Віталій Портников у Кропивницькому: зустріч про майбутнє без провінційності
Нещодавно Кропивницький відвідав відомий журналіст, публіцист і телеведучий Віталій Портников. Він провів зустріч із місцевою громадою у центрі KOWO, де обговорювалися важливі питання розвитку міста та усвідомлення себе як частини великої української історії.
«Центр — не провінція»: про що говорили?
Тема вечора звучала просто, але глибоко: «Центр — не провінція». Основні акценти були на подоланні історичних упереджень, формуванні міської ідентичності та тому, як особистий вибір кожного мешканця впливає на суспільні трансформації.
Як змінюється українське суспільство
Віталій відзначив, що сьогодні інтерес до таких зустрічей кардинально інший порівняно з 10-15 роками тому. Раніше великі зали наповнювалися переважно на сході чи півдні країни, але поза цими регіонами інтерес був мінімальний. Тепер же,;
«Ми поступово розширюємо межі нашого культурного простору і робимо всю Україну справжнім «українським світом». Це — ключ до майбутнього сильної держави».
Портников підкреслив, що імперська політика довго відштовхувала українців від міського життя, змушуючи їх залишатися в сільській місцевості. Наприклад, за переписом населення 1917 року з усіх українських міст лише Полтава мала переважно українське населення; у інших же українські мови просто «переписували» як російську.
Театральне диво посеред імперії
Історія Кропивницького особлива тим, що саме тут, всупереч заборонам і переслідуванням, зародився перший український театр. Це свідчення непохитного духу українців та їхнього прагнення зберегти культурну спадщину навіть за надскладних умов.
«Кропивницький — унікальне місце, де український та єврейський капітал допомогли створити мистецький осередок, що змінив сприйняття й створив нові моделі людських взаємин».
В цьому контексті театр не просто розважав, а формував ідентичність і виявляв глибоку культурну традицію, яка спиралася на Шевченкового «Кобзаря» — справжню «Тору» для нації.
Видатні постаті Кіровоградщини: радикали та новатори
Портников виділив трьох ключових історичних особистостей краю, які яскраво ілюструють унікальний характер регіону:
- Володимир Винниченко
- Григорій Зінов’єв
- Володимир (Зеєв) Тьомкін
Всі вони були людьми дії та радикальності, постійно опиралися обставинам і вносили свій внесок у створення альтернативних цивілізаційних рухів. Цікаво, що назва «Кіровоград» стала своєрідною іронією — місто носило ім’я, пов’язане з репресіями та політичними переслідуваннями.
Про перейменування та імперський спадок
«Дивовижно, що мешканці десятиліттями трималися за назву, яка насправді висміювала їхню історію та ідентичність», — зауважив публіцист.
Нова ціль — відмова від провінційності
Портников бачить перспективу для міста в перетворенні його на незалежний, самодостатній центр, що не залежить від застарілих імперських моделей.
«Україна має шанс зростати через розвиток багатьох регіональних центрів, де немає домінуючого «центру». Це суперечить сталінській чи московській логіці, коли всі ресурси концентрувалися в одному місті».
Як приклад негативного впливу імперської моделі Портников навів Донецьк, який втратив свою динаміку та інфраструктуру після повернення під вплив Росії.
Що потрібно для розвитку Кропивницького?
Журналіст не дає готових рецептів, але запропонував прості кроки, які могли б допомогти:
- Покращення залізничної інфраструктури та комфортні залізничні сполучення між центральними регіонами країни.
- Активне стимулювання малого й середнього бізнесу за допомогою мікрокредитів і доступних фінансових інструментів.
- Фокус на розвитку місцевої культури та унікальних традицій, які формують неповторний образ міста.
Головне — це створення умов для самовираження і розвитку без зайвих вказівок згори, підтримка ініціатив і збереження національної ідентичності.
Що сподобалося Віталію Портникову у Кропивницькому?
Наостанок гостя запитали про його враження від міста, і він відповів нестандартно, з теплотою в голосі:
«Я жив у трьох українських містах — Києві, Дніпрі та Львові. Тут же я відчув ту саму міську культуру, яку пам’ятаю з молодості. Мені приємно ходити вулицями Кропивницького, адже це пробуджує відчуття молодості і драйву».
Ця зустріч стала не просто інтелектуальним обміном, а живим прикладом того, що центр України може бути не провінцією, а повноцінним майданчиком для розвитку, культури і ідентичності.
