Еммануель Макрон, Фрідріх Мерц і Кір Стармер взяли участь у Мюнхенській безпековій конференції у лютому 2026 року. Ця щорічна подія традиційно об’єднує провідних світових політиків для обговорення ключових питань міжнародної безпеки.
Відповісти на питання про основну тематику цьогорічної конференції і її значення найпростіше, порівнюючи її з минулорічною. У 2025 році світ намагався прогнозувати дії Дональда Трампа, який нещодавно повернувся до Білого дому, а головною темою тоді була багатополярність. На обкладинці підготовленого організаторами «Мюнхенського звіту» зображували земну кулю з численних різнокольорових клаптів, символізуючи роздробленість світу.
Проте найяскравішим моментом минулорічного заходу стала гостра промова щойно обраного віцепрезидента США Джей Ді Венса. Він у своїх твердженнях чітко дав зрозуміти, що під час правління Трампа світ не повернеться до колишнього стану. Найбільше від цієї критики постраждала Європа: американський гість підкреслив, що проблеми з міграцією та свободою слова становлять більшу загрозу для Старого континенту, ніж Росія і Китай. Він натякнув, що США не вбачають сенсу інвестувати в оборону Європи.
Минулого року стало зрозуміло, що нова адміністрація США справді планує активно формувати світову систему за власним уявленням про ідеал. Дональд Трамп і його прибічники в інших країнах відкрито заявляють про намір руйнувати існуючі структури внутрішньої і міжнародної політики, сподіваючись, що на їхньому місці з’являться більш адекватні викликам часу інститути.
Саме цим руйнівникам присвячено новий «Мюнхенський звіт», виданий перед конференцією 2026 року, адже, незалежно від нашого ставлення до них, саме вони найбільше впливають на світ і докорінно його трансформують.
### Руйнівні процеси: символи та реальність
– Демонтаж історичної частини Східного крила Білого дому у Вашингтоні на вказівку Дональда Трампа з метою зведення нового бального залу став символічним прикладом радикальних змін.
– Набагато значущіше, коли ці руйнівні сили руйнують світопорядок, встановлений після 1945 року, і знищують світ, заснований на правилах.
– В одному з аспектів, цей процес проявляється у розриві трансатлантичних зв’язків між західними демократіями, які десятиліттями були основою світової системи безпеки.
– Тому важко інакше трактувати риторику Вашингтона щодо Європи чи конфлікт довкола бажання США контролювати Гренландію, незважаючи на позицію союзників. Цей конфлікт яскраво спалахнув і так само несподівано згас – ступінь його тривалості залишається невідомим.
Держсекретар США Марко Рубіо, керівник найбільшої в історії американської делегації на Мюнхенській конференції, під час перельоту до Мюнхена заявив: «Старого світу більше не існує». Він наголосив: «Ми живемо в нову еру геополітики, що вимагає від усіх переосмислити, якою вона буде і яку роль ми в ній відіграватимемо». Ці слова налаштували тон дискусіям заздалегідь.
### США: «Ми завжди залишатимемось дітьми Європи»
Приїзд Марко Рубіо у Мюнхен з нетерпінням очікували із сумішшю почуттів:
– Полегшення, що цього року промову виголосить саме він, а не радикальніший Джей Ді Вєнс.
– Тривога через прогалини інформації про конкретні меседжі, які американський дипломат привезе до Європи.
Промова Рубіо стала центральною подією конференції. Хоча він повторив деякі тези попередника, робив це з повагою та неодноразово наголошував на історичних зв’язках між США та Європою, що кардинально змінило тональність заходу. Європейські чиновники знову посміхалися.
У своїй промові Рубіо назвав американців «дітьми Європи, які живуть у західній півкулі», нагадавши, що Нью-Йорк спочатку називався Новим Амстердамом. На підтвердження цих слів він розповів родинну історію про походження своїх предків з італійської Сардинії та іспанської Севільї.
Коли він заявив, що Америка під керівництвом Трампа здатна будувати краще майбутнє самостійно, але прагне робити це разом з Європою — її «дорогими союзниками та найдавнішими друзями», і що при цьому Європа має вміти захищати себе, зал зустрів його оплесками і полегшено зітхнув: катастрофи не відбулося.
