19 травня Кіровоградщина попрощалася з п’ятьма героїчними захисниками, які загинули в боротьбі з російською агресією
Цього дня п’ять громад Кіровоградської області провели прощальні церемонії на честь своїх військовослужбовців, котрі віддали життя, захищаючи Україну. Імена й подвиги цих сміливих бійців назавжди залишаться у серцях рідних і мешканців регіону:
- Анатолій Дробот — Маловисківська громада;
- Сергій Гаркуша — Помічнянська громада;
- Олександр Письменний — Петрівська громада;
- Андрій Ковбасій — Новоархангельська громада;
- Сергій Барановський — Олександрівська громада.
Анатолій Дробот: Герой із Малої Виски
Народився 28 лютого 1973 року в місті Мала Виска. Навчання здобував у місцевій школі, а пізніше в Кіровоградському технікумі механізації сільського господарства. Після завершення освіти працював на заводі та у будівельній галузі.
З початком широкомасштабного вторгнення Росії став до лав Збройних сил України. Служив командиром першого єгерського відділення у військовій частині А4056, мав звання старший сержант. Майже два роки вважався зниклим безвісти, доки ДНК-експертиза не підтвердила його загибель 16 травня 2024 року поблизу села Семенівка на Донеччині.
Поховали Анатолія на Алеї Слави Центрального кладовища, де ховають найкращих синів України.
Сергій Гаркуша: Воїн з Помічної
Сергій народився в 1987 році й залишився у пам’яті рідної громади як відданий патріот. Загинув 15 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання біля Богданівки, що в Бахмутському районі Донецької області.
Поминальну церемонію провели на кладовищі «Федорівське» у Помічнянській громаді, де й знайшов спочинок хоробрий захисник.
Олександр Письменний: Захисник із Петрового
Олександр з’явився на світ 31 жовтня 1998 року в селі Кам’янка, що на Дніпропетровщині. Навчався у місцевій школі та гірничо-електромеханічному коледжі Криворізького національного університету. У 2017 році переїхав до Петрового і невдовзі був мобілізований – 5 липня 2024 року отримав почесну честь стати на захист країни.
Він служив стрільцем-зенітником у військовій частині А4962 та майже півтора року вважався зниклим безвісти. Але 17 грудня 2024 року загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Слов’янка. Похований на Алеї Слави центрального кладовища Петрового.
Андрій Ковбасій: Воїн із Новоархангельська
Андрій народився 5 жовтня 1990 року у селі Родниківка, Черкаської області. З дитинства мешкав у селі Свердликове, отримав професію будівельника в Торговицькому професійному училищі. З 2014 року служив у Збройних силах, був учасником антитерористичної операції, брав участь у боях за Балаклію.
Після демобілізації працював в Умані й Києві, а 27 листопада 2024 року вдруге мобілізувався. Служив помічником гранатометника на Сумщині. Андрій зник безвісти під час бойового завдання. Лише 11 травня 2025 року експертиза ДНК підтвердила його загибель 1 березня того ж року поблизу села Новеньке.
Поховання відбулося в селі Свердликове. Залишилися мама та дружина, які сумують за своїм героєм.
Сергій Барановський: Спецпризначенець із Бірок
Сергій народився 27 серпня 1988 року. У березні 2024 року був призваний до ЗСУ, де служив в Силах спеціальних операцій оператором штурмової групи. Більше року перебував у статусі зниклого безвісти.
Загибель Сергія підтверджена — він загинув 6 січня 2025 року неподалік Орлівки, що на території Курської області. Поховали героя вдома, поруч із рідними: батьками, дружиною, донькою, братами та сестрами.
Світла пам’ять борцям за свободу України
Незважаючи на біль втрати, ці історії — нагадування про нескореність та відданість українських військових. Вони віддали найдорожче — життя — за мирне небо над нашою землею.
Для кожної громади ці герої залишаються прикладом доблесті та мужності, що надихає продовжувати боротьбу за свободу й незалежність нашої країни.
