Одразу дві провідні британські газети — Guardian і Telegraph — висвітлюють накопичення суттєвих проблем як усередині Росії, так і за її межами, які дедалі більше змушують Володимира Путіна ухвалювати стратегічні рішення щодо продовження війни в Україні. Обидві газети також аналізують нові факти довкола давнього питання: чи перебуває Росія на порозі колапсу або ж можливого державного перевороту, однак відповіді цих авторитетних видань залишаються неоднозначними.
### Війна увірвалася в життя російських громадян
Сміливі мілітарні атаки та відчуття безкарності поступилися тривозі. Українські безпілотники щоночі атакують Москву, а економічна сфера Росії переживає глибокий спад. Як зазначає Андріан Блумфельд, головний кореспондент із міжнародних питань у Telegraph, у публікації “Момент істини для Путіна: припинити війну або прийняти сталінізм”, від серпня 2023 року, коли контрнаступ Збройних сил України затих, Москва намагалась демонструвати впевненість. Її мешканці мали вибір: або насолоджуватися патріотичним азартом війни, або заплющувати очі на біль і страждання, дистанційовані географічно, одночасно користуючись тими вигодами, що принесла війна російській економіці.
Однак ця ілюзія зникла.
Від самих владних структур до квартир рядових москвичів дискурс кардинально змінився:
– гордість і зарозумілість тепер змінилися самоаналізом і страхом;
– все більша кількість людей прагне бачити кінець війни, навіть якщо й не наважуються це публічно визнавати.
Причина проста: війна перестала бути чимось далеким. Жителі Москви, що відчули, як над їхніми головами вночі пролітають дрони, тепер хоч трохи розуміють реалії життя киян — і цей досвід їм зовсім не сподобався.
Крім того, Володимир Путін опинився перед розгалуженим комплексом викликів, на які звертає увагу Telegraph:
1. Українські сили завдають Росії глибших, ніж раніше, ударів;
2. Російське просування на фронті суттєво сповільнилося і, можливо, зупинилося;
3. При тому, що на світових ринках зросли ціни на нафту та дещо знизився санкційний тиск США, економісти попереджають: деякі неочікувані доходи, наприклад, від співпраці з Іраном, не зможуть врятувати економіку Росії від складнощів.
Аналітики прогнозують, що найближчим часом Путіна чекатиме вирішальний момент, якого він тривалий час уникав: протягом року йому доведеться або згорнути військові дії, або значно розширити масштаби мобілізації, втягнувши для участі у війні більшу частину населення. Для другого варіанту стане необхідним повернення до адміністративних методів, характерних для радянської епохи, як і зазначив у виданні британський фахівець Найджел Гулд-Девіс, старший науковий співробітник із Росії та Євразії Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS).
Проте будь-яке таке рішення матиме надзвичайно високу соціальну ціну для російського суспільства.
### “Люди лише прагнуть, аби все це скінчилося”
Відповідно до досліджень IISS, Путін може не мати іншого виходу, ніж впровадити сталінську модель економіки, орієнтовану на тотальне підпорядкування виробничих ресурсів потребам держави і війни. Це означатиме:
– відмову від численних пострадянських свобод;
– руйнування ринкового устрою;
– обмеження можливостей вільно подорожувати та проживати за кордоном.
Хоча раніше численні прогнози розпаду Росії сприймалися скептично, наразі песимістичні настрої щодо майбутнього країни виникають ізсередини самої Росії.
Візьмімо кілька фактів:
– Голова російського Центрального банку Ельвіра Набіулліна відзначила гострий дефіцит робочої сили, викликаний принаймні мільйоном військових поранених, загиблих, а також сотнями тисяч тих, хто виїхав із країни через війну;
– Росія намагається залучати робітників з Індії та Африки, проте це загрожує ескалацією антиіммігрантських настроїв, не розв’язуючи базову проблему;
– Втрата людських ресурсів на фронті становить значну проблему: за оцінками, Росія втрачає до 35 000 військових щомісяця, залучаючи при цьому лише від 24 000 до 30 000 новобранців;
– Міністерство економіки переглядає несприятливі прогнози, викликаючи занепокоєння у владних колах;
– На початкових фазах війни суттєве державне фінансування на озброєння і виплати військовим стимулювали споживчий попит і зростання кредитування, але цей бум виявився нестійким – підвищення ставок центральним банком до понад 20% спричинило подальшу економічну стагнацію;
– Тимчасове припливне виграшне джерело доходів від енергетичної співпраці з Іраном також не рятує становище;
– Лідер російських комуністів Геннадій Зюганов, який раніше підтримував воєнні дії Путіна, нині все частіше говорить про ризик економічного колапсу, порівнюючи нинішню кризу з буремними роками революції 1917 року.
