США продовжують змінювати стратегічні цілі конфлікту з Іраном, що коливаються від ліквідації ядерної програми до забезпечення вільного проходу через Ормузьку протоку. Військове протистояння дедалі більше нагадує найтемніші періоди американської присутності в Іраку середини 2000-х років, проте нині ставки для США та міжнародної безпеки набагато вищі. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на видання Politico.
За даними чинних і колишніх американських посадовців, у Вашингтоні відсутнє чітке розуміння, як досягти перемоги в цьому конфлікті. Біла домівка постійно коригує цілі, що тепер охоплюють ліквідацію ядерних амбіцій Ірану, знищення військово-морських можливостей Тегерана та відновлення безперешкодного судноплавства в Ормузькій протоці. Ситуацію ускладнює значний вплив конфлікту на глобальну економіку, зниження довіри до США на Близькому Сході й зростання геополітичного впливу Китаю.
Критичні оцінки американського керівництва надходять із різних політичних таборів. Так, колишній чиновник адміністрації Трампа Елліотт Абрамс наголошує на високій небезпеці нинішньої ситуації через прояви безпорадності уряду, а екс-представник Пентагону Ден Шапіро вважає, що США опинилися у глухому куті, якого самі й спричинили, маючи перед собою лише малопривабливі варіанти дій. Водночас у Білому домі підкреслюють, що президент віддає перевагу дипломатичному врегулюванню, але готовий застосувати всі засоби у разі відмови Тегерана від домовленостей.
Наразі у американській політиці формуються три основні стратегічні напрямки щодо іранської кризи, кожен із яких має свої ризики:
1. Військовий «яструбий» варіант — радикальне посилення тиску шляхом захоплення нафтовидобувного острова Харг і підтримки внутрішніх силових структур задля повалення режиму, навіть якщо це призведе до паралічу Ірану як держави. Один із представників цього руху заявив: «Я не вірю, що порушення правила означає автоматичну легалізацію власності».
2. Стратегія стримування та деескалації — пропозиція укласти угоду з Іраном, забезпечивши певні санкційні послаблення, або ж суттєво обмежити військову присутність через дефіцит боєприпасів у США. Дженніфер Кавана, старша наукова співробітниця аналітичного центру «Пріоритети оборони», підкреслює необхідність припинити ескалацію, зменшити втрати та переглянути оборонну доктрину. Однак противники цього підходу застерігають щодо ризику зміцнення зв’язків Ірану з Росією та Китаєм.
3. Подальше посилення морської блокади іранського експорту та економічного тиску з очікуванням внутрішнього повстання проти влади. За словами колишнього посадовця Міністерства фінансів США Міада Малекі, режим Ірану фактично морить голодом власне населення, тому Сполучені Штати повинні зберігати блокаду і готуватися підтримати іранців, коли ті вимагатимуть змін. Аналітики зазначають, що через глибокі корені режиму й високий рівень націоналізму вирішення цієї кризи, ймовірно, ляже на плечі наступного президента США, оскільки Тегеран наразі не вважає Дональда Трампа готовим до довгострокових домовленостей.
Раніше відомо, що президент США Дональд Трамп дав зрозуміти про готовність загострити економічний тиск на Іран замість початку нової військової операції. Дані агентства Axios свідчать, що ще тиждень тому Трамп був близький до наказу поновити повномасштабні бойові дії проти Ірану, однак під час останнього інтерв’ю він не зробив жодних нових військових загроз на адресу Тегерана.
Крім того, Сенат США схвалив законопроєкт щодо посилених санкцій проти Росії та Ірану. За документ проголосували 68 сенаторів, тоді як 9 — висловилися проти.
Фото ілюстративне: на будівлі в Тегерані зображений антиамериканський мурал. фото: Reuters
