У новому випуску подкасту «Медіуми» розглядається, чи змінюється професія письменника в сучасних умовах, як сьогодні формується український книжковий ринок та чому література залишається невід’ємним інструментом виживання.
У програмі бере участь Віра Курико — репортажистка видання «Reporters», журналістка, редакторка й авторка документальних книг. Вона розповідає про роль літератури під час війни, читацькі вподобання українців, а також про те, чому письменники й досі зберігають свою присутність, не зважаючи на стрімкий розвиток новітніх медіа. Зокрема, йдеться про відродження інтересу до української класики, запити аудиторії, а також про необхідність висловлювати власну позицію в складні часи.
Підписатися на подкаст «Медіуми» можна на Apple Podcasts, Spotify, SoundCloud, Megogo Audio, NV Подкасти, YouTube Music, YouTube та інших платформах.
Основні теми і часові позначки запису:
– 00:00 — «Я з дитинства мріяла бути письменницею»;
– 03:09 — «Соцмережі дозволили не просто читати письменника, а й стежити за ним як за людиною»;
– 06:00 — «Якщо світ колапсує, я навряд чи буду дуже потрібна як репортерка і письменниця»;
– 08:48 — «Література завжди має дві сторони: спосіб втечі від реальності і спосіб її осмислення»;
– 10:58 — «Наш видавничий ринок зростає шаленими темпами»;
– 13:20 — «Коцюбинський міг займатися письменництвом лише за підтримки Чикаленка»;
– 15:34 — «Ми перейшли з онлайну в друк, це вважалося великою авантюрою»;
– 17:27 — «Ми пропонуємо будь-якій організації створити власну книжку»;
– 21:15 — «Один із найпопулярніших номерів журналу був присвячений темі любові»;
– 23:07 — «Нам потрібні книжки, які розповідають про війну, але не безпосередньо про війну»;
– 27:21 — «Вулиця причетних сьогодні — вулиця Левка Лук’яненка, але це велика ціна»;
– 34:48 — «Деякі книги потребують ключів для розуміння, іноді цілої їх зв’язки»;
– 40:32 — «Існують мільярди книжок, які могли б змінити життя, але іноді трапляється лише одна».
### Роздуми про роль письменника
Віра Курико ділиться власним досвідом викладання у Чернігівському університеті, де вона разом із філологами вивчає сторітелінг та письменницьке мистецтво. Вона зазначає, що, починаючи свою кар’єру, мріяла лише про письменство, проте розуміла, що це не дасть стабільного доходу. Отже, журналістика стала професією, яка супроводжує письменницьку діяльність. Молоді студенти нерідко сприймають її як «стару шафку» через традиційний підхід та звичку до паперових книжок, проте роль письменника для неї залишилася незмінною.
### Вплив соціальних мереж на сприйняття письменника
Обговорюючи постать Оксани Забужко, Курико підкреслює, що соціальні мережі надають можливість не лише читати твори автора, а й стежити за ними як за особистістю, розширюючи цим межі сприйняття творчості. Вона зазначає, що соцмережі можуть стати інструментом промоції, хоча для неї особисто їхня ведення ускладнене. Курико констатує, що її чоловік, який відмовився від соцмереж, почувається набагато легше, що провокує її сумніви щодо їхньої користі.
### Література в умовах війни
Уперше торкнувшись теми війни, журналістка описала, як у березні 2022 року, під час перебоїв із світлом та зв’язком у Чернігові, їй доводилося читати друковані книги, щоб не збожеволіти. Вона згадує, що під час нічних бомбардувань читання ставало єдиним рятівним заняттям. Саме тоді вона переосмислила твір «Звіяні вітром». Курико цитує власний вислів: «Я подумаю про це завтра» як спосіб знаходити сили жити далі.
### Література — втеча і розуміння
Обговорюючи зміну ролі письменника протягом століть, Віра Курико наголошує, що професія залишається подібною, адже письменник не завжди може бути самодостатнім фінансово, прикладаючи це на прикладі Михайла Коцюбинського та Івана Франка, які навіть не могли викупити власні будинки. Вона також зазначає, що українська література досі не має спадщини, якою володіють європейські автори, а отже сучасне покоління — перше, хто має щось залишити після себе. Література ж для неї — це одночасно спосіб втечі від реальності й інструмент її розуміння.
### Зростання українського книжкового ринку
Курико ділиться власною історією, як у дитинстві задумалась про письменництво і зіштовхнулась із реальністю, коли їй радили мати ще й професію. Вона відзначає, що нині український ринок книжок активно розвивається завдяки появі нових видавництв. Поява свободи слова, яку здобула Україна після 1990-х років, створила вагомі можливості для авторів. Проте фінансове забезпечення письменництва й досі залишається складним питанням.
### Відсутність меценатства в Україні
Говорячи про традиції підтримки письменників у розвинених суспільствах, Курико констатує, що в Україні культура меценатства ще формується. Вона наводить історію про Коцюбинського, якому допомагав Чикаленко, та відсутність подібної масової підтримки в сучасності.
