Цей тиждень виявився непростим для російського президента Владіміра Путіна. На тлі постійних ударів і контрнаступів у війні з Україною Росія неодноразово попереджала, що Велика Британія понесе відповідальність за постачання Києву далекобійних безпілотників. Крім того, головного економіста державної корпорації ВЕБ.РФ було звільнено через його заяву про те, що Росія не здатна виграти «війну на виснаження». Чутки про можливу експропріацію заощаджень громадян задля фінансування військових дій спонукали багатьох росіян знімати кошти зі своїх банківських рахунків.
Проте, на відміну від очікувань Путіна, Україна не втрачає позиції у цій триваючій вже п’ятий рік повномасштабній війні, і, ймовірно, не збирається поступатися найближчим часом. Одне з ключових питань, яке викликає гострі дискусії серед аналітиків, полягає в тому, чи піде голова Кремля на поступки та визнає поразку в масштабному націоналістичному проєкті, розпочатому у 2022 році. Ця війна вже, за оцінками, забрала життя близько півмільйона росіян та потребує припинення, зазначає у новій статті для Bloomberg оглядач Макс Гейстінгс.
Як підкреслює Девід Рош, президент компанії Quantum Strategy, що має багатий досвід прогнозування подій у Росії з часів розпаду СРСР:
– Лідерство Путіна входить у «сіру зону» зростаючої вразливості.
– Економічний тиск на країну значний.
– Напруга всередині еліти посилюється.
– Розбіжності між офіційними військовими, економічними та соціальними наративами і реальністю збільшуються.
Водночас Рош додає у виданні RUSI Journal, що Росія ще не переступила межу колапсу.
З початком цього військового конфлікту, який для Путіна став «кошмаром за власним вибором», багато аналітиків передбачали неминучу поразку Росії. Але, за словами Гейстінгса, він не поділяє цих прогнозів, базуючись на власних спостереженнях і численних інтерв’ю з росіянами. Він відмічає, що більшість людей у РФ, хоча й не підтримують Путіна або його війну, все ж вважають Україну «законною частиною Росії» та вірять в наратив про Україну як маріонетку Заходу, яка служить амбіціям НАТО з приниження Росії.
Ця історія свідчить про готовність росіян терпіти випробування з дивовижною стійкістю. У липні Путін заявив: «Народ Росії ніколи не можна зламати». Історичні приклади, від Наполеона до Гітлера, демонструють, що прогнози про швидкий крах Росії можуть бути помилковими.
Водночас не слід ігнорувати нинішні виклики Путіна:
– Україна знаходиться в кращому становищі, ніж будь-коли з осені 2022 року.
– Безпілотники проникають глибоко на територію Росії, виводячи з ладу приблизно третину нафтопереробних потужностей.
– Значні руйнування зазнають склади великих компаній, зокрема Wildberries.
– Путін маніпулює інформацією, стверджуючи про безперервний поступ на фронті, хоча Україна розширила так звану «kill-зону», що призводить до великих втрат особового складу РФ — близько 30 тисяч осіб щомісяця при поповненні у 27 тисяч.
У контексті міжнародної підтримки:
– Хоча Дональд Трамп припинив фінансування допомоги Україні після свого повернення до Білого дому, країни Європи заповнили цю прогалину.
– Сполучені Штати продовжують надавати критично важливу стратегічну та тактичну розвідку.
– Санкції проти Росії мають певні прогалини, але завдають значної шкоди економіці.
– Прогноз зростання ВВП РФ на 2026 рік становить лише 0,4%.
– Дефіцит бюджету за шість місяців перевищив прогнозні $48,5 млрд і сягнув $73 млрд.
– Близько 40% державних коштів, або 8% ВВП, спрямовані на оборону та безпеку, що майже вдвічі більше за довоєнні показники.
Це суттєво впливає на рівень життя пересічних росіян, особливо на фоні можливого чергового призову до армії, з посиленим контролем на кордонах, аби уникнути втечі потенційних призовників.
Певні фактори все ж працюють на користь Путіна:
1. Після початку конфлікту США припинили постачання перехоплювачів для систем Patriot.
2. Росія нарощує виробництво озброєнь для ударів по енергетичних об’єктах України.
3. Шкода українському експорту зерна збільшується через атаки на порт Одеси та судноплавство в Чорному морі.
4. Можливе загострення гібридних атак на Європу, включно з безпілотними рейдами та потенційними нападами на підводну інфраструктуру.
Путін розраховує, що солідарність Європи у підтримці України може ослабнути, якщо ціна цієї підтримки буде надто високою. Впливові праві партії в Європі виступають за послаблення напруженості з Росією, не завжди зважаючи на інтереси України.
Хоча національний дух українців залишається міцним, відсутність надійної підтримки з боку США додає Путіну впевненості у шансах РФ на успіх. При цьому є ризики:
– Якщо Трамп продовжить підтримувати Північну Корею, ключового постачальника зброї для Росії.
– Якщо Україна не отримає додаткові ракети для систем Patriot.
– Якщо в США відбудеться змінення політичних настроїв і будь-яка підтримка України припиниться.
Тоді ситуація на фронті може значно погіршитись.
Щодо політичної стабільності в Росії, зміна режиму наразі виглядає малоймовірною. Девід Рош зі Quantum Strategy вказує, що у разі внутрішньополітичного перевороту в Кремлі нова влада може бути як радикальнішою, так і менш радикальною. Водночас немає жодних підстав вважати, що будь-який можливий наступник буде більш прихильним до свободи або Заходу.
Історія демонструє, що автократи надзвичайно важко зміщуються, особливо коли вони керують з такою жорстокістю, як Путін. Хоча Кремль і відчуває напругу перед майбутніми парламентськими виборами, запобігання діяльності єдиної опозиційної партії, що виступає проти війни, свідчить про міцний контроль президента над владними структурами. Максималістські вимоги Путіна для досягнення миру не мають ознак пом’якшення.
Тому, найімовірніший сценарій для Росії та України полягає в збереженні поточної ситуації з усіма її наслідками.
Окремо слід зазначити позицію українського президента Володимира Зеленського, який вважає, що «коридор можливостей» для завершення війни Росії проти України може відкритися наприкінці цього року й триватиме до кінця літа 2027 року. На його думку, цей період охоплює:
– Саміт групи G20 у США в грудні поточного року.
– До початку передвиборчого циклу в Сполучених Штатах наприкінці літа 2027 року.
Зеленський підкреслює, що сьогодні це найбільш активний дипломатичний етап, який потенційно може призвести до завершення військового конфлікту. Водночас він зауважує, що Путін прагне безперервно демонструвати свою силу, уникаючи будь-якого діалогу та посилюючи ескалацію.
