Кривава трагедія в Южній Кореї: коли система швидкої допомоги підводить
Смертельна помилка після операції
П’ять днів після того, як 4-річному Кіму Дон Хі видалили мигдалини, він почав блювати кров’ю. Ледве встигли викликати швидку допомогу, як хлопчик вже знепритомнів.
Медики, які поспішали доставити його у лікарню недалеко від Пусана — другого за розміром міста Південної Кореї, повідомили, що приймальне відділення переповнене. Найближче доступне відділення було за більш ніж 16 кілометрів. Мати Дон Хі, Кім Со Хі, описує той шлях як вічність: “Очі стали білими, а в голові запанувала пустка.”
Коли хлопчика нарешті оглянув лікар, через приблизно 30 хвилин після виклику, його дихальні шляхи були заблоковані кров’ю, виникло тяжке ураження мозку від нестачі кисню. Дон Хі залишався у вегетативному стані і помер через п’ять місяців.
Хронічна криза у системі екстреної допомоги
Попри статус одної з найбагатших країн Азії, Південна Корея бореться з проблемами, які ставлять під загрозу життя пацієнтів, — дефіцит лікарів швидкої, відсутність достатнього законодавчого захисту для медиків та особливості системи екстреного реагування. Парамедики мають чекати дозволу від лікарні, перш ніж доставити пацієнта, що часто призводить до фатальних затримок.
Місцеві ЗМІ називають це явище “біганиною швидких”, “шпиталями-каруселями”, або “медичною катастрофою” через випадки відмов у прийомі пацієнтів в стількох закладах поспіль.
Президент Лі Дже Мьон заявив, що це — системна проблема. “Пацієнти гинуть на вулицях, бо не можуть знайти приймальне відділення протягом годин,” — зазначив він у грудні, давши доручення Міністерству охорони здоров’я вирішити ситуацію.
Розв’язати цю проблему — надзвичайно складне завдання.
Затримки, що вбивають — статистика свідчить сама за себе
Час очікування, поки більші шпиталі приймуть пацієнтів із серйозними травмами, від 2019 року збільшився вдвічі і тепер становить близько 16 хвилин 30 секунд, повідомляє депутат Янг Бу-нам, який контролює діяльність Національного пожежного агентства.
У 2023 році було понад 1000 випадків, коли екіпажам швидких доводилося дзвонити більше ніж до 20 лікарень, перш ніж знайти вільне місце для хворого.
Наприклад, у жовтні жінку шістдесяти років збив вантажівка у місті Чангвон. Хоча швидка приїхала швидко, медики не змогли знайти приймальне відділення, яке надало б допомогу після дзвінків у 30 лікарень, і жінка померла за кілька годин після аварії.
Чому ж так відбувається?
Південна Корея має універсальне медичне страхування і добру систему охорони здоров’я загалом, проте на душу населення тут менше лікарів, ніж у інших розвинених країнах. Багато медиків обирають більш прибуткові спеціальності — дерматологію, пластичну хірургію — замість швидкої допомоги.
Крім того, пацієнти із несерйозними проблемами часто користуються послугами ЕР, що призводить до перевантаження. Це спричиняє затримки для хворих з реальними екстреними потребами, як пояснює Кріс Джеймс, провідний економіст у сфері охорони здоров’я в ОЕСР.
Особливість системи 119 у Південній Кореї полягає в тому, що парамедики не можуть самостійно обирати найкращу лікарню — їм треба дочекатися, поки лікарня дасть дозвіл, що ускладнює швидку евакуацію пацієнта.
Парамедики на межі можливостей
Парамедики відчувають величезний тиск, намагаючись оформити прийом пацієнта в обмежений “золотий час”, коли від швидкості допомоги залежить життя. Кім Сон Хьон, який більше десяти років працює в швидкій, розповідає, що у такі моменти ніби стискаєшся від стресу.
Депутат Янг Бу-нам працює над поправками до законодавства: парамедикам хочуть надати право самостійно дозволяти доставку пацієнтів до лікарень, аби скоротити затримки. Міністерство охорони здоров’я запустило пілотний проєкт, який визначає конкретні лікарні як пріоритетні для прийому пацієнтів з невідкладними станами.
Однак деякі лікарі гостро критикують такі ініціативи. Вони побоюються, що примусове розподілення може призвести до формальної зменшеної кількості відмов, проте не гарантує справжнього медичного супроводу.
Правові побоювання та професійний вигорання
Медики бояться судових позовів через медичну недбалість, адже в Південній Кореї рівень кримінальних справ проти лікарів значно вищий, ніж у багатьох багатих країнах.
Згідно з доктором Кімом Чан Гью, цей страх — основна причина відмов у прийомі пацієнтів.
Проте деякі професори, зокрема Чангу Хан, підтримують нові підходи, вважаючи, що вони допоможуть пришвидшити передачу ургентних пацієнтів і покращать взаємодію між лікарнями та швидкою допомогою.
Проблеми медиків і несхвалення умов праці стали однією з причин 18-місячної страйку молодших лікарів, який завершився у вересні 2025 року. Крім збільшення кількості студентів медуніверситетів, лікарі виступали за покращення умов праці та більший юридичний захист.
Пацієнти між двох вогнів
Більшість людей у критичних станах не дзвонять на швидку, а звертаються до відділень самі, що свідчить про довіру до системи охорони здоров’я. Та навіть такі «ходоки» нерідко стикаються з відмовами при прийомі.
Влітку 2024 року маркетолог Андреа Квон з Сеула захворіла на гарячку та біль у горлі, які не проходили тижнями. Її шкіра пожовтіла, живіт розпух, а запах їжі викликав нудоту. Після обстежень кілька клінік діагностували «печінкові камені» і направили до відділення швидкої допомоги.
У лікарні їй радили йти додому через відсутність фахівця із печінки, і направлення до іншої клініки не змінило ситуації. За кілька днів жінка ледве ходила від болю.
Нарешті вона отримала консультацію профільного спеціаліста, який виявив вірус Епштейна-Барра — інфекцію, яка може вражати печінку.
Сім’ї померлих через відмову у прийомі вимагають правосуддя. У грудні 2019 року мати Дон Хі подала кримінальну заяву проти лікарів та лікарні. Минулого року суд визнав їх невиновними у професійній недбалості, проте деякі з них були визнані винними у порушенні медичних правил і навіть у фальсифікації інформації щодо заповненості відділення.
Кім Со Хі, яка тепер живе з батьками та молодшим сином у Пусані, хоче оскаржити рішення: “Судовий вирок катастрофічний. Медики найкраще розуміють, що відмова може коштувати життя. Все навпаки,” — говорить вона.
Втрата Дон Хі стала великим ударом для сім’ї: батько хлопчика помер від лейкемії ще у 2022 році. “Дон Хі був світлим, хоробрим і неповторним хлопчиком, він був надією для свого батька,” — згадує мама.
