американських військових, має відбуватися лише з схвалення Конгресу.
Розкол між ідеалами засновників і сучасністю
Ця ситуація яскраво ілюструє протиріччя між тим, як задумували американську демократію її творці, і тим, як вона функціонує на практиці, особливо після Другої світової війни. Обидві партії – і демократи, і республіканці – не раз використовували значні постійні військові сили для ведення бойових дій без офіційного дозволу Конгресу.
У 1973 році, на завершення війни у В’єтнамі, Конгрес ухвалив Резолюцію про воєнні повноваження (War Powers Resolution), яка мала повернути законодавцям контроль над рішеннями щодо війни. Вона дозволяє президенту розгортати збройні сили тільки у випадку безпосередньої загрози країні.
Однак жоден президент після цього не дотримувався суворо цих обмежень.
Як працює Резолюція про воєнні повноваження?
Закон визначає декілька ключових аспектів:
- Президент має право вдаватися до військових дій лише у обмежених випадках, переважно, коли країна зазнає нападу.
- У випадку несанкціонованого розгортання сил, операції повинні бути припинені не пізніше ніж через 60 днів, якщо Конгрес не надасть схвалення.
- Існує механізм, за допомогою якого Конгрес може змусити президента відкликати війська в разі відсутності авторизації.
Відтоді деякі президенти, наприклад, Барак Обама під час інтервенції в Лівії, та Дональд Трамп під час операцій проти суден зі сумнівним вантажем, трактували цю резолюцію таким чином, що вона не стосується повітряних ударів, де нібито відсутня загроза для американських військових.
Правові колізії та використання авторизацій
Спочатку Конгрес міг ухвалювати резолюції, які президент не міг ветою відмінити. Але після рішення Верховного суду у 1983 році це правило змінилося – тепер такі рішення доводиться надсилати до Білого дому, і подолати президентське вето складніше, оскільки потрібна дві третини голосів в обох палатах Конгресу.
З іншого боку, президенти отримували офіційний дозвіл на масштабні сухопутні операції, такі як війна в Перській затоці, Війна в Афганістані та Іраку. Зокрема, закон про війну в Афганістані, що спочатку був спрямований на покарання винних у терактах 11 вересня, був розширений до тривалої авторизації для атак на ісламістські угруповання поза межами Афганістану.
Звуження меж: операції без попереднього дозволу
Попри це, президенти дедалі частіше заявляють про своє право проводити «обмежені» військові операції, які, на їхню думку, відповідають національним інтересам і не набирають масштабу «війни» в конституційному розумінні. Ці дії здійснюються без формального схвалення Конгресу і стають прецедентами для наступних адміністрацій.
Дональд Трамп у своєму першому терміні пішов далі за попередників: ліквідація генерал-майора Касема Сулеймані – одного з провідних військових командирів Ірану; удари по ядерних об’єктах Ірану у 2019 році; атаки на судна, підозрювані у контрабанді наркотиків; а також спроба військового втручання у Венесуелі з метою захоплення лідера Ніколаса Мадуро.
Хоча в жодній з цих операцій не загинули американці, останній удар по Ірану вважається найсерйознішою односторонньою військовою дією Трампа.
