17 травня у Помічній відбулася душевна акція на підтримку полонених і зниклих військових
У місті Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області відбулася важлива подія — акція солідарності з військовими, які зараз перебувають у російському полоні або вважаються зниклими безвісти. Біля тридцяти небайдужих людей прийшли з фотографіями своїх близьких та прапорами бойових підрозділів.
Історія Ірини Лукачової та її чоловіка Віталія
Співорганізаторка акції Ірина Лукачова поділилася зі Суспільним, що її чоловіка мобілізували у травні 2023 року. Віталій служив у складі 425-го окремого штурмового полку “Скеля”. З 6 лютого 2025 року він вважається зниклим безвісти.
Мета заходу — не просто згадати про тих, хто зараз далеко від дому, а в першу чергу — підтримати і зберегти віру у їхнє повернення. «Ми виходимо, щоб нагадувати, говорити, чекати разом», — каже Ірина.
“Ми маємо бути голосом тих, кого зараз не чути. Адже поки ми пам’ятаємо — вони не забуті. Поки ми єдині — є сила, підтримка і надія. Велика подяка всім, хто прийшов, підтримав і розділив з нами цей важливий день.”
Учасники акції тримають прапори зі світлинами бійців. Фото: Ірина Лукачова
Пам’ять про кожного: історії з фронту
Активіст Сергій розповів про свого знайомого Миколу Драндалуша, який потрапив у полон ще на початку масштабної війни. За його словами, Микола:
- захищав Україну під час антитерористичної операції у 2015–2016 роках;
- після демобілізації працював помічником машиніста;
- у 2017 році підписав контракт та служив навідником у 36-й мотопіхотній бригаді;
- влітку 2022 року потрапив у полон під Маріуполем;
- вдома на нього чекає донька.
“Він завжди мріяв служити, і навіть після демобілізації не залишив військову справу. Микола — справжній герой для своєї родини та друзів.”
Учасник акції тримає прапор зі світлиною Миколи Драндалуша. Фото: Ірина Лукачова
Регулярність та значення акцій
Така підтримка в громаді відбувається регулярно — двічі на місяць, у другу та останню неділю. Першу акцію розпочали у березні 2025 року. Нині вони тривають приблизно годину, і це час для спільної пам’яті, підтримки та єднання.
Основні цілі заходів:
- нагадати суспільству про долю полонених та зниклих безвісти;
- підтримати родини захисників, які чекають на повернення близьких;
- створити спільноту, здатну надихати та об’єднувати у складні моменти.
Учасники тримають у руках синьо-жовті прапори з фотографіями кожного героя, що підкреслює особистий зв’язок, важливість пам’яті і водночас небайдужість до долі кожного військовослужбовця.
