Іранська Революційна гвардія: хто вони і який їхній вплив у сучасному світі?
Від моменту перших ізраїльських та американських авіаударів по Ірану минулого вікенду, у Тегерані та інших великих містах країни стали помітні люди в цивільному з автоматами Калашникова. Це — бійці Ісламської революційної гвардії (ІРГ), які розгорнули пунктовий контроль на вулицях, ретельно оглядаючи авто та мобільні телефони в пошуках прихильників війни.
За словами очевидців та записів, зроблених таємно, перед місцями, менш вразливими до ракетних ударів — наприклад, закритими шкільними подвір’ями — стоять чорні машини для придушення масових заворушень. Влада прагне показати зовнішньому світу свою впевненість і водночас налякати населення, щоб воно не виходило на вулиці.
Що таке Ісламська революційна гвардія (ІРГ)?
Історія ІРГ починається у вирі ісламської революції 1979 року. Тоді Аятола Рухолла Хомейні заснував паралельні збройні сили, тому що не довіряв регулярній армії під назвою Артеш, вважаючи, що у ній «тече кров шаха».
Революційна гвардія формувалася з місцевих комітетів, пов’язаних із мечеттю, які охороняли райони та боролися з ворогами революції. Восьмирічна війна з Іраком стала важливим етапом для формування єдиного військового угруповання, а також стартом розробки ракетних технологій, оскільки Захід заморозив поставки зброї після революції.
Після смерті Хомейні в 1989 році, новий верховний лідер Алі Хаменеї зробив ІРГ елітною силою, дозволивши їй проникнути у політику та економіку, створивши міцний союз влади та військової могутності.
Розширення економічного та політичного впливу
Революційна гвардія не обмежилася тільки бойовими завданнями, вона розпочала будувати інфраструктуру — дороги, дамби. Стала мастером контрабанди, особливо в умовах західних санкцій, що почалися після розкриття ядерної програми Ірану у 2002 році.
За оцінками фахівців, на її частку припадає від 25% до більшої частки національної економіки. Після повалення Саддама Хусейна в 2003 році, ІРГ через своє формування — Кудс — розширила вплив на Близькому Сході, створивши альянс основних шиїтських воєнізованих груп у Лівані, Сирії, Іраку, Ємені та Газі.
Як влаштована Ісламська революційна гвардія?
Чисельність цієї потужної організації становить від 125 до 180 тисяч осіб, хоча разом з іншими силами безпеки країни цей показник сягає майже 1,5 мільйона. Важливо розуміти, що не всі члени ІРГ є військовими — багато працюють у будівництві, культурних програмах та інших галузях.
Основні військові підрозділи це:
- Сухопутні війська
- Військово-морські сили
- Космічні сили
- Кудс — підрозділ, відповідальний за зовнішні операції
До складу також входять розвідувальні служби та місцеві ополчення Басідж, які ефективно контролюють вулиці і населені пункти.
Цей “мозаїчний” підхід у командуванні дозволяє ІРГ швидко адаптуватись і діяти автономно у випадку проблем із центральним керівництвом, що було випробувано і на внутрішніх протестах 2009 року, і під час військових конфліктів останніх років.
Особливості керівництва та автономії
ІРГ поділена на 31 командування — по одному на кожну провінцію Ірану, з численними малими підрозділами, що працюють майже в кожному районі. Ця структура допомагає швидко реагувати на будь-які виклики, зберігаючи контроль навіть у разі ізоляції окремих регіонів або відсутності безпосередньої підтримки з Тегерану.
Хто управляє Ісламською революційною гвардією?
Після вбивства двох командирів під час ударів ізраїльських і американських сил, новим головою гвардії став бригадний генерал Ахмад Вахіді. Він — жорсткий ветеран з репутацією безжального офіцера, який був засновником підрозділу Кудс і керував ним протягом восьми років.
Серед звинувачень щодо Вахіді — підтримка організацій, які здійснювали теракти за завданням Ірану, зокрема вибух у єврейському центрі в Буенос-Айресі у 1994 році, що забрав життя 85 людей. Аргентина намагалася домогтися його арешту через Інтерпол, але безуспішно. Офіційний Тегеран відкидає будь-яку причетність до цього.
Бачення майбутнього: хто прийде на зміну?
Моджтаба Хаменеї, син теперішнього верховного лідера, вступив у гвардію під час війни з Іраком і підтримує міцні зв’язки з керівництвом ІРГ. Протягом останніх двох десятиліть він відповідав за призначення старших офіцерів і зараз вважається серйозним претендентом на верховну владу.
Варто зазначити, що ІРГ не є однорідною структурою. Окрім ядра із 2-3 тисяч радикалів, що готові воювати до останнього, більшість бійців — призовники, які відображають різноманіття настроїв у суспільстві, де є й ті, хто не підтримує ісламський режим.
Таким чином, Ісламська революційна гвардія залишається ключовим фактором іранської політики, економіки і військової сили, що формує обличчя регіону і визначає майбутнє країни у непростих геополітичних умовах.