І хоча багато хто в залі вважав, що Америка залишається з Європою, водночас були і сумніви:
– Рубіо жодного разу не згадав Росію, яка більше чотирьох років веде повномасштабну війну проти України, і не згадував про НАТО — альянс, який переживає глибоку кризу через внутрішні розбіжності під час адміністрації Трампа.
– Амбіції Дональда Трампа щодо Гренландії не зникли — про це відкрито заявила прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен. Це створює розбіжності між новими посланнями США та їхньою реальною політикою.
– Від Рубіо було важко відрізнити стратегічний прагматизм, пов’язаний з ризиком політичної ослабленості Трампа (у разі виграшу демократів на проміжних виборах) від класичної жорсткої зовнішньополітичної позиції, що є спадком маккейнівської школи, переданим через риторику MAGA.
### «Ми не хочемо шматка України»
Цьогорічна Мюнхенська конференція прогнозувалася рекордною за присутністю американських конгресменів: сенатор Ліндсі Грем мав очолити групу з понад 50 представників обох палат Конгресу. Однак через загрозу урядового шатдауну не всі змогли взяти участь. Проте були присутні автори законопроєкту про посилення санкцій проти Росії, зокрема Річард Блюменталь, а також троє потенційних кандидатів у президенти від демократів:
1. Александрія Окасіо-Кортес — член Палати представників.
2. Гретхен Вітмер — губернаторка Мічигану.
3. Ґевін Ньюсом — губернатор Каліфорнії.
Якщо Грем та Блюменталь повторювали традиційні заяви про підготовку «нових санкцій» проти Росії, то губернатор Каліфорнії Андрій Ньюсом вперше на широкому форумі відкрито озвучив свою позицію щодо війни в Україні.
Його промова вирізнялася емоційністю та глибиною. Ньюсом розповів про враження, які справило на нього відео повернення двох викрадених Росією українських дівчаток. Коли він згадував кадри, на яких діти прокидаються у власних ліжках, його голос тремтів:
– «Ось за що ця війна: за людей, за людську гідність, свободу слова, демократію, Європу, цінності, які нам дороги».
Каліфорнійський губернатор висловив сподівання, що прагнення Трампа укласти мирну угоду призведе до результату, що стане вигідним для України, Європи та задасть тон новому світові.
При цьому він обіцяє реальні кроки на підтримку України. Раніше Каліфорнія вже надіслала до України сім польових шпиталів, а благодійна організація Direct Relief переводила допомогу на суму понад 2 млрд доларів. На Мюнхенській конференції Каліфорнія підписала меморандум про співпрацю з Львівською областю.
Варто нагадати:
– Каліфорнія є найбагатшим штатом США і займає четверте місце у світі за потужністю економіки.
– Саме через цей статус з губернатором Ньюсомом особисто зустрічалися канцлер Німеччини Фрідріх Мерц і прем’єр-міністр Іспанії Педро Санчес.
Ньюсом, у словах якої чути гру слів англійською між «миром» (peace) і «шматком» (piece), звинуватив нинішню адміністрацію США у прагненні нажитися на відбудові України:
– «Частиною мирного плану було врегулювання питань відновлення, визначення, хто отримує свою частку в цьому процесі. Це не та Америка, в якій я виріс. Ми хочемо миру і справедливої угоди, але не хочемо шматка України».
### Європа: «Змінись або помри»
Для Європи переломним моментом у новій геополітичній реальності став минулорічний саміт НАТО у Гаазі. Там вирішували лише одне питання: погодитися з вимогою Дональда Трампа про підвищення оборонних витрат до 5% від ВВП чи ризикувати втратити американську підтримку.
Війна в Україні та зростання загрози Росії змусили країни Альянсу ухвалити це рішення. Однак відразу було зрозуміло, що важливо не просто збільшити бюджети, а й визначити, як і на що їх витрачати, а також яких цілей досягати.
Британський прем’єр-міністр Кір Стармер, виступаючи у Мюнхені, підкреслив:
– «У наш час валютою стає фізична потуга.»
За словами голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн:
– Витрати на оборону в Європі у 2025 році зросли майже на 80% у порівнянні з періодом перед війною.
– До 2028 року обсяг європейських інвестицій у оборону перевищить минулорічні витрати США на ці цілі.
