Чому переговори між Вашингтоном і Тегераном зависли: уроки минулого та виклики сьогодення
Довгі і складні переговори — не новина
Історія знає багато прикладів, коли серйозні домовленості між США та Іраном підписувалися не за один день. Остання масштабна угода, досягнута за президентства Обами, тривала два роки і була наповнена численними компромісами.
Тоді Іран погодився залишити невеликі запаси ядерних матеріалів, а обмеження на ядерні програми поступово знімалися аж до 2030 року. Після цього часу країна могла вільно займатися будь-якою діяльністю, дозволеною Договором про нерозповсюдження ядерної зброї.
Чому переговорний процес завмирає?
Однак стан застою, з яким зіткнувся Майк Ванс, у значній мірі повторює ті ж проблеми, що і лютневі переговори, які завершилися наказом Трампа провести військову операцію.
Ключові учасники тих подій — Віткофф і Джаред Кушнер, зять президента, який був присутній на понад 20 годинах переговорів в Ісламабаді, — стикнулися з тими ж складностями.
Головні розбіжності у позиціях сторін
Іран пропонував тимчасово “призупинити” ядерну діяльність на кілька років, але відмовлявся відмовлятися від запасів урану, придатного для бомби, або від права самостійного збагачення.
Для іранців це — законне право, гарантоване Договором про нерозповсюдження ядерної зброї, в якому вони зобов’язуються не створювати ядерну зброю. Для американців це сигнал, що Іран хоче лишатися готовим швидко налагодити виробництво бомби.
Військовий конфлікт і його вплив на переговори
38 днів воєнних дій лише загострили цю ситуацію. Війна зробила позиції сторін ще жорсткішими і не сприяла пошуку компромісу.
Зараз головна карта Трампа — можливість відновити масштабні бойові дії, адже двотижневе перемир’я закінчується 21 квітня.
Обмеження військової сили як фактор переговорів
- Тиск поновлення бойових операцій залишається інструментом, однак з політичної точки зору це не найприйнятніший варіант.
- Іран ретельно це усвідомлює та готується відповідно.
Як війна впливає на світові ринки і тисячу щоденних дрібниць?
Оголошення перемир’я минулого тижня було тоді, коли глобальний ринок переживав справжню кризу — через втрату 20% світових запасів нафти ціни на бензин зростали стрімко, а дефіцит таких товарів, як добрива і гелій, необхідний для виробництва напівпровідників, різко загрожував різним сферам.
Надії на угоду призвели до зростання ринків, навіть якщо це було неповне рішення. Відновлення війни, навпаки, загрожує зменшенням цін, посиленням дефіциту і майже неминучим ростом інфляції, яка вже досягає 3,3%.
Що це означає для майбутнього?
- Світова економіка стоїть на межі нових викликів через напруженість у регіоні.
- Відсутність компромісу затягує політичну невизначеність.
- Гострий дефіцит важливих ресурсів може вплинути на технології та сільське господарство.
