14 серпня у Кропивницькому пройшла вечірня хода на підтримку безвісти зниклих та полонених українських військових
Цього вечора до акції долучилась понад сотня небайдужих людей, які зібралися, щоб нагадати про тих, хто досі вважається зниклим або перебуває у полоні.
Організаторкою заходу стала Оксана Джафарлі, представниця добровільного об’єднання родин героїв Кропивницького та Кіровоградської області «З вірою в серцях». Вона зазначила, що подібні акції відбулися також у Львові, Тернополі, Івано-Франківську та Чернівцях.
«Ми проводимо цю ходу, щоб звучати голосом рідних — тих, хто не може говорити, адже вони або в полоні, або зникли безвісти. Хочемо, щоб суспільство не залишало нашу спільну біду поза увагою. На жаль, дуже часто байдужість переважає, і майже ніхто зі сторони не приєднується до таких заходів — лише поодинокі випадки. За звичай підтримка лунає від тих, хто втратив близьких або чекає на них», — пояснила Оксана.
За її оцінками, у події взяли участь близько 150 людей.
«Ми розуміємо — потрібно бити у всі дзвони. За нас цього ніхто не зробить», — підкреслила організаторка.
Вечірня хода-нагадування про полонених та зниклих безвісти. Кропивницький, 14 серпня 2026 року. Суспільне Кропивницький
«Бути безвісти зниклим — не означає бути забутим»
До акції долучився боєць 41-ї окремої механізованої бригади з позивним «Тімоха», який зараз лікується. Він розповів, що прийшов підтримати дружину свого побратима.
«Я у війську з березня 2023 року, пройшов бої під Куп’янськом, Костянтинівкою, Часовим Яром, Нью-Йорком та на Сумщині. Прийшов підтримати дружину побратима. Якщо людина зникла безвісти — це не означає, що її вже немає. Обставини можуть бути різними, але потрібно вірити й намагатися повернути кожного побратима», — поділився боєць.
Інший учасник, азовець з позивним «Дакар», захищав Україну з 2015 року. Він звільнився за станом здоров’я у 2020-му, але з початком повномасштабної війни повернувся на фронт. У квітні 2026 року його звільнили з полону.
«Увесь час мого полону за мене боролася моя дружина. Тепер я не можу не боротися за своїх побратимів», — сказав він.
Світлана Дейнека, мати військового Максима Бойка, який зник 22 січня 2023 року, розповіла про важкі місяці очікувань.
«Від моменту зникнення сина я не отримала жодної інформації про нього. Дуже сподіваюся, що більше людей буде приєднуватися до наших акцій, щоб наші хлопці знали: їх підтримує не лише сім’я, а й вся країна», — поділилась Світлана.
Інша учасниця ходи, Валентина Панова, мати Олега Панова, який пішов на позицію 14 грудня 2024 року і з того часу зник безвісти, зазначила:
«Завтра виповнюється рівно 20 місяців, як мого сина вважають пропавшим безвісти».
Учасники ходи біля “Прозорого офісу” неподалік пам’ятного знаку «Калина Надії». Кропивницький, 14 серпня 2026 року. Суспільне Кропивницький
Маршрут та символіка акції
За 20 хвилин учасники пройшли вулицею Театральна від парку «Ковалівський» до пам’ятного знаку «Калина Надії». Там вони прикріпили на знак стрічки — символ пам’яті, надії та боротьби за повернення кожного захисника додому.
Основні меседжі ходи:
- Не забувати про тих, хто безвісти зник або є в полоні;
- Підтримувати родини військових, які чекають на своїх близьких;
- Закликати суспільство активніше долучатися до таких заходів.
Долучайтесь до спільноти у соцмережах
Слідкуйте за подіями у Кропивницькому через офіційні канали у Facebook, YouTube, Telegram, Instagram, WhatsApp, Viber та TikTok.
