Вибір життя: Історія аеророзвідника «Хаскі» з Кропивницького, який не здався після поранення
Іван Сметенко — від бізнесу до війни
До повномасштабного вторгнення Іван займався підприємництвом та виховував двох дітей, мирно й тихо. Та війна перевернула все з ніг на голову.
Протягом півтора року він захищав країну на Харківському та Курському напрямках, служачи у 421-му батальйоні безпілотних систем «Сапсан» Десантно-штурмових військ. Одного дня під час евакуації побратимів він отримав поранення від вибуху протитанкової міни, що злетіла з російського дрона.
Зараз Іван проходить довгу реабілітацію, готується до протезування та активно підтримує поранених товаришів у складі волонтерського фонду.
Як технології змінюють воєнне життя
З перших хвилин свого військового шляху Іван переконався: майбутнє поля битви — за робототехнікою та дронами. У їхньому батальйоні піхотні позиції вже майже не використовуються, адже роботу виконують безпілотники.
Безпосередньо для нього головною метою була нейтралізація живої сили ворога, здійснювана за допомогою цивільних дронів «Мавік». Вороже технічне оснащення знищувалося більш спеціалізованими FPV-дронами.
Іван розповідає про курси НАТО, де бачив різний підхід: «Іноземці дотримуються ліцензій і штрафів, але коли поруч гинуть друзі, ліцензії ото далеко». Вони показували «дрони-горобчики» — надійні, але дорогі, а у його підрозділу один «Мавік» обходиться у сотні тисяч гривень. Вони знають, як робити свою справу ефективно.
Оборона Харківщини: кожен штурм — як останній
Штурми ворога у цьому регіоні відбувалися орієнтовно кожні дві доби, традиційно близько 5:00 ранку. Ворожі сили рухалися однією й тією ж дорогою.
Їхня тактика була проста: танк відчищає мінні поля, позаду рухаються літаки піхоти (БМП). Але донедавна у цей сценарій втрутилися їхні безпілотники.
- FPV-дрон пошкоджує гусениці танка.
- Піхота ворога скидається з бойової техніки під шум дронів.
- У відповідь українські агродрони — «Вампіри» та «Баба Яга» — атакують ворогів.
Частина противників потрапляла у полон, поповнюючи обмінні фонди українських бійців.
Іван отримав нагороди за службу від 77-ї бригади, а також медалі «За оборону України» та «За військову службу Україні».
Жахливий день поранення
В грудні 2024-го на Курському напрямку Іван разом із товаришами обороняв село. Ротація групи заблукала — на війні немає своїх дронів, і, побачивши чужого, солдати зазвичай ховаються.
Іван пішов провідником і допоміг знайти загублених. На зворотному шляху російський дрон «Молнія» з підрозділу «Рубікон» навівся на нього, вимкнув двигуни і націлився прямо.
В останній момент він попередив побратима, і вони розбіглися навсібіч. Проте вибух протитанкової міни ТМ-62 стався за метр від Івана. Він був контужений, втратив свідомість і відчув оніміння.
- Побратим перемістив Івана у бліндаж.
- Наклали турнікети й винесли на броньованій машині під обстрілами до стабілізаційного пункту.
- Перевели до реанімації, а потім — у Тернопіль.
Побратими прислали відео з російського Telegram-каналу, де про атаку на Івана хвалилися як «здобутком». Іван не розгубився — написав в адміністраторів: «Живий, видаляйте, я вам не фраг».
Відновлення та допомога побратимам
Після лікування Івана повернули в Кропивницький, де він провів майже рік у постійному ліжковому режимі. Перший вільний рух у колісному кріслі був справжнім святом — свобода пахла соснами, а кавовий апарат нагадав про прості радощі життя.
Зараз він активно проходить реабілітацію та готується до протезування.
Під час лікування волонтери фонду «Ексампей» дбали про нього: забезпечували необхідною технікою, допомагали з документами, координували психологічну підтримку. Це надихнуло Івана взятися за допомогу іншим бійцям.
Як Іван підтримує бойових товаришів
Разом із волонтерами Іван відвідує госпіталі та допомагає пораненим воїнам побороти депресію, налаштуватися на життя та повернути віру у власні сили.
У своїх розмовах він наголошує: якщо ти вважаєш, що далі гірше, то гірше лише те, що агресори досі на нашій землі. Все інше — здолати можливо.
Одна історія особливо запам’яталась, коли хлопець, який спочатку закрився від світу, за два дні після спілкування з Іваном уже пив каву на візку і готувався до протезування.
Плани на майбутнє
Фонд, у якому Іван допомагає, збирає машини для фронту та плете спеціальні антидронові сітки, що захищають українських воїнів від дрібних безпілотників ворога.
Особисто Іван мріє повернутися до війська як інструктор. Він має на боці бойовий досвід і прагне навчити молодих солдатів тактиці, аби зберегти якнайбільше життів і допомогти Україні наблизитися до омріяного миру та вільного неба.
