Як Дональд Трамп переосмислює роль військової потуги США на Близькому Сході
У трьох своїх президентських кампаніях Дональд Дж. Трамп найчастіше серед усіх кандидатів говорив про обмеженість військової сили США, особливо в регіоні Близького Сходу.
Критика та зміна риторики Трампа
У 2016 році він гостро критикував вторгнення в Ірак, називаючи його «великою, серйозною помилкою». У 2023 році, розпочинаючи свої третьі вибори до Білого дому, Трамп сміливо заявив: «Я пишаюся тим, що я — єдиний президент за останні десятиліття, який не почав нової війни».
У цих словах звучав глибокий і поширений песимізм, який панував у Пентагоні та серед експертів із зовнішньої політики в роки після воєн в Іраку та Афганістані. Цей відчай торкався обох основних політичних сил США.
Філософія бездіяльності: масштабні помилки за останні роки
Як свого часу писав Філіп Гордон, провідний радник з питань зовнішньої політики при Обамі у 2015 році, приклади втручань американців у різних країнах виявилися вкрай невдалими:
- В Іраку США втрутилися й окупували країну — наслідок: дорогуща катастрофа.
- У Лівії вторгнення відбулося без окупації — також закінчилося катастрофою.
- У Сирії США не втручалися взагалі — і це теж призвело до масштабних проблем.
Попри це, саме Трамп зміг перетворити ці розчарування на популярний політичний рух.
Поворот у другому терміні: від скептицизму до активного застосування сили
Через рік після початку другого терміну президент докорінно змінив своє ставлення і почав неодноразово використовувати військову міць США як дешевий, але ефективний засіб вирішення складних проблем.
Серед яскравих прикладів:
- У червні він надіслав бомбардувальники B-2 для удару по ядерних об’єктах Ірану.
- Цього року санкціонував ризиковану операцію зі захоплення президента Венесуели Ніколаса Мадуро.
- Згодом дав добро на масштабний спільний удар США та Ізраїлю, унаслідок якого загинув верховний лідер Ірану аятолла Алі Хаменеї.
Після цих військових акцій Трамп запевняв у соцмережах, що удари триватимуть «протягом тижня або скільки буде потрібно для досягнення миру на Близькому Сході та в усьому світі».
Прояснення ризиків та реакція політиків
Такий раптовий поворот у ставленні до застосування сили викликав гостру критику з боку демократів. Сенатор Марк Ворнер із Вірджинії попередив, що імпульсивність і повторення минулих помилок можуть призвести до втягування у небезпечні, довгі війни.
Крім того, військові операції проти Ірану дорого коштували: у відповідь на удари США відбилися шість померлих американських військових, повідомляє Центральне військове командування.
Постійні уроки війни в Іраку та Афганістані
Під час тривалих бойових дій у цих країнах досвідчені військові неодноразово підкреслювали, що не можна виграти війну лише повітряними ударами або вбивством лідерів супротивника. Ворог неодноразово відновлював свої сили і змінював керівництво, а численні цивільні жертви тільки сприяли росту антивоєнних настроїв і підживлювали ряди супротивників.
Зміни у військовому керівництві та роль генералів
Видається, що Трамп і його найближчі радники, у тому числі голова Об’єднаного комітету начальників штабів генерал Ден Кейн, вважають, що знайшли ефективніші способи застосування військової сили.
При цьому, напередодні ударів по Ірану, генерал Кейн попереджав, що зміна режиму там або серйозне послаблення військових можливостей країни — робота далеко більш складна, ніж полон Мадуро або торішні удари по об’єктах Ірану.
Попри це, Трамп неодноразово повторював, що будь-які військові дії будуть «легкою перемогою», посилаючись на впевненість генерала Кейна.
Військові успіхи та зміна стратегії Трампа
Перелік відносно невитратних і ефективних операцій у другому терміні, схоже, допоміг президенту переглянути своє ставлення до військових втручань:
- Він вважає, що Збройні сили США — дуже сильний інструмент;
- Обмежені операції без масштабних наземних місій можуть принести успіх;
- Водночас великомасштабні та затяжні війни слід уникати.
Паралелі з доктриною Коліна Пауелла
Після поразок американців у В’єтнамі легендарний генерал Колін Пауелл встановив принципи, що стали відомі як доктрина Пауелла: військові дії мають розпочинатися лише за наявності чітких цілей, важливих інтересів і зрозумілої стратегії виходу.
Втім, через десять років після ухвалення цих принципів сам Пауелл підтримав вторгнення до Іраку в 2003 році, рішення, про яке надалі шкодував.
Конфлікт між президентом і військовим командуванням
У першому терміні Трампа міністри оборони Джим Маттіс і голова Об’єднаного комітету Штатів Марк Міллі робили спроби стримати президентські імпульси застосування сили. Це призвело до особистої неприязні з боку Трампа.
У другому терміні головний військовий радник, міністр оборони Піт Гегсет, звільнив або відсунув від посад понад два десятки генералів, яких він трактував як незгідних з політикою президента. Ці кроки створили напруженість і змусили інші військові структури пригальмувати активність у суперечливих питаннях.
Обмеження та стратегічні рішення
Хоч Трамп і зробив ставку на військову силу, він категорично відкидає великі війська, які домінували в Іраку та Афганістані, зокрема у випадках Ірану та Венесуели. Його підхід до Росії і Китаю — більше стриманий і дипломатичний, ніж конфронтаційний.
Яскравий приклад — перестанова стратегії щодо бойовиків Хуті в Ємені. Початкова військова кампанія з метою відновлення морських шляхів у Червоному морі тривала недовго, адже Трамп вимагав результатів уже через 30 днів.
Коли військові порадили, що враження ППО Хуті потребує близько 10 місяців, президент уклав угоду з бойовиками про припинення атак на американські кораблі, хоча вони й не пообіцяли зупинити напади на судна інших країн.
Інстинкти замість писаних правил
У той час як більшість американських президентів ретельно йшли шляхом планування й пошуку збалансованих рішень за участю радників, Трамп діє переважно за інтуїцією, без суворої ідеології або пакетної стратегії.
Як зазначають експерти, він — безпосередній у своїх намірах: не допускати, щоб американська міць або його особистий авторитет ослабли.
Особливо це помітно у ставленні до Ірану, де дипломатичні перемовини він кваліфікував як шахрайство та затягування часу. Відтак оцінка ризиків та стратегій щодо даного регіону стає тим більше критичною.
Складність цілей і майбутні виклики
Тактика постійного застосування авіаударів та ракетних атак добре працює для досягнення обмежених цілей. Проте в Ірані амбіції Трампа значно масштабніші, а тому передбачити успіх стратегії довгострокового тиску складно.
З огляду на це, подальший розвиток подій на Близькому Сході та реакція світової спільноти на політику Вашингтона залишаються предметом пильної уваги експертів і громадськості.