### Переходи у видавничій справі
Редакторка розповідає про свій досвід з видавництвом і друкованим журналом, який вважався ризиковим проектом. Проєкти отримують підтримку від бізнесу, зокрема «Київстару», «Нової пошти» та інших компаній, які виступають партнерами та спонсорами.
### Створення книжок на замовлення організацій
Особливою ініціативою стала сторітелінг-студія, яка створює книжки для організацій як корпоративний продукт. Така послуга користується попитом, прикладом є роботи для «Укрзалізниці» та проєкт Unbroken, що реалізовано за підтримки «Київстару».
### Найпопулярніша тематика — любов
Серед численних випусків журналу найбільшу популярність здобув номер із темою любові — «Любов у темні часи». Тут поєднані репортажі про війну та соціальні питання, проте головною стала саме тема кохання.
### Потрібні книжки про війну, але не про війну
Віра Курико розповідає про феномен своєї книги «Летиція Кур’ята», яка виглядає як історія про вигаданих коханців і водночас — це глибокий оповідь про дванадцятирічний воєнний період в одній сім’ї. Читачі сміються над жартами, але кінцівка роману непокоїть своєю щирістю.
### Перевидання книги про Лук’яненка та її значення
Хоча «Летиція» має більшу читацьку популярність, Віра готує друге видання свого документального дослідження «Вулиця причетних або Чернігівська справа Лук’яненка». Вона пояснює, що хоче урізноманітнити та доповнити текст з урахуванням нових відкриттів і подій, що сталися після виходу першого видання. Ця книга важлива для розуміння сучасної української історії, суспільних процесів і подій, що відбулися в Чернігові.
### Запечатані історії і осмислення минулого
У розмові підкреслюється, що багато історій спротиву та особистих доль залишаються неосвітленими офіційним дискурсом — вони зберігаються лише у спогадах, карних справах чи неформальних розповідях. Віра Курико порівнює це із історією підпільного радіо часів Другої світової, про яке більшість дізналися лише після виходу спеціалізованої книжки.
### Важливість контексту для класики
Сьогодні повернення до класичних творів набирає обертів, зокрема, у вигляді перевидань з коментарями, що дають необхідний контекст для розуміння продукту. Без таких пояснень читання може залишатися поверхневим. Курико називає це нормальним процесом, адже легке читання не завжди є якісним.
### Сучасна українська література та перекладний книжковий ринок
За словами редакторки, зростає популярність українських авторів у топах продажів поряд із світовими бестселерами. Вона наводить приклад власної книги «Летиція», яку видавництво «Лабораторія» спочатку вважало ризикованою, бо авторка була не дуже відомою. Проте книга здобула визнання несподівано для багатьох.
### Роль письменників у медіумному просторі
Віра Курико вважає, що письменники продовжують залишатися вагомими культурними медіумами, адже вони формують світогляд, мовлення і мислення читачів. Вона наводить приклад читання «Звіяних вітром», яке сформувало її певні страхи і переживання, а також вплив книг Ганни Краль на її роботу як репортерки. За її спостереженням, мільярди книжок існують у світі, але кожен читач може знайти лише одну, яка змінить його життя. Книжка для неї — орієнтир і інструмент виживання.
### Подкаст «Медіуми» — це серія розмов із різними експертами медіасфери
Раніше у випусках подкасту говорили з такими гостями, як:
– Катерина Котвіцька — про перший рік роботи Megogo Books;
– Олена Чуранова — про російський месенджер «Max»;
– Костянтин Дульцев — про вплив війни і зруйнованої інфраструктури на зимові види спорту;
– Дмитро Купира — про алкоголь, тютюн і медіа;
– Лєна Чиченіна — про професійну розмову про кіно і токсичні дискусії;
– Анна Бабінець — про розслідування «Державні діти»;
– Стас Козлюк — про складності утримання уваги міжнародної аудиторії;
– Юлія Тимошенко — про спілкування з іноземною аудиторією;
– Олена Тараненко — про захист від медіатравми;
– Денис Зеленов — про роботу соцмереж «24 каналу»;
– Дмитро Литвин — про «Укрінформ», «Українську правду» і телемарафон;
– Гала Котова — про досвід команди Rakuten Viber під час пандемії й війни.
—
Цей матеріал підготовлений за підтримки Європейського Союзу. Зміст виключно є відповідальністю ГО «Детектор медіа» і не відображає позицію ЄС.
—
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує функції медіа-сторожа в Україні, аналізуючи якість контенту та заохочуючи медіа до дотримання професійних і етичних стандартів, щоб забезпечити громадян правдивою та повною інформацією. З нагоди 22-річчя видання започатковано відновлення Спільноти — кола активних людей, які готові фінансово підтримувати це видання, долучатись до створення спільних ідей і отримувати більш ексклюзивну інформацію про стан українських медіа.
Якісна журналістика нині має особливу важливість і значення у суспільстві.
