Понеділок, 13 липня 2026 року, 15:55
Їх об’єднала війна: історії бійців волинської «Сталевої Сотки»
Микита, відомий під псевдо «Соломон», Руслан із позивним «Бек» та Андрій, якого кличуть «Росомаха», — усі вони є досвідченими воїнами 3-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 100-ї окремої механізованої бригади.
Про Микиту. Псевдо «Соломон» він отримав на честь свого дідуся. Родом він із Полтави, де в мирному житті працював машиністом електропоїзда. Окрім того, Микита має 11 років досвіду у бойовому мистецтві дзюдо. Він кандидат у майстри спорту та є багаторазовим призером чемпіонатів України й Європи. Добровольцем до «Сталевої Сотки» приєднався на початку липня 2025 року. Свій вибір він пояснює не лише глибокими патріотичними переконаннями, але й сильним родинним прикладом — на той час Україну вже захищали близькі, дорогі для нього люди.
За рік служби Микита пройшов шлях від рядового піхотинця до головного сержанта взводу та командира відділення. Він брав участь у боях у Плещіївці, Іванопіллі, Костянтинівці та інших гарячих точках. Вдома його з нетерпінням чекають дружина Тетяна та дворічна донька Злата.
Про Руслана. Псевдонім «Бек» він отримав у юності завдяки своїй феноменальній смаглявості. Народився Руслан у Ківерцях на Волині, але виріс у Луцьку. Ще навесні 2014 року, коли розпочалася російська агресія, очевидно, він хотів одразу піти до війська. Але дружина Наталя відмовила, адже їхньому сину Макару тоді було лише півроку. Вони домовилися, що якщо почнеться масштабний конфлікт, Наталя не втримає чоловіка від служби у Збройних силах України. Саме так сталось уранці 24 лютого 2022 року, коли Наталя зібрала Руслану наплічник, і він вирушив до територіального центру комплектування.
Разом із тим, як професійний автомеханік та керівник СТО, Руслан із 2015 року активно допомагав Силам оборони. Разом із колегами він регулярно їздив на схід України, де протягом кількох тижнів ремонтував автівки для бійців тодішнього «Правого сектора». Зараз «Бек» п’ятий рік служить у «Сталевій Сотці» на посаді командира бойової машини й командира відділення. Вдома, у Луцьку, його чекають дружина Наталя та син Макар, якому невдовзі виповниться 13 років. Крім того, Руслан має доньку Софію від першого шлюбу, яка разом із матір’ю мешкає у Нідерландах.
Про Андрія. Він походить із села Ломачинці у Віньковецькій громаді на Хмельниччині. Коли в 2014 році розпочалась російська агресія, йому було лише десять років, і він навчався у четвертому класі. Андрій пам’ятає, як на уроках вони малювали листівки для бійців АТО. Після кількох років усвідомленого рішення стати військовим пройшов двохрічне навчання у Кам’янець-Подільському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, а згодом чотири роки навчався у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові.
У червні 2025 року молодий офіцер увійшов до складу 100-ї бригади, одразу зайнявши посаду командира взводу. Позивний «Росомаха» він отримав ще під час курсантських років на стажуванні в полігоні. Досвідчений сержант відзначив його відмінну фізичну форму і впевненість у будь-якій ситуації.
На рідній Хмельниччині «Росомаху» чекає мама Вітослава Вікторівна, а у Львові — кохана дівчина Діана, яка є уродженкою Донеччини — регіону, за який її обранець бореться вже понад рік.
У підсумку, бійці «Сталевої Сотки» — полтавець «Соломон», волинянин «Бек» і подолянин «Росомаха» — формують відважний тріумвірат захисників, які рішуче протистоять московській агресії та виборюють світле майбутнє для України.
Читайте також:
