Як спецпризначенець із позивним “Брат” врятував морських піхотинців під Маріуполем і став повним кавалером ордена “За мужність”
Опір в оточенні: історія мужності та тактики
Коли гарнізон Маріуполя опинився в повному оточенні, деякі підрозділи розділилися, намагаючись прорватись двома шляхами: хтось виходив з кільця, інші — намагалися потрапити на «Азовсталь». Одна з колон, що проривалася, розбивалася на менші групи, хтось потрапляв під ворожі обстріли, хтось — у засідки.
Наш командир зібрав командирів і поставив завдання – пробити шлях і вивести морських піхотинців з оточення. Довелося подолати близько десяти кілометрів далеко в тилу ворога, рухаючись складним, непрямим маршрутом. На цей захід пішло більше десяти годин — ми були змушені постійно лишатися на зв’язку, робити тактичні паузи і чекати, доки мине ворожа гусенична техніка.
Врятовані в тумані — перший контакт і повернення додому
Після довгого пересування, у густому тумані ми дісталися точки на стику двох лісосмуг. Дорозвідка виявила групу з восьми осіб, з яких лише двоє були в офіційній військовій формі, інші — у різному одязі, хтось навіть на милицях.
Після перевірки паролів і підтвердження, що це наші, ми надали їм воду та сухпаї. Вони просили цигарки та воду — пройшовши декілька діб безперервного пересування, були виснажені. Згодом надійшла команда негайно повертатися, адже ворог планував наступ на населені пункти, звідки ми вирушали.
Дорога назад була ще складнішою — туман розвіявся, і ворог поблизу готував протитанкові засоби. Хоча танки були поруч, вони розвернулися, і ми успішно вивели хлопців до точки евакуації. Наступного дня село окупували, тож наша операція відбулася вчасно й стала однією з найуспішніших.
Як він отримував ордени за справжні подвиги
Перший орден «За мужність» отримав у 2024 році за безліч розвідувальних операцій та нічні штурми в міських умовах. Цей рік був наповнений постійними боями — від стримування ворога в приватному секторі до виснажливих нічних гарячих сутичок.
Другий орден дісталося в кінці 2023 року за участь в Авдіївській кампанії. Наш малий підрозділ з 5 осіб проводив розвідку, встановлював вогневі позиції й відбивав атаки ворога. Завдяки цій командній роботі вдалось знищити десятки одиниць ворожої техніки та оборонити стратегічні об’єкти.
Третій орден отримав за похід по морських піхотинців з окупованої зони та успішні розвідувальні операції. Виснажливі завдання, небезпечні рейди і суворі умови — усе це стало частиною нашого щоденного фронтового життя.
Тактика і гіркі правди війни
Від 2015 до 2022 ми відточували навички спецпідрозділу «Омега». Малими тактичними групами по 3-4 людини ми провадимо швидкі та точні операції. Це дає нам перевагу в гнучкості, швидкості та збереженні боєздатності.
Наприклад, в районі Великої Новосілки наша місія — не вступати в бій, а збирати розвідувальну інформацію, в тому числі перевіряти мости й маршрути пересування ворога.
В той же час, під час фільтрації в звільнених селах люди розповідали шокуючі історії:
- мародерство і насильство російських загарбників,
- знущання над цивільним населенням і викрадення колишніх учасників АТО/ООС,
- свідоме нищення пам’ятників на кладовищах, а також руйнування церков.
Це страшні свідчення воєнних злочинів, які стали відбитком у серцях усіх, хто там був.
Мрія про мир і найдорожчі моменти на службі
Коли в тилових містах все спокійно, сім’я може просто вийти на прогулянку в парк. Це те, що хочеться зберегти — звичайне мирне життя, звільнене від страхів війни. На жаль, прифронтові населені пункти вже такої розкоші собі дозволити не можуть.
Найцінніше для нас — коли завдання успішно виконані, а всі повернулися живими. У нашій групі є невелика традиція: після виходу з бою фотографуємося й надсилаємо фото додому, щоб близькі бачили — ми живі. Часто це світлини з брудними, залитими сажою обличчями, але з ясними очима. У такі моменти дуже відчуваєш ціну життя і велику силу волі.
Підписуйтеся на Суспільне Кропивницький у Facebook, YouTube, Telegram, Instagram, WhatsApp, Viber та TikTok, щоб не пропустити нові історії героїв.
