24 Канал володіє ексклюзивним правом на переклад та публікацію матеріалів Девіда Акса з порталу Euromaidan Press (EP). Оригінальна стаття була опублікована на сайті EP і розміщується з дозволу правовласника.
### Наймасштабніша битва роботизованих комплексів
В останні місяці одна з повністю роботизованих атак, здійснена Третьою штурмовою бригадою Збройних Сил України 30 жовтня або трохи раніше, вирізнялася своїми масштабами. Це була найбільша підтверджена напад із застосуванням безпілотних наземних роботизованих комплексів (ННРК) з початку повномасштабного воєнного конфлікту.
- Щонайменше 28 різнотипних наземних роботів перетнули так звану «сіру зону» поблизу села Дружелюбівка на півночі Харківської області.
Російська сторона, ймовірно, помітила цей наступ із далечі та швидко його відбила, головним чином за допомогою ударних FPV-дронів, оснащених вибухівкою. Проте ця перемога може бути тимчасовою, адже:
- Наземні роботи мають відносно низьку вартість - деякі моделі обходяться у кілька десятків тисяч доларів.
- Україна виробляє їх у великих кількостях.
За словами колишнього міністра оборони України Михайла Федорова, лише протягом перших шести місяців 2026 року Україна планує отримати близько 25 тисяч наземних роботизованих комплексів. Очікується, що протягом решти року їхня кількість збережеться на такому ж або навіть вищому рівні.
Ці 28 українських ННРК, можливо, і не змогли прорвати російську оборону, але наступні 28 мають високий потенціал для успіху. Повністю роботизована денна наземна атака відбулася приблизно через два роки після першого в історії повністю роботизованого наземного штурму і через чотири місяці після першої роботизованої висадки десанту з моря та повітряного штурму, які також провели українські підрозділи.
За наявними даними, у цій операції брали участь:
- 8 робіт-смертників із вибуховими пристроями,
- 20 озброєних наземних роботизованих комплексів, з яких 18 оснащені парою однозарядних гранатометів, а 2 - автоматичними гранатометами, що випускають більшу кількість снарядів меншого калібру.
Російська сторона опублікувала відеомонтаж атак FPV-дронів проти українських наземних роботів, які наближалися до їхніх позицій. З цих матеріалів неясно, чи хоч одному роботу вдалося наблизитися достатньо близько, щоб безпосередньо атакувати російські війська.
### Роль робототехніки в операції «Вівальді»
Хоча задум української операції на Харківщині, схоже, зазнав невдачі, це не свідчить про її неправильність. Існує багато прикладів менш масштабних, але успішних наземних операцій, які повністю або практично повністю виконувалися із застосуванням роботизованої техніки.
Особливе значення безпілотні літальні апарати та наземні роботизовані комплекси набули під час успішної контрнаступальної операції «Вівальді», що проводилася Третім армійським корпусом ЗСУ. Починаючи з березня, вона дала змогу вибити дві російські польові армії з важливої ділянки в північній частині Донецької області.
Під час операції «Вівальді» українські війська використовували наземні роботи для розмінування території, а також дистанційно керовані бронетранспортери БТР-60, переобладнані на потужні рухомі вибухові пристрої.
Ще однією вражаючою тактикою став спільний штурм із застосуванням підрозділів безпілотних систем, які організували повністю автоматизовані повітряні атаки. Важкі дрони-бомбардувальники з вісьмома гвинтами доставляли озброєні наземні роботизовані комплекси через «сіру зону» безпосередньо на лінію російських позицій або навіть позаду них.
### Людський ресурс - найцінніший капітал
Роботизовані операції в рамках «Вівальді» мали успіх там, де нещодавня атака 28 наземних роботів зазнала невдачі. Поодинокі програші не нівелюють численних виграшів. Незалежно від результатів, українські військові дедалі більше роблять ставку на роботизовану техніку, адже альтернатив немає.
Через нестачу десятків тисяч добре підготовлених піхотинців для комплектування 150 лінійних бригад Сухопутних військ України, роботизовані комплекси стали очевидним рішенням проблеми.
Військовий кореспондент Девід Кириченко у інтерв’ю Euromaidan Press зазначив:
«Воюючи проти значно потужнішого супротивника, Україна протягом усієї війни була змушена впроваджувати інновації та технологічні рішення, щоб ефективно протистояти та проводити бойові дії на російській території.»
Втім, замінити людський ресурс роботами значно складніше, ніж здається на перший погляд. Робот - лише видима частина складної системи, де не менш важливими є:
- Радіомережі,
- Інші канали зв’язку, які забезпечують контроль і комунікацію між роботами та операторами.
Кожна система зв’язку має свої переваги й недоліки:
- Безпровідні технології, як-от супутниковий зв’язок, радіозв’язок прямої видимості, mesh-мережі, вразливі до засобів радіоелектронної боротьби, які активно застосовує Росія.
- Системи Starlink і Starshield, хоч і забезпечують якісний зв’язок, залежать від обмежень пропускної здатності, які може накладати американська компанія SpaceX, власником якої є Ілон Маск.
- Наземне з’єднання з операторами через котушку оптоволоконного кабелю протяжністю кілька кілометрів часто ускладнюється пошкодженнями через перепони на місцевості - дерева, каміння.
Щоб мінімізувати ці ризики, українські військові активно впроваджують мультимодальні системи управління, встановлюючи на кожен наземний роботизований комплекс відразу декілька каналів зв’язку - резервних систем для резервних систем.
Як зауважує Девід Кириченко:
«Коли 28 озброєних роботів виводять на поле бою, найцікавіше - не самі машини, а майстерно реалізовані системи управління ними.»
Саме знання та технологічна перевага України у створенні і використанні таких комплексних систем керування гарантують, що в майбутньому чекає ще багато повністю автоматизованих штурмових операцій.
