Невдала Спецоперація США в Переговорах з Іраном: Що Далі?
Несподіванкою не стало те, що віце-президент Дж. Д. Ванс не зміг одразу домогтися від Ірану поступок щодо його ядерної програми в межах єдиної марафонської сесії переговорів. Ця невдача відкриває перед адміністрацією Трампа складний вибір: або продовжувати тривалі переговори з Тегераном, або ж повернутися до конфлікту, який уже спровокував найбільші за останній час енергетичні потрясіння.
Варіанти подальших дій для адміністрації Трампа
Різні члени Білого дому залишають остаточне рішення за президентом, який наразі проводить час у Флориді на турнірі Ultimate Fighting Championship. Проте усі можливі шляхи одразу несуть серйозні стратегічні та політичні ризики:
- Затяжні переговори, що можуть тривати роками, з усіма супутніми компромісами;
- Поновлення військового протистояння, що несе ризик посилення напруги у регіоні і загрожує контролю над стратегічним протокою Гормуз.
Що відбулося під час переговорів? Основні факти
Ванс майже не розкрив подробиць понад 21-годинної зустрічі, натякаючи, що запропонував іранцям радикальну умову: повне припинення їх ядерної програми — «бери або кидай». Але іранці увідмовилися ця пропозиція.
«Ми чітко визначили наші «червоні лінії» і те, на що готові піти на поступки», – сказав Ванс. Однак іранська делегація не прийняла запропоновані умови.
Паралелі з минулим і вплив 38-денного воєнного конфлікту
Ця невдача нагадує ситуацію на кінці лютого в Женеві, коли переговори зайшли у глухий кут. Тоді президент Трамп наказав провести 38 днів авіаударів по Ірану, спрямованих на його ракетні бази та військові об’єкти.
Однак, попри масштаб ударів, які охопили понад 13 тисяч цілей, Тегеран продемонстрував непохитність і заявив, що не піддасться військовому тиску.
Реакція Ірану і позиція Тегерана
Іранське МЗС наголосило, що через «велику втрату дорогих співвітчизників» їх рішучість боротися за національні інтереси тільки загострилася.
Попри це, адміністрація США боїться втягування у надто тривалі і складні переговори, тоді як президент вважає себе переможцем конфлікту, а іранців — тими, хто має здатися.
Минулі угоди vs. сучасні вимоги
Остання значна угода між Вашингтоном і Тегераном, укладена за Обами, тривала два роки і містила компроміси, зокрема:
- Збереження Іраном обмеженого запасу ядерних матеріалів;
- Поступове послаблення обмежень на їх ядерну діяльність до 2030 року;
- Дотримання Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
Нинішній тупик дуже нагадує ситуацію, що привела до замороження переговорів у лютому.
Іран, наприклад, пропонував призупинити ядерну діяльність на кілька років, але не погоджувався відмовитися від ключових складових, таких як запаси урану і право на збагачення урану на своїй території.
Чому повторна війна малоймовірна?
Хоча термін двотижневої перемир’я спливає 21 квітня, і загроза поновлення бойових дій існує, внутрішньополітичний тиск і економічні ризики стають для Трампа значним стримуючим фактором.
Відновлення війни означатиме:
- Поглиблення дефіциту світових поставок нафти (вже на 20% зменшено);
- Стрибок цін на паливо і добрива;
- Складнощі з виробництвом напівпровідників через брак гелію;
- Зростання інфляції, що вже досягла 3,3%.
Роль протоки Гормуз у перемовинах
Іранці першими винесли до порядку денного питання контролю над протокою Гормуз — важливим торговим шляхом, який вони можуть заблокувати як зброю економічного тиску. Це питання з’явилося вже після початку військових дій і вимагає окремої уваги.
Окрім цього, Іран висунув вимоги:
- Відшкодування збитків, спричинених ударами США;
- Скасування санкцій, які тривають понад два десятиліття.
Вашингтон поки що відкинув першу і частково погоджується на другу умову, але лише за умови поступок від Ірану.
Хто виграв перший раунд?
Обидві сторони вважають себе переможцями першої фази конфлікту: США – через масштабні авіаудари, Іран – через виживання і збереження прав на ядерну програму.
Жодна зі сторін наразі не готова йти на компроміси, що робить ситуацію надзвичайно напруженою та нестабільною.