Проте Стармер наголосив, що більші економічні показники не означають автоматичної переваги у військовому плані:
– Європа має значні оборонні можливості, але системи планування і закупівель неузгоджені, що призводить до прогалин і дублювань.
– Наприклад, континент має понад 20 типів фрегатів, 10 типів винищувачів і понад десять типів основних танків, тоді як США – лише по одному типу кожного.
– Це призводить до неефективності і шкодить колективній безпеці.
– Раніше американська «парасолька» дозволяла європейським недолікам існувати, але зараз настав час їх позбутися.
### Ключові завдання Європи:
– Посилення конкурентоспроможності.
– Борьба з бюрократією, що постійно розростається.
– Розчищення меж між цивільним та оборонним секторами: у машинобудуванні, авіакосмічній галузі, технологіях штучного інтелекту.
Урсула фон дер Ляєн відзначила, що Європі варто перейняти принцип українців — «Змінись або помри».
### «П’ята стаття» по-європейськи
Основною тезою західноєвропейських лідерів на конференції було прагнення звільнитися від американської зовнішньої політики і сформувати власну геополітичну ідентичність.
Французький президент Еммануель Макрон акцентував:
– «Європа має навчитися бути геополітичною супердержавою. Це не було нашою ДНК. Раніше ми почувалися як політична конструкція, що забезпечує мир, або як єдиний ринок, який стимулює зростання. Тепер же світ змінився, і Європа має відповідати новим викликам».
У Мюнхені вперше було відверто порушено питання створення спільної оборонної стратегії, а також нагадано, що ЄС має власний аналог «п’ятої статті» статуту НАТО.
Стаття 42.7 Договору про ЄС вимагає, щоб держави-члени надавали одна одній допомогу у разі збройної агресії «усіма доступними засобами». Дехто з експертів вважає це положення навіть більш зобов’язуючим за класичне положення НАТО.
Голова Єврокомісії наголосила:
– «Взаємна оборона — це не опціональне завдання, а колективне зобов’язання одного за всіх і всі за одного. Воно має бути ефективним і базуватися на довірі та спроможностях».
Деякі лідери пішли далі. Зокрема канцлер Німеччини Фрідріх Мерц повідомив про початок переговорів з Макроном щодо створення європейської ядерної стримувальної архітектури, інтегрованої у систему ядерного партнерства НАТО.
Хоча подібні розмови точилися ще минулого року, слід розуміти, що не всі країни ЄС підтримають цю ініціативу. Іспанський прем’єр Педро Санчес висловився на цю тему скептично.
Таким чином, дискусії у Мюнхені показали:
– Європа чує сигнал США про необхідність підвищити власні оборонні витрати.
– Континент розпочинає поступову переорієнтацію економіки, щоб краще відповідати сучасним геополітичним викликам.
### Росія: поза переговорним процесом
Статус Росії на цьогорічній конференції свідчить сама по собі:
– Як і починаючи з 2023 року, офіційні представники Росії не отримали запрошень.
– В кулуарах заходу були помічені представники російської опозиції, зокрема вдова Олексія Навального Юлія, яка зробила заяву про отруєння покійного політика хімічною речовиною.
– Єдина тематична панель із назвою, пов’язаною з Росією, переважно була заповнена виступом сенатора Ліндсі Грема, який вихваляв українську армію і вимагав постачання ракет «Томагавк».
Загалом учасникам конференції не було чого додати нового про Росію — Москва залишається головною загрозою Європі.
Еммануель Макрон підкреслив:
– «В якийсь момент Європа муситиме виробити стратегію співіснування з агресивним, розлюченим сусідом, адже не в наших силах змінити географію».
Однак перш ніж говорити про стратегію, потрібно дожити до завершення війни в Україні, що на даний момент не має ясних перспектив.
Під час «Українського ланчу», організованого Фондом Віктора Пінчука, п’ять провідних європейських лідерів не змогли спрогнозувати дату завершення конфлікту в Україні.
Глава уряду Данії Метте Фредеріксен повторила загальновизнаною думку:
– «Ми всі сподіваємося на мир, але головна перепона в особі Росії не готова до цього».
Оптимізм Володимира Зеленського, що війна може закінчитися цього року, на цьому тлі виглядав нетиповим.
У світлі цих фактів учасники конференції дійшли спільних висновків:
1. Європа має надалі підтримувати Україну.
