Іранська війна: історії людей, що опинилися у вирі конфлікту
Люди, які опинилися у центрі війни
Історія війни в Ірані нерозривно пов’язана з нестабільністю у владі США, регіональними конфліктами, глобальним енергетичним хаосом та світовим безладом, який розгортається на наших очах. Проте, це також історія народу Ірану, який почувається загнаним у кут: між жорстким режимом, який, за даними Amnesty International, вбив тисячі протестувальників у січні, та Дональдом Трампом, що обіцяв допомогу, а потім погрожував знищити країну до кам’яного віку.
Колега Парін Бехруз, що сама виросла в Ірані та безпосередньо висвітлювала події війни, розповідає про тих іранців, які пережили цей ланцюг жахів.
Коли 28 лютого США та Ізраїль почали військову операцію, багато іранців відчули несподівану іскру надії. Верховний лідер країни Алі Хаменеї загинув у перші години конфлікту, а потім померли вищі військові командири. Для мільйонів, хто виступав проти ісламської республіки, ця війна здавалася шансом на звільнення від гнітючої системи.
Коли було оголошено смерть Хаменеї, тисячі людей вийшли на вулиці Тегерану та інших міст, святкуючи цей момент. Звісно, були й ті, хто сумував, але більшість, спостерігаючи з балконів і вікон, підтримувала гасло «Свобода, свобода».
Розчарування і руйнування: чому надії не справдилися
Яссі, бізнесвумен із Тегерану, що вела щоденник під час війни, написала: «Можливо, режим впаде. Я не настільки наївна, щоб думати, що війна принесе свободу, але, можливо, режим дасть тріщину». На жаль, цього не сталося.
Протягом шести тижнів удари США та Ізраїлю завдали серйозної шкоди цивільній інфраструктурі: школи, лікарні, мости, залізничні колії, нафтові склади, аптеки, металургійні та електростанції були зруйновані.
Особливо трагічним був удар по початковій школі в Мінабі, де загинуло 175 осіб, переважно дітей. Постраждали навіть престижний Університет Шариф та історична спадщина — палац Голестан у Тегерані, що входить до списку ЮНЕСКО.
Жертви зростали, руйнування множилися, а ясність приходила така: війна не знищить ісламську республіку і триватиме довше, ніж надії тих, хто намагався повірити в краще.
Хоча тендітне перемир’я принесло полегшення, виглядає, що мрія про свободу поки що далека.
Цифрова темрява та інформаційна блокада
Зрозуміти, що переживають іранці останні шість тижнів, вдалося лише завдяки обхідним методам у ситуації повної державної блокади інформації. Приблизно 99% населення залишалося без інтернету, міжнародні дзвінки заблоковані, і журналісти, зокрема мої колеги, могли спілкуватися з контактами лише за короткі миті доступу до мережі через ненадійні VPN.
Уже після оголошення перемир’я багато людей висловлювали головну тривогу — економічний крах. Мохаммад, мешканець Тегерану, поділився: «Я боюся, що економічна і культурна ситуація у суспільстві стане навіть гіршою, ніж була». А інші побоюються, що повторне загострення економічних проблем, що були рушієм нещодавніх протестів, ще більше ускладнить будь-які спроби виступати проти влади.
У тіні війни влада здійснила страти затриманих у січні, серед яких навіть 19-річний підліток. Видатного правозахисного адвоката взяли під варту минулого тижня.
Звук протестних вигуків замінили інші звуки: багато іранців згадували, що ввечері найбільше було чути вибухи й урочисті вуличні зібрання прихильників режиму, які махали прапорами та співали релігійні пісні, кричачи «Бог великий, Кхаменеї — лідер».
Втома та відчуття безсилля
Війна, яка почалась із відкритої підтримки з боку Америки підняття іранських повстань і закінчилася погрозами розбомбити країну до кам’яного віку, стала для народу жорстоким випробуванням.
Яссі у своєму щоденнику зізнається: «Відчуваю, що ми не контролюємо власне життя, і ніхто тут — США, Ізраїль або іранський режим — не піклується про іранців». Переважним настроєм серед тих, хто виступає проти уряду, після оголошення припинення вогню було саме безсилля — втома від обіцянок змін, які закінчилися смертями, руйнуваннями та ще більшою невизначеністю.
Молодий чоловік із Тегерана, що вірив у військову інтервенцію, але втратив надію, коли конфлікт вийшов з-під контролю, поділився своїми планами: скористатися хоч якимось миром, щоб організувати втечу з країни і більше ніколи не озиратися назад.
Останні новини із зони конфлікту
- У В’єтнамі, одному з найбільших світових аграрних регіонів, високі ціни на нафту і добрива, спричинені війною, практично зупинили рисове виробництво.
- Це викликає занепокоєння щодо глобального постачання продовольства і майбутнього зростання цін у супермаркетах.
- Відеорепортаж нашого кореспондента з В’єтнаму описує усі деталі ситуації.
Що варто знати про війни і людські долі
Історія іранського конфлікту — це не лише про політику та уряди, а перш за все про людей, які опинилися у пастці між могутніми силами. Відкритість, втома і відчай — ось три головні емоції, що панують серед народу.
Нерідко справжнє обличчя подій бачиш лише через особисті щоденники, свідчення очевидців і непередбачувані голоси звичайних людей, що намагаються вижити посеред хаосу.
Саме ці людські історії показують, що війна не починається й не закінчується лише на фронті — вона проникає в кожен дім, кожну душу, залишаючи слід назавжди.
