Театр ветеранів: фрагмент вистави “Енеїда”. Актори у військовій формі стоять, поклавши руки один одному на плечі. Деякі з них мають ампутовані кінцівки.
Автор фото: фейсбук Тетяна Бережна
Підпис до фото: Театр ветеранів, фрагмент вистави “Енеїда”. Ця постановка стала однією з найбільш помітних прем’єр 2026 року.
“Еней був парубок моторний і хлопець, хоч куди козак” — саме з цієї цитати починається “Енеїда” Івана Котляревського. Більшість із нас, напевно, саме це запам’ятали зі шкільної програми про цю поему. Проте дивує те, наскільки широко українські театри по всій країні за останні воєнні роки звернулися до цього твору: поставлено щонайменше п’ятнадцять різних сценічних версій.
Театральні критики вже назвали це явище “Енеїдобумом”. Варто зауважити, що ці вистави — не класичні постановки за бурлескним текстом Котляревського, де троянці — це натяк на українських козаків. Всі вони — сучасні інтерпретації, тісно пов’язані з війною України за її існування.
Особливості постановок:
– В одному театрі ролі виконують непрофесійні актори — ветерани війни, які всі є свого роду Енеями; актори розповідають про власні травми.
– В іншому театрі серед декорацій використаний уламок збитого Росією над Донбасом літака “Боїнг”.
– В іще одному випадку троянці постають як вимушені переселенці, які тікають від війни.
Ніхто зі сценічних творців не планував організовувати “бум” або флешмоб, запевняють режисери. Цей тренд виник спонтанно як реакція на війну, і у кожному театрі отримав зовсім унікальне втілення.
Максим Голенко, режисер театру ім. Марії Заньковецької, так прокоментував це явище під час круглого столу в Укрінформі:
“Волосся стає дибки, коли читаєш розділи ‘Енеїди’ про війну — настільки це про нас. Саме тому режисери беруться за цей твір. Адже це історія про націю, яка виживає, перемагає, незважаючи на всі обставини.”
—
### “Енциклопедія українського народознавства”
Іван Котляревський створив поему невдовзі після остаточного знищення Російською імперією Запорозької Січі в 1775 році за наказом Катерини II. Взявши за основу “Енеїду” Вергілія, він застосував метод “травестії” або “перевдягання”: сюжет римського поета було переосмислено і адаптовано під українські реалії.
– Римських героїв перетворено на українських козаків.
– В “Енеїді” Вергілія падіння Трої — це трагедія, тоді як у Котляревського — алегорія ліквідації Запорозької Січі.
– Троянці-козаки шукають нову землю і продовжують боротьбу за свою ідентичність.
Протягом радянського періоду твір сприймали переважно як жартівливу поему “про шаровари і горілку”, а головного героя Єнея — як гуляку і розбишаку. Нині мистецтвознавці вбачають у ній глибокий зміст — розповідь про збереження нації.
Авторка мистецтвознавчих досліджень Ганна Веселовська пояснює:
“У ті часи було модно переосмислювати Вергілія та античні тексти. І, на мою думку, Котляревський, використавши ‘Енеїду’ Вергілія, нібито ‘прикрився’ і вступив у діалог із українським народом. З часом кожен читає його поему по-своєму.”
Варто додати, що попри створення “Енеїди” у 1798 році, цензура забороняла театральні постановки п’єси до 1910 року.
– Чому?
Відповідь криється у дослідженнях нащадків Котляревського: поема вважається першим друкованим твором новою українською літературною мовою, близькою до живої, розмовної народної мови. Це ознаменувало початок української художньої літератури.
– Сам твір описує десятки і сотні національних, побутових та інших особливостей життя українців.
– З огляду на це його називають “енциклопедією українського народознавства” — адже Котляревський розповідає про сотні страв, напоїв, ігор, танців, пісень, музичних інструментів, а також десятки обрядів і казок.
Цей унікальний твір з’явився понад двісті двадцять років тому у російському Санкт-Петербурзі, коли Запорозької Січі вже не існувало.