2. Слід тримати кулаки за хід переговорів, ініційованих Дональдом Трампом.
Проте думки щодо результативності цих переговорів суттєво розходилися. Практично ніхто з присутніх не вірив, що переговори в Абу-Дабі, а тепер у Женеві, можуть завершитися миром, прийнятним для України. Американська делегація також сумнівалася, чи є в Росії реальна воля до миру.
З іншого боку, європейці відчували розчарування у своєму відсутньому статусі за столом переговорів зі сторони, що має пряме відношення до їхньої безпеки.
Канцлер Німеччини Мерц ставився до проблеми спокійно:
– Утримання тісного контакту з американцями і українцями.
– Визнав, що росіяни все ще не демонструють справжньої готовності до переговорів.
– Вважає головним завданням підвищення тиску для економічного і, по можливості, військового виснаження РФ.
Польський міністр закордонних справ Радослав Сікорський висловлював радикальнішу думку:
– Оскільки Європа фінансує озброєння України і страждає через конфлікт, вона має право бути присутньою за столом переговори.
Втім, всі погоджувалися з тим, що Володимир Путін поки не бажає сідати за переговорний стіл з європейцями, а Трамп цю ситуацію підтримує, в той час як Зеленський зазнає невдач у залученні партнерів.
### Україна у Мюнхені
Підсумки конференції для України оцінити складно. Незважаючи на нечасте включення війни як основної теми, конфлікт став невід’ємною частиною розмов про світовий порядок.
Водночас особливим успіхом стало відкриття «Українського дому» — спеціального простору, на рівні з Німецьким та Американським. Відвідувачів зустрічало створене на основі штучного інтелекту відео зі зйомками наслідків обстрілів у західноєвропейських містах, готуючи аудиторію до серйозних дискусій.
Промова Володимира Зеленського отримала найбільшу кількість оплесків серед усіх виступів, що говорить про зростання уваги і щирої підтримки.
Змінився і тон публічних обговорень: безпека України все частіше пов’язується з безпекою Європи як нерозривна цілісність.
У цьому контексті міністр закордонних справ Андрій Сибіга підкреслив:
– «Урок досвіду українських збройних сил безцінний і Україна готова ділитися ним».
– «Час аутсорсингу європейської безпеки минув, потрібно зміцнювати внутрішні сили, а це можливо лише за умови повного включення України у європейську безпекову структуру».
Проте голоси критики також прозвучали. Основна тема — слова голови Мюнхенської конференції Вольфганга Ішингера про «відносний спокій» Європи, поки Україна утримує фронт. Зеленський у відповідь продемонстрував за спиною кадри руйнувань, підкреслюючи людські втрати:
– «Українці — це люди, а не термінатори», — наголосив президент.
Ще однією темою стали перспективи прискореного вступу України до Євросоюзу. Це питання почало активно обговорюватися наприкінці 2025 року у зв’язку зі злитим у ЗМІ мирним планом.
Єврокомісарка з розширення Марта Кос визнала:
– З чинними нормами вступу Україна не зможе теоретично стати членом до початку нового бюджетного циклу ЄС.
– Однак необхідно переглянути методологію розширення, щоб вписати євроінтеграцію України в нові геополітичні реалії.
– Важливіше за формальне розширення є єдність Європи.
Зеленський наголошував:
– Технічна готовність України до членства мають бути досягнута вже у 2027 році.
– Вкрай важливо зафіксувати дату набуття повноправного членства у мирній угоді.
– Інакше Росія з допомогою проксі може зірвати цей процес.
Попри підтримку ідей у медіа, ця ініціатива не має одностайної підтримки серед європейських лідерів. Зокрема президент Латвії Едгарс Рінкевичс зазначив, що після дискусій у Мюнхені не бачить готовності до одноголосного рішення щодо конкретної дати вступу.
Таким чином, Мюнхенська безпекова конференція 2026 року відзначила важливі зрушення у світовій політиці:
– Збереження тісних, проте складних трансатлантичних зв’язків.
– Зростання ролі і відповідальності Європи за власну безпеку.
– Поглиблення розколу із Росією та відсутність перспектив для швидких мирних рішень.
– Посилення ролі України як невід’ємної складової європейської безпеки та геополітики.
Ці теми стануть ключовими у подальших дискусіях і на міжнародних майданчиках у найближчі роки.
