Чому Путіну вигідна нескінченна війна?
Аналізуючи дії Володимира Путіна, важливо усвідомлювати одну ключову ідею: національна концепція Росії, що сформувалася з 2024 року напередодні президентських виборів, зводиться до простої формули – Путін має жити якомога довше та з максимальним комфортом, закінчивши життя на посаді президента якомога пізніше. Саме таку думку висловлює Вадим Денисенко.
Усі рішення, прийняті Путіним та Кремлем, проходять через призму відповіді на запитання: чи сприяють вони реалізації цієї національної ідеї. Сьогодні фактично існує ситуація, коли Путін вбачає в нескінченній війні необхідний інструмент для збереження своєї безперервної влади. Ця війна має не просто тривати, а й поступово розширюватися.
Після повстання Євгена Пригожина президент Росії усвідомив важливий факт: страх еліт перед ним настільки великий, що вони готові миритися з будь-якими умовами. Путін перебуває в ілюзії, що впливові кола будуть постійно спостерігати, як економіка падає, а їхні можливості скорочуються. Його управлінська модель базується на існуванні приблизно 20–30 недоторканних осіб із найближчого оточення, які, однак, не можуть конструювати власні вертикалі влади, що також залишаються недоторканими.
Поки ця модель залишається ефективною, натомість накопичення невдоволень і загострення репресій поступово породжують своєрідну «елітну кухонну опозицію». Ця опозиція нині вже формується і виходить на поверхню.
Колонка російського мільярдера Мельниченка в журналі The Economist, навіть якщо вона погоджена з Кремлем, відкриває певну завісу щодо мислення більшості еліт. Водночас, важливо підкреслити, що ці еліти не готові відкрите виступати проти Путіна. Вони готові вести переговори із західними партнерами, але попередньо консультуються з кремлівською владою. Проте сама поява цієї публікації свідчить про значний етап внутрішніх змін, що дозрівають у верхівках російської влади.
Станом на нинішній час ситуація виглядає таким чином:
1. Гарантіями особистої безпеки Путіна виступають Федеральна служба охорони (ФСО) та Федеральна служба безпеки (ФСБ).
2. Путін свідомо створив у ФСБ три конкурентні вертикалі влади, очолювані Борисом Бортніковим, Іваном Корольовим та Дмитром Ткачовим.
3. Це зроблено для того, щоб кожна вертикаль контролювала і доповідала про діяльність конкурентів напряму Путіну.
Ця модель міжнародних стосунків фактично унеможливлює двірцеві перевороти, особливо з урахуванням повної політичної неактивності армії.
Зараз уся ситуація складається так, що Путін перетворюється на проблему для всіх сторін:
– для внутрішніх еліт,
– для зовнішніх партнерів, включно з Китаєм, який остерігається непередбачуваних дій Путіна, зокрема, розширення військових дій на треті країни,
– для Сполучених Штатів Америки та Європейського Союзу, які не мають ефективних засобів протистояння.
Водночас наразі відсутні сили чи потенціал, здатні змістити президента РФ із влади. Проте така ситуація не може тривати вічно. Запущені процеси мають усі передумови розвиватися з прискореною динамікою.
