Як тато створив застосунок, який допомагає сім’ям з дітьми аутистами не боятися перших кроків
Коли синові Романа Гимона було лише рік і вісім місяців, його родина вперше почула про можливий розлад аутичного спектра (РАС). Відтоді розпочалася складна подорож: страх, пошуки достовірної інформації, нескінченні обговорення у Facebook-групах, суперечливі поради і прагнення зрозуміти, що робити далі.
Нині Роман — креативний директор у mowMedia, дизайнер і батько шестирічного Енея — розробив Enchi. Цей застосунок підтримує батьків дітей з аутизмом, створений ним без технічної команди чи програмістів, майже виключно за допомогою штучного інтелекту.
Перші місяці: від пошуку «чарівної пігулки» до усвідомлення
У період, коли у сина з’явилася підозра на аутизм, Роман описує свій стан як повний хаос із інформації. Він та родина прочитали все, що потрапляло на очі — від форумів і Facebook-груп до відео на YouTube. Як і багато інших батьків, шукали миттєве рішення або «чарівну таблетку», що «виправила» б усе.
З часом прийшло нове розуміння: «Еней не зламаний, це не хвороба, що її потрібно лікувати або «відремонтувати». Це просто інший спосіб сприймати світ». Проте виникла суттєва проблема — в Україні бракувало доступного й зрозумілого ресурсу для батьків, де можна було б знайти правдиву інформацію без паніки, маніпуляцій і псевдонауки.
Роман пригадує: «Інформація була розкидана: документи — в одному місці, поради — в іншому, процеси оформлення — десь ще. Вічно потрібно було перепровіряти, чи все актуально.»
Звідки взялася ідея Enchi
За задумом Романа, застосунок не повинен був бути медичною платформою або «чудодійним порятунком», а радше надійним навігатором для батьків, які опинилися в новій та складній ситуації. Ідея з’явилася кілька років тому, але реалізувати її вдалося лише нещодавно — завдяки можливостям штучного інтелекту.
«Я не програміст, не маю власної команди розробників та обмежений у коштах. Але AI відкрив для мене двері, дозволив спробувати створити щось дійсно корисне», — розповідає Роман.
Що вже доступно в Enchi:
- покрокові дії при підозрах на аутизм;
- пояснення необхідних документів;
- інформація про права сімей;
- поради з пошуку фахівців і центрів;
- медіатека з книгами, фільмами та відео;
- простий планер дій, щоб організувати повсякденність.
«Коли навколо хаос, навіть простий список допомагає зорієнтуватися. Замість беззмістовної паніки з’являється чіткий план», — додає Роман.
Суттєве місце у застосунку займає оформлення документів: отримання інвалідності, відстрочки та інші бюрократичні моменти. «Хотілося створити єдине джерело інформації, зрозумілої кожному, без зайвих складнощів», — каже він.
Створення додатка: AI — не магія, а інструмент
Незважаючи на масу історій у соцмережах про «застосунок за ніч», Роман наголошує: штучний інтелект не знімає всі труднощі і не творить дива за кілька годин, але робить процес освоєння нової тематики доступнішим для тих, хто не має технічного досвіду.
«Я не мав досвіду роботи з Xcode або мобільною розробкою загалом. З нуля вчився працювати з iOS-проєктами, білдами, платформами TestFlight та App Store Connect. Все дізнавався в процесі роботи. Тепер упевнений — якщо створюватиму новий додаток, зроблю це набагато швидше», — розповідає він.
Підтримка без обману та ілюзій
Для Романа дуже важливо, щоб Enchi не став платформою для псевдонаукових методів або маніпуляцій страхами батьків. «Я точно не хочу, щоб тут були обіцянки нереальних чудес, агресивні спроби продати ненаукові практики або розповіді про перетворення дитини на «нормальну»», — підкреслює він.
Цей додаток — про підтримку, прийняття і розуміння. Найболючіше після можливого діагнозу — невизначеність. Якщо Enchi хоч трішки розвантажить сім’ї і допоможе пройти цей непевний етап з меншим стресом, це вже велика перемога.
Назва застосунку — це маленька данина синові. У родині Енея жартома кликали «Енчі Пенсо», що згодом перетворилося на бренд одягу Enchipenso, а тепер стало ім’ям проєкту Enchi.
«Усе почалося з нього — він у центрі всього», — каже Роман. Він також додає: «Я зрозумів найголовніше — моя дитина не повинна відповідати моїм очікуванням. Моє завдання — не змінювати його, а підтримувати й допомагати бути собою».