Як відмічає Telegraph, зростає суспільна невдоволеність, навіть якщо відкриті антивоєнні протести в авторитарній системі малоймовірні. Війна вже не викликає того запалу, як раніше.
Загроза війни відчувається дедалі ближче, зокрема:
– безпілотники здійснюють удари не лише по Москві, а й по віддалених від України містах, таких як Єкатеринбург, що розташоване за більше ніж 1600 кілометрів;
– усе більше громадян прямо звинувачують Путіна в тому, що війна буквально прийшла до їхніх домівок.
“Насамперед — втома. Війна Росії проти України триває довше за участь країни у Першій та Другій світових війнах. Це найтриваліший великий конфлікт у сучасній історії Росії, і багато громадян відчувають виснаження”, – констатує Telegraph, цитуючи думки москвича: “Ми творимо історію, але це історія, яку ми не хотіли б творити. Люди просто хочуть, аби це закінчилося”.
### Вибір, який стоїть перед Путіним
Унікальна ситуація склалася в історії Росії: їй доводиться вестись великий збройний конфлікт без оголошення повномасштабної мобілізації. Як зауважує Найджел Гулд-Девіс, Росія створила “воєнну економіку, але не воєнне суспільство”: більшість населення захищена від прямих жертв війни, а добровольцям платять за участь у бойових діях.
Однак така модель стає неефективною та щораз більш нестійкою.
Якщо Путін прагне продовжувати війну, масове призивання до лав армії може стати неминучим кроком. Нагадаємо, що оголошення про часткову мобілізацію 300 000 чоловік у вересні 2022 року викликало масовий відтік громадян із країни.
Більша мобілізація спроможна кардинально змінити хід війни, враховуючи проблеми із поповненням української армії та меншу чисельність населення України. Проте це можливо лише за умови скасування багатьох свобод, здобутих росіянами після розпаду СРСР, зокрема:
– права на вільне володіння майном;
– свободи вибору роботи;
– можливості покинути країну.
За словами Telegraph, за чотири роки війни Путін просив пересічних громадян терпіти військові умови, при цьому значною мірою оберігаючи їх від прямих витрат. Ця “угода” вже руйнується, і Кремлю, можливо, доведеться повернути Росію до примусової авторитарності радянського зразка.
### “Насувається певна катастрофа”
Подібний “момент істини” для Путіна констатує й Guardian у статті “Глибоке розчарування: настрої в Росії повертаються проти Путіна”. Автори описують образ Путіна, який неофіційно і невимушено зустрічається з колишньою вчителькою Вірою Гуревич, з якою їде на вечерю в Кремль. Це спростовує численні західні публікації, де, спираючись на європейські розвідувальні дані, стверджувалося, що президент Росії боїться зовнішніх і внутрішніх загроз і не залишає свій бункер.
Guardian зауважує, що хоча побоювання чергового державного перевороту можуть бути перебільшеними, мало хто сумнівається — Путін вступає у найскладніший період свого довготривалого правління. Інформація з оточення лідера Росії, російського бізнес-середовища та західної розвідки формує образ ізольованого президента, якого оточує еліта зі зростаючим розчаруванням, спричиненим нестабільністю війни в Україні та економічним спадом вдома.
За словами “бізнесмена з хорошими зв’язками”, який поділився з виданням, у політичній верхівці в цьому році відбулися зміни настроїв:
– панує глибоке невдоволення Путіним;
– посилюється відчуття наближення катастрофи.
