«Конфлікт у Перській затоці перетворюється на арену глобального протистояння», – Олександр Красовицький

1. Дональд Трамп, який фактично трансформував російсько-українську війну на другий за важливістю театр бойових дій у рамках нинішньої Світової війни, знову спробував докорінно змінити хід подій. І цього разу йому це знову вдалося. Оскільки постійно надходять дані з внутрішніх джерел про процес ухвалення рішень у Білому Домі, варто зрозуміти, чи є це лише тимчасовою паузою для переозброєння перед новим етапом конфлікту, або ж світ може відносно спокійно дихати. Найважливішим для України є визначити, як ця ситуація вплине на її подальшу долю.

Розглянемо, яким шляхом країни зайшли в цей конфлікт і якими шляхами намагаються його вирішити.

1. Січень 2026 року. Американські військові формування скупчуються біля Затоки, наближаються дві авіаносні групи до регіону Близького Сходу. Прем’єр-міністр Нетаньяху відвідує Білий Дім для переговорів з Трампом, які частково відбуваються за участі його «тіньового штабу»: Кушнера, Віткоффа, Рубіо, Гегсета (ситуаційного центру), а також з високим скупченням генералів у відповідній ситуаційній кімнаті. Трамп отримує від ізраїльської розвідки ключові дані. Основні досягнення – ліквідація верхівки влади (факт вже відбувся) та викрадення урану (наразі, судячи з усього, ні). Наступного дня Трамп ухвалює рішення і проводить інструктаж підлеглих. Відтак запускається військова машина. Часове питання було лише в термінах. Союзники поділили сфери впливу, встановили основні регіони й цілі. Сусідні країни Ірану були проінформовані без вказівки точної дати – її знав виключно Трамп. Однак третім пунктом мало бути проведення революції, що не відбулося. Через це виникає кілька питань:

   • Чому не сталося передбачуваної революції?
   • Чому після ліквідації посадових осіб їхні наступники спокійно виконують свої обов’язки, не очікуючи на раптову смерть чи не впадаючи у паніку?
   • Хто на сьогодні є фактичним лідером – Пезешкіян, Галібаф чи хтось інший, можливо, секретний?
     Відомо лише, що це точно не міністр закордонних справ Аббас Арагчі, який системно й чітко відповідає на питання щодо перемовин.
2. Сюжет цієї історії можна уявити як «бабусю біля розбитого корита», або як гру, в якій перший, хто моргне – програв. І, здається, першим моргнув саме Трамп, повернувши літаки назад на базу у Великобританії ще до укладення будь-яких домовленостей з попереднім партнером – Пакистаном.

З кожним днем війна загострювала проблеми з дефіцитом нафти та газу, призводила до зростання цін на пальне та добрива, погіршувала біржові індекси, загострювала боргову кризу, а також дозволяла Володимиру Путіну посилювати економіку за рахунок потоків нафтодоларів.

1. Можливість, що Трамп і досі не визнає війну війною, має свій межовий термін – 60 днів. По завершенню цього періоду йому доведеться вибачатися перед Конгресом та пояснювати свої рішення і всі допущені помилки. Інакше перед ним постане реальна загроза імпічменту, який минулого разу не вдалося довести до кінця. Окрім цього, попереду запланований візит до Китаю, що не може відбутися за умов триваючої війни. До того ж, попередні переговори мають відбутись в Ісламабаді уже 12 квітня. За день до цього, 11 квітня, на слуханнях у справі Епштейна виступить нещодавня прокурорка США, яка під присягою має дати відповіді на питання щодо прихованих та цензурованих документів. Важливо зауважити, що хоча ми не оперуємо неперевіреними фактами, наразі Трампу життєво необхідно зупинити розгляд справи Епштейна. Таким чином пауза не означає негайне початок переговорів, адже Іран жорстко наполягає на переговорах лише після підтвердження бажання зупинити бойові дії у Лівані, визнання права Ірану збирати мито у розмірі 1 долара з бареля нафти та безперешкодного збагачення урану без ударів з боку незадоволених союзників. Отже, Трамп пообіцяв пакистанському фельдмаршалу призупинити обстріли та сухопутну операцію в Південному Лівані, проте не переконав Нетаньяху, який вважає цю операцію виключною справою Ізраїлю.

2. Водночас багато учасників конфлікту, можливо, планують відновлення воєнних дій після невдалих перемовин, або ж після поповнення резервів, підсилення десантних сил плавзасобами, або ж після внутрішньополітичної дестабілізації в Ірані.

Щодня все ближче момент, коли без традиційної для Трампа клоунади доведеться звернутися до нації з чітким оголошенням про війну і поясненнями для світової спільноти.

Окрім заяв про перемогу над Іраном, лунають й інші, що вражають своєю масштабністю, зокрема, щодо можливих перемовин про вихід США з НАТО.

Зараз важко прогнозувати розвиток подій — Україна перебуває у зоні бойових дій та залишається у фокусі світової уваги, розташовані війська не відтісняються від Затоки, Іран, вже після початку перемовин, отримав кілька ракет від союзників і в свою чергу швидко відповів. Йдеться про можливість миру у разі, якщо авіаносні групи будуть виведені звідти. Також не варто забувати про 8 мільярдів доларів, що припадають до бюджету Ірану при оплаті 2 долари за барель нафти – чи дозволить це США вважати цю угоду переможною? Важливо зазначити, що термін дозволу на торгівлю з росіянами через танкери, які вийшли з маршруту, завершується вже завтра.

1. У суботу поблизу Феодосії було знищено черговий комплекс «Тріумф» для системи С-400. Локатор або кількість локаторів не має критичного значення – вже сьогодні горіла нафтобаза в порту Феодосії, а в порту Кавказ (Тамань) зазнав пошкоджень пором «Славянин» — останній з трьох, що міг доставляти на окуповану територію Криму великі партії пального залізничними потягами кількасот вагонів. Це посилює кризу в Криму – 3:2:1, запуск!

Дивлячись на нічну карту руху наших безпілотних літальних апаратів у напрямку ворожих позицій, можна лише поспівчувати волгоградцям, туапсинцям, таманцям та іншим, хто чекає невідомо на що свої нафтопереробні заводи та складські приміщення в портах.

На знімку – останній російський пором, що курсував до Криму. Існує сподівання, що цей транспортний рух більше не відновиться.

Далі буде.