Трагедія Hermanos al Rescate: Криваве протистояння над Флоридським узбережжям
На початку 1990-х років тисячі кубинців ризикували життям, намагаючись дістатися Сполучених Штатів на імпровізованих плотах у пошуках кращої долі. Hermanos al Rescate – гуманітарна організація у складі кубино-американців – взяла на себе відповідальність рятувати цих відчайдухів.
Жахливий день 24 лютого 1996 року
Того сумного дня в небі над Флоридою тривала спроба порятунку на трьох малих літаках Cessna. Вісім сміливців вирушили у політ із Маямі, але повернувся лише один. Кубинські військові на бойових винищувачах МіГ збили два літаки, забравши життя чотирьох людей, з них трьох громадян США.
Події викликали міжнародний резонанс. Один із очевидців того дня, Сільвія Іріондо, яка була на третьому літаку, назвала інцидент “жахливим вбивством беззахисних і неозброєних літаків у міжнародному повітряному просторі” посеред білого дня.
Ця трагедія залишилась одним із найсумніших моментів у майже сімдесятирічній історії кубинської діаспори в Маямі. Протягом тривалого часу вимагали притягнення до відповідальності Рауля Кастро, тодішнього міністра оборони Куби і пізніше президента країни.
Секрети, що виходять назовні
Федеральні прокурори Маямі вже готують матеріали для обвинувачення проти Кастро, котрий, не зважаючи на закінчення президентської каденції, досі має значний вплив у владних колах Куби. Перелік звинувачень може включати не лише безпосереднє причетність до збиття літаків, але й звинувачення у наркоторгівлі.
Якщо кримінальна справа почнеться, це підігріє непрямі переговори між США і Кубою, і стане кроком вперед для кубино-американців, що три десятиліття шукають справедливість.
Народження Hermanos al Rescate і причини кризи
Група “Брати на порятунок” з’явилася 1991 року на тлі глибокої соціально-економічної кризи в Кубі. Після розпаду Радянського Союзу життя на острові різко погіршилося, і люди кидалися до моря будь-якими засобами – плотами, камерами для коліс чи дерев’яними човнами.
Улітку 1994 року майже 35 000 осіб покинули Кубу на подібних суднах. Засновник Hermanos al Rescate Хосе Басулто, колишній агент ЦРУ та учасник невдалої операції у затоці Свиней, зібрав кошти на літаки та регулярно патрулював Флоридську протоку, шукаючи біженців, аби передавати їх береговій охороні США.
Зміни у стосунках між США і Кубою
Однак, після укладення імміграційної угоди між адміністрацією Клінтона та кубинським урядом, повернення біженців на Кубу стало обов’язковим. Відтак Hermanos al Rescate суттєво змінили діяльність:
- Почали перелітати над Кубою з провокаційною метою;
- Розкидали листівки з уривками з Загальної декларації прав людини ООН;
- На них почали звертати увагу відомства, зокрема Федеральне авіаційне управління, яке розпочало розслідування за порушення повітряного простору.
Напруга, що призвела до втрат
Кубинський уряд вважав Басулто та його команду провокаторами і навіть звинувачував їх у тероризмі. Рекомендували не перетинати паралель 24, яка для Куби вважається лінією оборони, хоча офіційно є міжнародними водами та повітряним простором.
24 лютого 1996 року четверо членів Hermanos al Rescate отримали попередження від кубинського аеронавігаційного управління:
- Перед полетом було заявлено про план перетнути паралель 24;
- Отримано попередження про небезпеку у цьому районі;
- Пілоти підтвердили усвідомлення ризику і заявили про готовність діяти, як “вільні кубинці”.
За хвилину після цього з’явилися кубинські винищувачі і першого літака було збито о 15:21, другого – сім хвилин потому. Відійшли в тому під час інтерв’ю і самі пілоти МіГ, які не приховували свою радість.
Загиблі та їхні історії
Серед загиблих були:
- Карлос Коста – 29-річний пілот;
- Пабло Моралес – колишній біженець, доброволець Hermanos al Rescate;
- Маріо Мануель де ла Пенья – студент авіаційного університету;
- Армандо Алєхандре – ветеран В’єтнаму та радник транспортної служби.
Їхні тіла так і не були знайдені.
Відголоски трагедії і пошуки справедливості
Кубинський уряд довго наполягав, що Hermanos al Rescate були причетні до збройних акцій і саботажу, використовуючи літаки для підпалів і розповсюдження біологічних речовин. Водночас представники організації заперечують такі звинувачення.
Події викликали численні судові позови і політичні запити, серед них:
- Позови сімей жертв до кубинського уряду, що завершилися виплатою у 187,6 млн доларів частковим із заморожених активів;
- Заклики до федеральних органів США від представників кубинської діаспори та конгресменів щодо кримінального обвинення Рауля Кастро;
- Вже у 2003 році були висунуті звинувачення проти двох пілотів літака та командувача, які не були екстрадовані.
Однак питання притягнення до відповідальності Рауля Кастро залишається відкритим, а сім’ї загиблих та громада сподіваються, що нарешті отримає відповідь на повоєнні питання.
Один із засновників Hermanos al Rescate, Хосе Басулто, стверджує, що у США є всі необхідні докази для судового процесу та закликає привезти Кастро до суду.
Мирлін Тріана, дружина загиблого Армандо Алєхандре, говорить:
“Ми чекали дуже довго, щоб це сталося, але чекаємо і не втрачаємо надії. Час говорити відверто настав.”
Ця драма навіки залишиться однією з найболючіших сторінок у відносинах Куби та Сполучених Штатів, а її наслідки відчуваються і досі.
