Іранський «трикутний тиск»: як Тегеран вистояв проти США та Ізраїлю і змінив геополітичну гру
Майже три місяці від початку конфлікту, іранський режим не лише вижив, а й зумів зруйнувати плани США та Ізраїлю щодо швидкої перемоги. Незважаючи на серію вибіркових вбивств на початку війни, які мали підірвати його сили, Іран зміг повернути ситуацію на свою користь і спровокувати певне замороження боїв.
Володіння стратегічним вузлом: контроль над Ормузькою протокою
Із середини березня Іран утримує контроль над Ормузькою протокою — міжнародним торговим шляхом, надзвичайно важливим для світового експорту нафти і газу. Країна ефективно обмежила військові удари США та Ізраїлю по своїй енергетичній інфраструктурі. Навіть президент Дональд Трамп був змушений втрутитися, стримуючи ізраїльську операцію в Лівані проти «Хезболли», підтримуваної Тегераном.
Позиція експертів
«Без сумніву, наразі Іран має перевагу», — зазначає Ніколь Гражевська із Центру міжнародних досліджень Sciences Po у Франції, яка вивчає іранську зовнішню політику. Вона додає, що США в цій ситуації виглядають дещо розгубленими, хоча формально вони мають найпотужнішу армію світу, на відміну від регіональної сили Ірану.
Стратегія трьох ланок: що таке «трикутний тиск» Ірану?
Іран застосував відому в теорії ігор тактику «трикутного тиску» — метод, який полягає в атаках не напряму на головного суперника, а на впливову третю сторону, більш вразливу, щоб отримати перевагу над силою, яку важко подолати прямо.
У цьому випадку третім гравцем стали країни Перської затоки, які:
- мають обмежені військові можливості;
- економічно важливі для США;
- вразливі до атак Ірану.
Така стратегія дала змогу Ірану паралізувати швидку перемогу США та Ізраїлю, захопивши ініціативу у свої руки.
Перший етап
Вже з 28 лютого, з початком війни, Іран почав тиск на держави Затоки, обстрілюючи судна через Ормузьку протоку — шлях, через який проходить майже 20% світового нафтового експорту.
Ключовим моментом стала відповідь Ірану на ізраїльський авіаудар 18 березня по газовому родовищу South Pars:
- бомбардування газового комплексу Ras Laffan у Катарі;
- удари дронами по нафтопереробних заводах Саудівської Аравії та Кувейту;
- перенесення протистояння на економічний фронт.
Встановлення невидимого бар’єру: тактика стримування і впливу
Реакція президента Трампа не забарилася: він заявив, що напад Ізраїлю не був погоджений з США і пообіцяв припинити ізраїльські удари по South Pars, якщо Іран припинить атаки на Катар. Це стало переломним моментом, оскільки обидві сторони фактично погодилися не розвивати конфлікт у більш широкій площині.
Іран зрозумів важливість використання уразливості сусідів для протидії більш могутньому ворогу:
- США та Ізраїль майже захищені від прямих ударів,
- в той час як Катар та ОАЕ — значно вразливіші, що робить їх ключовими для іранської стратегії.
В результаті зростання цін на нафту стало очевидним, що подальша ескалація дорого обійдеться глобальній економіці, тож кожен крок политизувався із урахуванням великих фінансових ризиків.
Перемир’я і подальші події
Вже у квітні почалися переговори між США та Іраном, і 8 квітня було досягнуто перемир’я, хоча Ормузька протока залишилась закритою.
Що далі: довготривалі наслідки для регіону і світу
Закриття протоки змусило американську сторону ввести власну блокаду, обіцяючи продовжувати її доки не буде укладено тривалий мирний договір. Але, незважаючи на тиск, Іран тримає ситуацію під контролем, а спроба операції «Проєкт Свобода» по розблокуванню суден завершилася скасуванням — більше тисячі кораблів залишилися заблокованими.
Експерти зауважують, що ізоляція протоки надовго зміцнить позиції Ірану як важливого геополітичного гравця. Ймовірно, країна зуміє зберегти хоча б частковий контроль над цим шляхом, що означатиме:
- Іран отримає нове важливе джерело доходів;
- здобуде впливовий козир у міжнародній політиці;
- у майбутньому зможе використовувати контроль як страховку проти подальших збройних ударів.
Фахівці вважають, що цей досвід може надихнути інші регіональні сили застосовувати подібну «трикутну» тактику проти глобальних супердержав, вигідно балансуючи силовий вплив у своїй користі.
