Сполучені Штати Америки та Ізраїль розпочали військові дії в Ірані, розраховуючи, що усунення високопоставлених діячів, серед яких був і Алі Хаменеї, створить передумови для зміни режиму або появи лідерів, більш схильних до співпраці з їхніми інтересами. Проте вакуум влади заповнили радикальні нові керівники, які виявляють мінімальний інтерес до політичних компромісів як всередині країни, так і на міжнародній арені, повідомляє The Wall Street Journal.
Колишній керівник розвідувального відділу іранських збройних сил Ізраїлю, Денні Цітрінович, зазначає: «Ця війна трансформувала режим — і не на краще. Ми створили реальність, яка значно гірша за ту, з якою стикалися іранці до конфлікту».
Антизахідна партія прихильників жорсткої лінії — ідеології, нетерпимої до будь-яких проявів інакомислення — завжди мала вагоме представництво у владних структурах Ірану. Під патронатом Верховного лідера Алі Хаменеї їхній вплив лише зростав. Нині ці радикали домінують у політичному та воєнному керівництві країни, підкріплені війною, яку багато з них розглядають як знак передвісника повернення шиїтського мусульманського месії.
У центрі уваги перебуває Моджтаба Хаменеї, якого обрали духовні лідери після того, як він вижив під час авіаудару, що забрав життя його батька та інших членів родини. Його відсутність на публіці з моменту призначення породжує припущення, що його поранення могли бути настільки серйозні, що він не залучений у щоденне керівництво державою.
Нинішні лідери, які фактично представляють Іран у відсутність Моджтаби, твердо стоять на позиції всупереч жорстокій військовій кампанії, що завдала значної шкоди військовому потенціалу країни, енергетичній інфраструктурі та цивільним об’єктам. Вони продемонстрували сильні позиції в країні, посиливши репресії проти внутрішніх опонентів через масові арешти, страти та погрози застосування смертоносної сили щодо потенційних протестувальників. Водночас на вулиці вивели прибічників режиму.
Замість прагнення швидкого завершення бойових дій, ці керівники ініціювали численні, безпідставні напади на арабські сусідні держави, а також реалізували механізми впливу через контроль над стратегічною Ормузькою протокою.
Видання наголошує, що родина Хаменеї, у тісній співпраці з Корпусом вартових ісламської революції (КВІР), завжди була готова до такого моменту. Моджтаба Хаменеї, 56-річний спадкоємець влади, довго залишався у тіні, однак він є ключовою постаттю, яка об’єднує та просуває радикальних чиновників, а також формує політичний курс Ірану.
Він спирається на широку мережу довірених союзників, що експерти називають «Колом Хабіба». Нова влада Ірану продемонструвала стійкість та здатність до адаптації: після перших п’яти тижнів війни командування та управління залишаються незмінними. Жорсткий підхід відображається і у призначеннях на ключові посади — серед них:
– Мохаммад Багер Золгадр, новий керівник національної безпеки Ірану та колишній командир КВІР із репутацією жорсткого діяча;
– Ахмад Вахіді, головнокомандувач КВІР, якого звинувачують у причетності до вибуху в єврейському громадському центрі в Буенос-Айресі у 1994 році, що призвів до загибелі 85 осіб і поранень сотень;
– Мохсен Резаї, військовий радник Хаменеї, також пов’язаний з терактом в Буенос-Айресі та відомий за свою стратегію, спрямовану на повалення іракського диктатора Саддама Хусейна у 1980-х роках через війну на виснаження.
Ці керівники сприяли формуванню нової генерації політичних лідерів через створення навчальних інституцій для державних службовців та жорсткий контроль над опозицією, зокрема під час придушення протестів за права жінок у 2022 році.
Посередники повідомляють, що Мохаммад Багер Золгадр має значний вплив на переговорний процес зі Сполученими Штатами. Його попередник, Алі Ларіджані, убитий минулого місяця, мав репутацію прагматичного дипломата.
Аналітик іранської безпеки Саїд Голкар з Університету Теннессі в Чаттанузі підкреслює, що до керівництва в КВІР прийшла ще більш радикальна фракція, що збільшує ймовірність подовження конфлікту.
Варто зазначити, що ще у 2000-х роках Алі Хаменеї і його оточення сприяли перемогам президента Махмуда Ахмадінежада, відомого своєю жорсткою політикою. Ця зміна стала поворотним моментом для Ірану, усунувши популярних реформаторів і направивши країну на більш консервативний курс. З того часу протести в державі виникали неодноразово, проте кожного разу їх жорстоко придушували.
Після війни в Іраку Моджтаба Хаменеї провів час у місті Кум, де навчався під керівництвом аятоли Мохаммеда Тагі Месбах Язді. Цей радикальний священнослужитель вважається духовним батьком прихильників жорсткої лінії в Ірані. Він пропагував ідею, що підпорядкування Верховному лідеру є рівнозначним служінню Богові, а також поширював оновлену версію давньої месіанської ісламістської доктрини — махдизм.
Основні ідеї махдизму включають переконання, що побудова істинного ісламського суспільства та знищення ворогів Ірану, передусім Ізраїлю, прискорить повернення імама Махді — шиїтського месії, який принесе мир і справедливість світу.
Хоч махдизм раніше вважався маргінальною концепцією, завдяки впливу родини Хаменеї та їх близького оточення він трансформувався в основу ідеології Ісламської Республіки Іран. Також ця доктрина стала ключовим елементом індоктринації Корпусу вартових ісламської революції.
Аналітичні дослідження свідчать, що близько половини мінімального шестимісячного курсу підготовки новобранців у КВІР присвячено саме ідеологічній навчальній програмі, що включає проповіді, лекції та обов’язкове читання відповідної літератури. Крім цього, існують щорічні обов’язкові курси підвищення кваліфікації для військових.
Джабер Раджабі, який раніше служив у КВІР і проходив навчання в релігійній семінарії міста Кум разом із Хаменеї, а у 2016 році покинув Іран, вважає, що найбільшою загрозою для майбутнього Ірану є саме Моджтаба Хаменеї.
