Іранська влада посилює репресії під час жалобних заходів
Поки Іран готується провести похорон свого вбитого верховного керівника, прагнучи показати єдність нації в горі, силові структури країни активізували репресії проти опонентів та представників громадянського суспільства. В середу екіпажі безпеки затримали двох відомих екологів — Хумана Джокара та Сепіде Кашані прямо у їхніх домівках, вилучивши всі електронні пристрої. Разом із ними стався арешт і сестри пані Кашані, Сіми, яка страждає на розсіяний склероз.
Незрозумілі звинувачення та мовчання офіційних джерел
Їхній адвокат Ходжат Кермані повідомив, що наразі не відомо, з чим конкретно повʼязані арешти, і зв’язок із активістами обмежений. Родичі змогли поговорити з ними лише коротко в четвер. Міністерство закордонних справ Ірану відмовилося коментувати цей випадок, а державні ЗМІ взагалі не згадують про це, хоча деякі реформістські видання звернули увагу на подію.
Жорсткий тиск на громадянське суспільство
Це далеко не поодинокий випадок. В останні місяці влада Ірану стрімко посилила кампанію репресій:
- зазначається понад 6 000 арештів із початку війни США та Ізраїлю проти Ірану (за даними Amnesty International);
- затримання та переслідування правозахисників і учасників протестів;
- застосування смертної кари як засобу тиску на учасників антиурядових акцій.
Хуман Джокар свідомо присвятив своє життя порятунку азійських гепардів, які перебувають на межі зникнення, він та пані Кашані — члени групи Persian Wildlife Heritage Foundation, що базується у Тегерані.
Попередні арешти та обмеження діяльності
У 2018 році вони вже піддавалися арештам разом з іншими природоохоронцями і тривалий час утримувались у в’язниці Евін за звинуваченнями у шпигунстві. Протягом понад шести років перебували під вартою, поки у 2024 році були звільнені. Однак за їхньою свободою йшли суворі обмеження:
- заборона на професійну діяльність;
- неможливість брати участь у будь-якій соціальній чи політичній акції;
- повна ізоляція від активного громадського життя.
Еколог-активістка Нілуфар Баяні, яка також зазнала ув’язнення, підкреслює, що нові затримання активістів викликають занепокоєння, адже вони не вчиняли жодних дій, які могли б стати приводом для переслідувань.
Життя після арешту: боротьба не тільки на фронті екології
За словами пані Баяні, після звільнення Джокар та Кашані більше уваги приділяли відновленню особистого життя та догляду за хворими родичами. Але тепер це мирне життя знову перерване насильницькими залякуваннями. Влада таким чином посилає сигнал усім незалежним експертам і активістам — навіть їхнє існування дискредитується, а безпека гарантуватися не буде.
Політична криза як тло жорстоких репресій
Після відчайдушних протестів у січні, які закликали до зміни існуючої ісламської авторитарної системи, уряд відповів масовою смертельною силою — сотні людей загинули під час сутичок. З того часу застосування смертної кари значно зросло, а активістів і учасників акцій масово заарештовують.
Одним із офіційних приводів для репресій є війна, розпочата США та Ізраїлем проти Ірану: влада звинувачує протестувальників у співпраці з цими країнами. Але політична мета є набагато ширшою — через похорон верховного лідера країни влада намагається показати єдність і підтримку серед населення, попри глибокий економічний занепад і тотальний тиск.
Заклик до єдності – реалії в Ірані
Президент Мансур Пезешкіан закликав усіх іранців незалежно від етнічної, релігійної чи політичної приналежності взяти участь у публічних заходах, пов’язаних із похороном. Однак ірансько-американський активіст Сіамак Намазі, який провів у в’язниці вісім років, звернув увагу на іронію ситуації:
- затримання визначних громадян без конкретних обвинувачень;
- порушення принципів справедливого суду і відкритості;
- рейди проти людей, що піклуються про хворих родичів, зокрема, з хронічними хворобами.
Ці факти ставлять під сумнів реальний зміст заяв про «національне примирення» та правову стабільність у країні.
