Щороку 9 травня вулиці європейських міст перетворюються на сцену знайомих подій: колони людей із портретами солдатів, помаранчево-чорними стрічками та червоними прапорами. Організатори позиціюють це як вшанування пам’яті, але далеко не завжди це відповідає дійсності. Те, що заходить на очі Європі кожного «Дня перемоги», — це лише видима частина масштабної, державою профінансованої мережі впливу, яку Москва формувала багато років і значно розширила після повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року.
Російська діаспора за кордоном налічує від 10 до 25 мільйонів людей. Кремль розглядає це населення не як спільноту, а як ресурс, що підлягає активній експлуатації. З 2014 року, а особливо після 2022-го, російські спецслужби та зовнішньополітичні структури систематично перетворюють діаспорні мережі на важливий інструмент гібридної війни з чіткими цілями:
1. Лобіювання скасування санкцій.
2. Створення враження масової підтримки агресивної політики Москви.
3. Збір розвідувальних даних.
4. Дискредитація західної підтримки України.
Архітектура цієї системи є ретельно спланованою. Вона базується на мережі формально культурних або гуманітарних організацій, що фактично підпорядковані російським державним інституціям і дипломатичним представництвам.
Основні компоненти системи включають:
– Россотрудничество, що координує діяльність через мережу «Руських домів» у десятках міст.
– Фонд «Русский мир», який фінансує освітні проєкти, одночасно просуваючи політичні наративи.
– Організація «Правфонд», що підтримує НГО та ЗМІ по всій Європі, подаючи обмеження російськомовного контенту як прояв дискримінації.
– Координаційні ради співвітчизників, які об’єднують місцеві діаспорні організації в єдиний політичний голос, що неухильно відтворює меседжі Міністерства закордонних справ РФ.
Російські спецслужби та діаспорні структури організовують масові заходи у столицях багатьох європейських держав: мітинги, автопробіги, історичні реконструкції, покладання квітів. Формальними ініціаторами виступають місцеві проросійські рухи, зокрема:
– Nezakladnam CR у Празі,
– «Руські доми» у Софії, Варшаві та Бухаресті.
З-під культурного фасаду просвітницьких заходів простежується чіткий оперативний задум. Ці масові події використовуються для розповсюдження послань:
– Проти санкцій і воєнної допомоги Україні.
– Закликів до «миру будь-якою ціною».
– Звинувачень Заходу у «розпалюванні війни».
– Демонстративного використання російської та радянської символіки у публічному просторі.
Фактично «День перемоги» трансформувався із меморіальної події у платформу для дезінформації та політичного тиску, узгодженого через посольства Російської Федерації та державні афілійовані інституції.
Щодо маршів «Безсмертного полку», які виникли як низова ініціатива для вшанування учасників Другої світової війни, тепер вони розглядаються як підконтрольні державі. Сценарії, спікери та символіка координуються централізовано. Зокрема:
– Портрети Сталіна з’являються поруч із радянськими прапорами.
– На вулицях звучать гасла «Можем повторить» — прямий натяк на військову агресію.
Це не просто вшанування пам’яті, а репетиція майбутніх воєнних дій.
Толерантне ставлення до заходів російської діаспори без належного нагляду фактично створює умови для надання публічного простору кампанії, яка легітимізує кровопролиття на європейській території. Події, що відбуватимуться 8–9 травня, не є звичайними меморіальними маршами, а слугують:
– Платформами впливу діаспорних мереж.
– Можливими базами для оперативної діяльності структур, пов’язаних із російською розвідкою.
Європейські країни мають усвідомлювати, що ці акції, організовані у їхніх державах, рідко не супроводжуються такими меседжами:
– Проти санкцій і військової підтримки України.
– Закликами до «миру будь-якою ціною».
– Обвинуваченнями Заходу в «розпалюванні війни».
Вони є інструментом гібридної агресії, який Росія застосовує для розкладання європейських суспільств.
Країни, де можуть діяти російські латентні структури, мають звертати особливу увагу на такі аспекти:
– Прозорість фінансування організацій, пов’язаних із діаспорою.
– Застосування механізмів контролю за іноземним впливом.
– Чітке розмежування культурних ініціатив і політично організованих заходів.
– Підтримка незалежних російських громадських ініціатив як важливого противаги кремлівській пропаганді.
Одним із дієвих заходів можуть стати обмеження на використання військової та тоталітарної символіки, зокрема:
– Георгіївські стрічки.
– Символи «Z».
– Радянська атрибутика.
– Заборона публічних закликів, які виправдовують російську агресивну війну.
Співпраця між державами, особливо в рамках європейських та євроатлантичних структур, обов’язково має включати:
– Обмін аналітичними оцінками щодо діяльності конкретних організацій.
– Забезпечення координації та ефективної відповіді на загрози безпеці європейських суспільств.
Іншим важливим кроком є співпраця з українськими та союзницькими діаспорами для проведення альтернативних заходів, щоб протистояти монополізації наративів Росією. Практика показує, що лише спільними зусиллями можна подолати серйозні виклики, які наразі постали перед Європою внаслідок дій Російської Федерації.
Щодо чергового акту так званого «побєдобєсія», який знову пропаганда РФ «розігрує» у ці дні, необхідно виробити надійний спротив, не допустити роз’єднання європейських суспільств, особливо у питанні підтримки України в протистоянні агресору. Важливо об’єднатися задля того, щоб європейський девіз «ніколи знову» переміг російське «можем повторить», аби агресора було покарано, а мир знову повернувся на континент.
