Щодня о 9 годині ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні пригадаймо мужнього командира відділення радіоелектронної боротьби Олега Васильчука.
Олег Васильчук загинув 29 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Іллінівка Краматорського району Донецької області. Цю сумну новину повідомляє «Главком» із посиланням на Костопільську міську раду.
Народився Олег 21 квітня 1969 року у Києві, але незабаром сім’я переїхала до Костополя. Навчався в школах №4 та №5 міста Костополя, після чого вступив до Рівненського інституту водного господарства та природокористування. Після проходження строкової служби в армії перевівся на заочне навчання.
Особисте життя Олега Васильчука:
– У 1990 році він одружився.
– У подружжя народилися дві доньки.
– Займався підприємницькою діяльністю і працював за кордоном.
У 2020 році Олег підписав контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України на посаді молодшого сержанта. Він навчався на спеціаліста зв’язку, виконуючи свій військовий обов’язок з відданістю та мужністю.
Після трагічної загибелі командира відділення радіоелектронної боротьби Олега Васильчука його поховали на кладовищі «Нове» у Костополі.
На майдані Тараса Григоровича Шевченка у Костополі відбулася церемонія прощання, де побратими та близькі провели полеглого воїна в останній шлях. На церемонії:
– військові згорнули прапор України, яким була вкритою труна загиблого;
– на сім’ю Васильчука було урочисто вручено державний прапор;
– салютна команда виконала три залпи холостими патронами.
У воїна залишилися:
– дружина Наталія,
– дві доньки,
– зять та онука,
які дуже любили й поважали його. Дружина загиблого поділилася спогадами: «Він був люблячим чоловіком, турботливим татом, дідусем і нашою опорою. Ми безмежно пишаємося ним і щиро вдячні за все. Це велика втрата, але він назавжди залишиться у наших серцях».
Редакція «Главкома» приєднується до хвилини мовчання, вшановуючи пам’ять усіх українців, які віддали своє життя у боротьбі за незалежність і свободу держави. Ми згадуємо загиблих унаслідок російської агресії:
– військових,
– цивільних осіб,
– дітей,
усіх, хто загинув під час оборони українських міст і сіл, жертвуючи собою заради майбутнього країни. Запалюємо свічки пам’яті й схиляємо голови у скорботі, визнаючи їхній незламний дух і жертовність.
