Американсько-ізраїльський конфлікт проти Ірану суттєво дестабілізував іранський уряд, серйозно ускладнивши його здатність приймати ефективні рішення та координувати масштабні удари у відповідь. Про це повідомляє газета The New York Times, посилаючись на слова високопосадовців, обізнаних із розвідувальними оцінками США та інших західних країн.
Від початку воєнних дій, які тривають вже понад чотири тижні, було ліквідовано кілька десятків високопосадовців Ірану та їхніх заступників. Виживші чиновники стикаються з серйозними труднощами у комунікації, оскільки побоюються, що їхні телефонні дзвінки можуть бути перехоплені спецслужбами США чи Ізраїлю, що зробить їх потенційними цілями повітряних ударів. У зв’язку з цим зустрічі особисто практично не відбуваються.
Попри те, що іранські служби безпеки та військові структури продовжують роботу, здатність режиму розробляти нові стратегії та політичні рішення майже вичерпана. Адміністрація колишнього президента США Дональда Трампа оголосила про наявність нового уряду в Тегерані та тисне на нього з метою швидкого досягнення угоди. Однак погіршення процесу прийняття рішень у іранській владі робить ще більш складними переговори з Вашингтоном і зменшує ймовірність значних поступок.
Через часткову зміну в керівництві країни переговорники Ірану можуть мати обмежене розуміння того, які компроміси готове прийняти їхнє керівництво, або навіть не знати, до кого звертатися з офіційними пропозиціями. Крім того, американські посадовці відзначають зростання впливу «яструбів» із Корпусу вартових ісламської революції, які наразі мають більшу владу, ніж теоретично очолююче країну релігійне керівництво.
Питання, чи знайдеться особа, здатна укласти угоду, а також переконати інших чиновників погодитися з нею, залишається відкритим. Колишні американські чиновники вважають, що Іран зможе укласти домовленість, коли економічні втрати через війну стануть достатньо значними. Хоча шкода вже відчутна, Іран поки не вважає себе переможеним.
У понеділок, 30 березня, Дональд Трамп заявив, що у разі відсутності швидкого укладення угоди можуть бути розширені бойові дії. Зокрема, він натякнув на ймовірність спроби американських військ захопити острів Харк — ключовий центр експорту нафти в Ірані.
Проблеми з комунікаціями в іранському уряді викликають плутанину та параною серед виживших лідерів. Вони побоюються, що їхні дзвінки і повідомлення можуть бути прослухані ізраїльською розвідкою, через що контакти між ними відбуваються неохоче.
Ізраїль розпочав війну з прицільного удару по комплексу керівництва Ірану, у результаті якого загинули верховний лідер Алі Хаменеї та значна частина високопоставлених посадовців, відповідальних за національну безпеку. Американські джерела також повідомляють про загибель кількох більш прагматичних чиновників нижчого рівня. Цей удар порушив численні зв’язки між представниками силових структур, військовими та цивільними політиками.
Ступінь контролю нового верховного лідера Моджтаби Хаменеї над урядом залишається невизначеним. Його досі не було помічено на публіці, а розвідувальні служби США й Ізраїлю припускають, що він отримав поранення. Деякі розвідники вважають, що Моджтаба Хаменеї має радше номінальний статус, а фактичне керівництво здійснює збережене керівництво Корпусу вартових ісламської революції.
За словами високопоставленого американського чиновника, іранське командування та система управління зазнали серйозних пошкоджень унаслідок ударів США та Ізраїлю. Водночас ще до війни Іран сформував децентралізовану управлінську систему, що дозволяє місцевим командирам у різних регіонах самостійно приймати рішення щодо завдання ударів, навіть без прямих наказів з Тегерана.
Як зазначив посадовець, Сполучені Штати фактично націлені на цих місцевих командирів. Незважаючи на труднощі, Іран довів здатність наносити суттєві удари, зокрема нещодавню атаку на авіабазу «Принц Султан» у Саудівській Аравії.
Однак удари у відповідь були менш масштабними й ефективними, ніж могли би бути, що пов’язують із проблемами в іранському уряді. Колишні американські урядовці підкреслюють, що через значні втрати серед іранського керівництва режим не зміг організувати потужні ракетні залпи, здатні ефективно пробити протиповітряну оборону. В результаті регіональні командування діяли розрізнено, без належної координації контратак.
Колишній президент США Дональд Трамп неодноразово висловлював невдоволення тим, що він називав суперечливими сигналами з боку іранського керівництва. У четвер, 26 березня, він зазначив: «Вони просять укласти угоду, що не дивно, оскільки зазнали поразки в боях і не мають шансів на відновлення, але одночасно публічно заявляють, що лише розглядають нашу пропозицію».
Протягом останніх днів Трамп неодноразово вказував на зміну формату керівництва в Ірані та відзначав певний прогрес у переговорах. Зокрема, в неділю, 29 березня, він заявив: «Зараз у владі зовсім інша група людей, тому я вважаю це зміною режиму, і чесно кажучи, вони діють дуже розсудливо».
У своїй дописі в соціальних мережах 30 березня Трамп висловив оптимізм щодо нинішнього іранського уряду, однак водночас пригрозив розширити воєнні дії, націлившись на енергетичну інфраструктуру Ірану. Він зазначив, що у разі, якщо угода не буде досягнута найближчим часом і Ормузька протока залишатиметься закритою, Сполучені Штати почнуть атаку на іранські електростанції, нафтові свердловини та установки опріснення води.
Співрозмовники The New York Times, ознайомлені із розвідувальними звітами, повідомили, що роздратування Трампа віддзеркалює нездатність чинного уряду Ірану скоординувати адекватну відповідь та прийняти зважені рішення з приводу американських пропозицій.
Ізраїльські офіційні джерела зазначають, що проблеми зі зв’язком в іранських владних колах нагадують той хаос, що виникав під час переговорів про звільнення заручників у ході війни в Газі. Тоді пропозиції зі сторони США та Ізраїлю передавалися керівництву «ХАМАС» у Катарі, а потім — у вигляді письмових записок лідерам у Газі, що створювало тривалий і заплутаний процес.
У контексті цих подій варто зазначити, що про трансформацію влади в Ірані та зростання ролі силових структур у цьому процесі детально розповідав аналітик В’ячеслав Ліхачов у статті «Династія Хаменеї: в Ірані — тихий військовий переворот і реставрація монархії».
