Як на Кіровоградщині підтримували родини полонених і зниклих безвісти захисників
13 червня у Новомиргороді, що в Новоукраїнському районі Кіровоградської області, відбулася мирна акція разом із автопробігом, спрямованими на підтримку українських військових, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти. Ця подія стала важливим нагадуванням і для влади, і для суспільства про тих, хто не повернувся додому, а їхні родини з нетерпінням очікують на повернення.
Хто долучився до акції?
Про захід розповіла для Суспільного його співорганізаторка Олена Бочарова. За її словами, до акції приєдналися як рідні полонених і зниклих, так і мешканці міста. Загалом було близько 50 учасників та 15 автомобілів, які об’єдналися у цей день для спільної мети.
Місцева акція на підтримку полонених і зниклих безвісти. Фото: Олена Бочарова
Особисті історії родин
Олена Бочарова і історія її чоловіка
Чоловік Олени — Олександр Бочаров, військовий 47-ї бригади, зник ще 9 липня 2024 року на Покровському напрямку. За 23 місяці його зникнення родина живе у стані невизначеності, між надією і болем.
“Наш світ ніби зупинився. Ми живемо у невідомості, між небом і землею, між сподіваннями та страхами. Віримо, що він живий і обов’язково повернеться. Мріємо про зустріч, теплі обійми і ніжні слова.”
Олена зі своєю донькою продовжують розшук чоловіка. Фото: Олена Бочарова
Пошуки Сергія Семенюка
Ольга Семенюк – дружина військовослужбовця 57-ї бригади Сергія Семенюка, котрий зник безвісти 10 вересня 2025 року під час бойового завдання у місті Вовчанськ на Харківщині.
“Дев’ять місяців повної тиші… Ми не отримуємо жодної інформації. Додому його чекають я, син та батьки, й ми прагнемо віднайти хоч якусь ниточку правди.”
Ольга із сином та батьками – родина, яка з нетерпінням чекає на повернення Сергія. Фото: Олена Бочарова
Історія Євгена Перехреста
Олена та Анатолій – батьки зниклого безвісти військовослужбовця, відомого під позивним “Хрест”. Євген служив у 116-й бригаді та зник на Запорізькому напрямку.
“Він зник понад два з половиною роки тому. Нам говорили різні речі, навіть страшні, але ми не припиняємо шукати і віримо у його повернення живим.”
Родина продовжує пошуки сина й батька. Фото: Олена Бочарова
Як тривала акція і що попереду
За словами організаторки Олени Бочарової, сама акція тривала близько години – з 10:00 до 11:00. Учасники висловили спільну надію, що їхні близькі невдовзі повернуться, а подібні заходи допомагають не забувати про важливість цієї боротьби.
Наступна зустріч та подібний захід заплановані на 27 червня. Родини продовжуватимуть об’єднуватися, аби підтримати один одного і нагадати державі про своїх рідних.
Що можна сказати про такі ініціативи?
- Вони об’єднують суспільство навколо спільної мети – повернення українських військових додому.
- Сприяють підвищенню обізнаності про проблему зниклих безвісти та полонених серед широкої аудиторії.
- Стають джерелом моральної підтримки для сімей, що переживають невимовні труднощі.