“Ніхто не вірить у раптовий колапс завтра, — цитує Guardian інше джерело. — Але збільшується усвідомлення того, що приймаються абсолютно безглузді і саморуйнувальні рішення. Люди, які раніше були союзниками Путіна, уже не підтримують його. Відчуття майбутнього напрочуд розчинилося”.
Погіршення рейтингових показників Путіна, посилення економічного тиску і навіть зміна риторики прокремлівських блогерів ілюструють цю трансформацію.
Проте, за словами видання, плани Путіна стосовно війни в Україні залишаються незмінними. За даними двох джерел, наближених до кремлівського керівництва, президент очікує, що Москва зможе контролювати весь Донбас до кінця року. Один із співрозмовників Guardian підкреслив: “Путін зациклений на Донбасі і не збирається зупинятися перед цим”.
Ці завади наразі не відображаються на темпах просування на полі бою. Воєнні експерти відзначають, що наразі Росії може знадобитися роки, аби повністю захопити Донбас.
Залишається невизначеним, наскільки російські силові структури та військові щиро відображають ситуацію Путіну. Як зауважив високопоставлений представник європейської розвідки, “навіть ті, хто близько до нього, розуміють реалії, але невідомо, наскільки це справді усвідомлює сам Путін — це найскладніше”.
Ще одним фактором є втрата Кремлем віри в те, що Дональд Трамп зможе тиснути на Київ щодо політичних поступок задля миру. За словами інформаторів, колишній президент США більше не розглядається у Москві як гарант, який може забезпечити поступки в інтересах Росії.
Наразі головна мета Москви — контроль над Донбасом, а російські переговорники натякають на можливість мирної угоди одразу після досягнення цієї мети. Утім, наближені до Путіна відзначають, що якщо Україна почне втрачати позиції, амбіції російського президента можуть знову зрости, і він намагатиметься вийти за межі Донбасу:
– за річкою Дніпро;
– із захопленням усіх чотирьох українських регіонів, які Росія офіційно “анексувала” в 2022 році, але досі не контролює повністю.
“Путін не є довгостроковим стратегом, — зауважує одне з джерел, знайоме з його поглядами. — Його апетит зростає під час їжі”.
Однак справжня загроза для Путіна може походити не з поля бою, а зсередини самої Росії.
### “Всі просто чекають на його смерть”
Для багатьох росіян останній рік ознаменувався:
– підвищенням податкового навантаження;
– зростанням інфляції;
– економічним спадом, який змушує бізнес закриватися;
– помітним збільшенням цін на продукти харчування та комунальні послуги.
Guardian наголошує, що Путін, можливо, порушив один із неписаних соціальних договорів свого режиму, а саме: пересічні росіяни могли ігнорувати війну доти, доки їх повсякденне життя залишатиметься у відносній стабільності.
Незважаючи на зростання невдоволення з боку еліти та широкого населення, провідні аналітики вважають, що у разі справжньої загрози для режиму Путіна вона, найімовірніше, виникне всередині його найближчого кола, а не на вулицях.
Однак питання залишається відкритим: хто може очолити опозицію?
Автори Guardian розглядають можливість внутрішнього повстання з боку колишнього міністра оборони Сергія Шойгу або ж впливових олігархів, але дотримуються думки, що наразі навряд чи хтось наважиться відкрито піти проти Путіна.
“Хто ризикне виступити проти нього? Всі просто чекають його смерті”, — цитує видання Олега Тінькова, одного з небагатьох російських бізнесменів, які відкрито виступили проти вторгнення в Україну та покинули країну.
Попри це, президент РФ нещодавно збільшив кількість публічних поїздок, і це сприймають як свідоме прагнення спростувати чутки про його безпеку і нібито параноїду.
Представник європейської розвідки, коментуючи ситуацію, зазначає:
– серед еліт панує нервозність і невизначеність;
– проте передчасно говорити про існування екзистенційної загрози для правління Путіна;
– нині глава російської держави залишається при владі та контролі.
Попри визнання проблем на полі бою та у внутрішньополітичній ситуації у Росії, за словами розвідника, досі немає жодних сигналів, що хтось у Кремлі чи серед елітичних кіл ставить запитання: “Що нам робити з цим?”