—
### “Енеїда” і ветерани
“Енеїда” стала для театрів не лише джерелом фольклору, а й поштовхом для нового художнього прочитання Котляревського.
– Максим Голенко зазначає:
“Це трансформація, відгук на те, що відбувається в Україні… Це про націю, яка виживає, перемагає всупереч обставинам. Історія перемоги.”
– У Київському театрі ветеранів ролі троянців у прем’єрі 2026 року виконують військові й ветерани з тяжкими пораненнями, включно з ампутаціями.
– Вони поєднують класичний текст із власними спогадами про війну, полон, втрату побратимів і сучасне життя.
Режисер спектаклю Ахтем Сеітаблаєв поділився:
“Ми вирішили, що всі чоловіки будуть Енеями. З їх допомогою ми розповіли, як гідно прожити життя. Перед тим, як вони почали говорити на сцені, пройшло багато часу. Це вже не просто театр, це — життя.”
– У Рівненському обласному академічному музично-драматичному театрі увагу зосередили на частині поеми, де після веселощів троянці ведуть війну, що слугує аналогією для переходу тисяч українців зі спокійного життя на фронтові рубежі.
– Перемога Енея над царем рутулів Турном символізує перемогу України.
– Трагізму додає факт загибелі виконавця ролі Енея, Володимира Федінчука, воїна й актора, який загинув на війні у січні 2024 року.
—
### Символи війни на сцені
– Генеральний директор і режисер Івано-Франківського обласного муздрамтеатру Ростислав Держипільський розповідає, що їхня постановка виникла зі спогадів про події Революції гідності на Інститутській у 2013-2014 роках. Читання розділів “Енеїди” про війну було шокуюче: текст точно відображав переживання українців під час Майдану.
– Вистава була зреалізована однією з перших вже наприкінці 2014 року.
– У 2021 році цю постановку навіть поставили на горі Піп Іван.
– Черкаський драматичний театр імені Шевченка зберігає текст Котляревського майже без скорочень, а головним символом на сцені є великі бетонні оборонні блоки.
– Центральним елементом вистави “Енеїда XXI” в Одеському музично-драматичному театрі є уламок збитого Boeing MH17. Тут сюжет розповідає про поневіряння переселенців із Донбасу — “нових троянців”, що шукають кращого життя далеко від рідного краю.
– У Харківському національному академічному театрі опери та балету в опері “Енеїда” героями виступають українці, життя яких і домівки зруйнувала війна. Вони вимушені рятуватися втечею. Виставою оприявнюється символ рюкзаків — “хатинок”, які герої несуть за плечима як пам’ять про втрачений дім.
—
### Сучасна “Енеїда” на театральних сценах
– Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка представив виставу “Троянство”.
– Тут висвітлені сучасні події: напередодні повномасштабного вторгнення Росії творча телегрупа обговорює адаптацію “Енеїди” без героя Енея, але з “рядовими троянцями”.
– 24 лютого 2022 року стає переломним моментом у виставі.
– У постановці беруть участь також непрофесійні актори — ветерани війни.
– У Києві ще два театри грають “Енеїду”: Київський театр українського фольклору “Берегиня” та академічний ляльковий театр. Прем’єри відбулися після початку ширшої фази війни.
– На обстрілюваному Херсоні “Енеїду” показують у місцевому театрі; спектаклі вивозять до Одеси і Миколаєва.
– Перші постановки в Херсонському театрі з’явилися ще до 2014 року.
Керівник Херсонського обласного драмтеатру Олександр Книга підкреслює:
“Саме після цієї вистави в касах перестали питати: ‘На каком языке спектакль?’. Це було в кінці 2012 року і стало справжнім переломним моментом.”
—
На завершення учасники театрального “Енеїдобуму” — режисери, критики та актори — зазначили, що Котляревський у своїй поемі вклав безліч прихованих смислів, близьких для всіх українців. Завдяки цьому кожен театр в Україні здатен створити власну, унікальну “Енеїду”.
Режисер Рівненського драмтеатру Іван Данілін зазначив:
“Котляревський настільки закодував ‘Енеїду’, що її справді розуміють лише свої, а чужих нам не треба.”
