На Кіровоградщині провели траурні церемонії на честь загиблих Героїв Володимира Кравця та Максима Думанського
4 липня дві громади Кіровоградської області віддали останню шану своїм мужнім землякам, які загинули в російсько-українській війні. Це були Володимир Кравець із села Вікнина Гайворонської громади та Максим Думанський зі села Капітанка Побузької громади Голованівського району.
Життєвий шлях і військовий подвиг Володимира Кравця
Прощання із Володимиром Кравцем висвітлила у своєму дописі Facebook-сторінка Гайворонської міської ради.
Володимир народився 20 липня 1978 року. До 2015 року проживав у місті Горлівка Донецької області, де завершив навчання у загальноосвітній школі №50, здобув кваліфікацію гірничого робітника в професійному училищі та працював на шахті.
Коли батьки переїхали до Вікнини, Володимир деякий час залишався на Донеччині. Однак з початком російської агресії він разом із двома синами переїхав ближче до рідних – в Умань на Черкащині. Там він знайшов роботу на підприємстві, яке виробляє сільськогосподарську техніку та запасні частини до неї.
20 травня 2024 року Володимира було мобілізовано до Збройних сил України. Спершу він служив у 176-му батальйоні територіальної оборони на Херсонському напрямку, а пізніше був переведений до 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської.
На східному фронті Володимир виконував обов’язки стрільця-помічника гранатометника, мав позивний “BIOS”. Він загинув 28 листопада 2025 року неподалік міста Покровськ Донецької області, коли його позиції потрапили під прицільний удар російських FPV-дронів. Воїна поховали на цвинтарі рідного села Вікнина.
Прощання з Володимиром Кравцем у Гайворонській громаді Кіровоградщини, 4 липня 2026 року. Facebook/Гайворонська міська рада
Історія Максима Думанського: від юності до захисника України
Перший заступник Побузького селищного голови Оксана Петрук поділилася подробицями прощання з Максимом Думанським.
Максим народився 15 вересня 2000 року у селі Тернувате Миколаївської області. Дитинство пов’язане із навчанням у місцевій Капітанській загальноосвітній школі.
Після завершення школи він вступив до професійно-технічного училища в місті Благовіщенське Голованівського району, вибравши спеціальність газозварювальника. Освоївши професію, молодий чоловік працював вантажником у залізничному цеху на Побузькому феронікелевому комбінаті.
Як тільки розпочалося повномасштабне вторгнення Росії, Максим не вагався — став на захист рідної країни. Він служив гранатометником у штурмовому спеціалізованому взводі батальйону “Шквал”, охороняв державний кордон на Харківському напрямку.
Трагедія сталася 27 червня 2026 року біля села Степове Ізюмського району Харківської області, де Максим загинув під час виконання бойового завдання. Воїна провели в останню путь у селі Капітанка. У нього залишилися дружина та двоє маленьких синів, які втратили свого тата.
Щоб пам’ятати та підтримувати
Пам’ять про Володимира і Максима житиме в серцях їхніх рідних і всієї громади. Ці воїни віддали найдорожче — життя за незалежність нашої країни.
- Не забуваймо про тих, хто стоїть на сторожі миру.
- Шануємо їхню відвагу і жертовність.
- Підтримуємо родини загиблих, несучи світлу пам’ять про Героїв.
Долучайтеся до спільноти Суспільне Кропивницький
Слідкуйте за новинами та подіями на Facebook, YouTube, Telegram, Instagram, WhatsApp, Viber і TikTok.
