В Україні сформувалося міцне мобілізаційне ядро: майже кожен п’ятий громадянин (16–18%) готовий приєднатися до лав Сил оборони України та вести боротьбу з агресором на тривалий період. Водночас 40–42% опитаних категорично не готові долучатися до Збройних Сил.
Такі дані надали результати соціологічного дослідження, здійсненого на замовлення «Слово і діло» у період із 18 по 25 березня 2026 року. Методом онлайн-опитування було опрацьовано репрезентативну вибірку з 1200 інтернет-користувачів віком від 18 років на всій території України, за винятком тимчасово окупованих районів. Статистична похибка із довірчою ймовірністю 95% не перевищує 2,89%. Опитування проведено на спеціалізованій платформі «Lemur» (CAWI – Computer Assisted Web Interviewing).
Серед респондентів:
- 18% готові особисто служити або відправити найближчих родичів до Сил оборони на термін тривалістю три роки;
- 16% висловили готовність служити протягом десяти років, що свідчить про існування у суспільстві стабільної категорії людей, які вважають захист Батьківщини безальтернативним шляхом.
Однак у той самий час приблизно 40-42% учасників опитування чітко заявили про свою «неготовність» служити в ЗСУ. Цей показник зазнає незначного збільшення з подовженням термінів війни, що, на думку експертів, може свідчити про накопичення втоми та демотивації населення у зв’язку із переходом конфлікту у довготривалу фазу.
Варто відзначити, що частка тих, хто відповів «вже служу чи служать найближчі родичі», зменшується з 7% (щодо трирічного періоду) до 5% (щодо п’ятирічного та десятирічного періодів). Цей тренд може пояснюватися кількома ключовими факторами:
- Респонденти, чия родина перебуває на службі, сумніваються у можливості або бажанні підтримувати участь протягом дуже тривалого часу.
- У суспільстві існує підсвідоме розуміння фізичних та психологічних обмежень, які перешкоджають безперервній військовій службі на 5–10 років — це виснаження, ризики поранення, а також очікування демобілізації.
Приблизно 35–37% опитаних обрали відповідь «важко відповісти»: це люди, чиї наміри залежать від конкретної ситуації, успішності військових дій і змін у системі мобілізації.
Дослідження також засвідчило значущі розходження у готовності приєднатися до Сил оборони залежно від статі, віку та регіонального розподілу, зокрема, якщо війна триватиме ще три роки.
- Чоловіки зазвичай демонструють вищу готовність (21%) до служби порівняно з жінками (15%), які водночас частіше вагаються (38% у жінок проти 32% у чоловіків).
- Вікова категорія 45-54 років є основним «мобілізаційним фундаментом»: у цій групі зафіксовано найвищий відсоток готовності (23%) і найнижчу частку відмов (35%).
- Молодь у віці від 18 до 29 років є найбільш категоричною у небажанні служити — 49% відмовляються, водночас серед них середній рівень готовності становить 18%.
Зразок географічного розподілу настроїв демонструє:
- На Півночі України рівень готовності до мобілізації аномально високий — 26%, а рівень категоричних відмов найнижчий — 28%. Це може бути пов’язано з досвідом деокупації та близькістю до зони загрози.
- У Києві відзначається найнижча готовність — лише 10%, при цьому найбільша частка тих, хто не планує йти до війська — 49%.
- На Сході найменша кількість невизначених у відповіді (19%), висока готовність (24%), але також один із найвищих рівнів відмов — 48%. В цьому регіоні переважають більш сформовані та конкретні позиції.
Порівняння даних за готовністю служити протягом «довготривалого» періоду (5–10 років) з показниками стосовно трирічного періоду свідчить про відсутність значних відмінностей. Це підтверджує, що час не змінює базові наміри: 16–18% готові захищати країну незалежно від тривалості війни.
Критичними регіонами залишаються Київ і Центр України, де рівень готовності стабільно низький — на рівні 10–15% на будь-якому часовому відрізку.
Єдина істотна різниця – це зменшення категорії «вже служать». За трирічним терміном 11% респондентів у віці 45–54 років повідомили про службу, натомість за десятирічним періодом цей показник знизився до 5%.
Нагадаємо, що «Слово і діло» провело всеукраїнське репрезентативне інтернет-опитування настроїв українців. Перша частина дослідження вивчала ставлення громадян до різних варіантів мирної угоди та переговорного процесу загалом, тоді як друга зосередилася на думках про благодійні фонди, які працюють в Україні. Крім того, було опрацьовано налаштованість українців приєднатися до Сил оборони, їхню позицію щодо суспільно-політичних дилем та інші важливі питання.
Зокрема, опитування виявило, що більшість українців вважають можливим наступ з боку Росії на країни ЄС або Балтії — такий сценарій «імовірним» визнали 61% опитаних.
Також респонденти висловили свої погляди щодо:
- ймовірної втрати територій і територіальних поступок;
- готовності відмовитися від членства в НАТО в обмін на вступ до Євросоюзу та стабілізацію миру;
- рівня довіри до безпекових гарантій США.
В інфографіці порталу «Слово і діло» можна детальніше ознайомитися з особливостями відпусток для військовослужбовців ЗСУ у 2026 році. Окрім того, медіа висвітлювало, якими незвичайними професіями рекрутери приваблюють українців до лав Збройних Сил.
Запрошуємо підписатися на наш Telegram-канал, щоб оперативно отримувати найактуальніші та ексклюзивні новини від «Слово і діло».
Візуальна аналітика від редакції доступна у нашому Telegram-каналі Pics&Maps.
