«Digger» — фільм, що розриває межі між правдою і реальністю: відверта розмова з Алехандро Гонсалес Іньярріту
Інтерв’ю перекладено з англійської.
Іньярріту про новий фільм і збентеження між правдою та реальністю
«На мою думку, ми часто плутаємо реальність із правдою», — зауважує відомий режисер Алехандро Гонсалес Іньярріту напередодні прем’єри своєї останньої картини Digger. Цей фільм — це гостра сатира на тему кліматичних змін, корпоративної жадібності та маніпулятивної пропаганди, в якій Том Круз виступив у ролі безжального нафтового магната. «Digger» не дає простих відповідей, натомість балансуючи на межі правди і вигадки, що робить його концептуально сміливою та складною роботою.
Фільм навмисно наголошує на перебільшеності акторської гри. «Все це — спосіб привернути увагу, спричинити реакції ‘лайк’, здивування чи навіть незручність. Саме у цій культурі ми живемо», — пояснює Іньярріту.
Реакції на «Digger»: між захопленням і критикою
Як не дивно, більшість відгуків були доволі критичними, але режисер спокійно сприймає поляризацію думок. Він віддає перевагу різким реакціям замість байдуже прохолодної уваги. У нещодавньому відеоінтерв’ю 63-річний талановитий митець поділився нюансами створення стрічки, яка почала свій шлях після зйомок «Відродженого» у 2015 році.
Проект почався у 2017 році і пройшов через немало труднощів — від трьох «крахів» до втрати значної частини часу. Однак Іньярріту продовжував повертатися до нього, бо відчував невідкладність теми та її зв’язок із сьогоденням. «Цей фільм не ідеальний, але я люблю ризикувати», — ділиться він.
Пошук локацій та творчий підхід
Режисер розповідає про зйомки у Арктиці і про рішення обрати метанаратив, який допоміг передати ідеї стрічки. Том Круз, перш ніж погодитися на роль, попросив почитати сценарій вголос, щоб краще зрозуміти матеріал.
Іньярріту зізнається: «Мене вразила його харизма. Він — справжній майстер слова, що особливо помітно у сцені з довгим монологом, коли 300 статистів були цілковито захоплені його грою».
З чого почалася ідея «Digger»?
Все почалося після кінокоманди, яка працювала над «Відродженим», зіштовхнулася з проблемою відсутності потрібного снігового покриву. Замість традиційних ландшафтів довелося їхати в Ушуайю, найпівденніше місто світу, щоб відшукати лід. Ця несподіванка стала сигналом: зміни клімату реально відбуваються, а те, що нам розповідають, не завжди відповідає істині.
Про маніпуляцію і владу
Іньярріту наголошує, що справа не лише в екології: фільм зачіпає теми жадібності, безвідповідальності і контролю над інформацією. Той, хто диктує наратив, визначає уявлення про реальність, часто віддалено від істини.
Початково сценарій мав назву Blah, Blah, Blah — символізуючи зброю в людських руках, якою стає слово. Мова може бути мостом до реальності або ж інструментом її руйнування. В Іньярріту виникла ідея показати людину, що навмисно використовує слова як зброю: безжальна, смішна, іноді лякаюча, але завжди дуже людська.
Розвиток сатири та взаємодія з реальністю
Перші версії фільму мали набагато більше яскравих сцен лиха, і зйомки в Арктиці були справжнім викликом: двічі режисер вирушав туди разом із науковцями. Але сценарій так і не завершувався. Digger з легкістю наздоганяла реальність — іноді навіть обганяла власні вигадки:
- Платформи льоду почали танути;
- Гренландія раптом стала актуальною темою;
- Метан увійшов у загальний дискурс як одна з найбільших загроз;
- Пандемія і масові лісові пожежі в Лос-Анджелесі вдарили по всім учасникам зйомок.
Врешті-решт, у фільмі зникла легковажна сатира, і він набув відчуття документальної стрічки про майбутнє.
Кошмари і надії режисера
Іньярріту не приховує: тема кліматичних змін лякає і паралізує багатьох. Його підхід — винести проблему на світло та поставити персонажів перед вибором, як її пережити. Він порівнює це з театром, який допомагає нам відобразити себе та замислитися, подібно традиціям американського континенту від «Дон Кіхота» до творчості Ернесто Сабато.
За словами режисера, ціль фільму — примусити глядача задуматися, а не дати готові відповіді. Через неоднозначність і виклик у фільмі прихована спроба розпочати важливу розмову — адже всі ми в одній човні.
Співпраця з Томом Крузом: історія знайомства і особливості ролі
Круз давно захоплюється роботами Іньярріту — ще у 2001 році, коли вийшов дебютний фільм режисера Amores perros, актор активно просував стрічку. Вони познайомилися особисто лише у 2011 році. Том знає усі сцени і монтажні рішення Гонсалеса краще за самого творця.
Про вибір Круза на складну роль Іньярріту говорить просто: «Це людина, яку неможливо відвести погляд. Він — антигерой, якого я називаю «привабливою катастрофою». Навіть коли він робить жахливі речі, важко від нього відвернутися. Ця постать — втілення людських слабкостей і залежності від влади, що сьогодні є серйозним викликом для світу».
Натхнення і кінематографічні відсилки
Щоб знайти потрібний тон, іноді нелегкий, Іньярріту влаштовував акторам покази фільму Love on the Dole із неперевершеним Карі Грантом, чия швидка мова і ритмічний діалог мають майже музичне звучання. Це допомагало зберегти тонус і підкреслити важливість слів.
Візуально режисер надихався роботами данського художника Вільгельма Гаммерсхьойя, який відомий своїми десатурованими палітрами та майстерною грою з кольоровими акцентами, що створюють особливу атмосферу сновидіння.
Погляд на світ і майбутнє
«Digger» — це фільм про катастрофу, але найбільша катастрофа — це ми самі. Іньярріту вірить, що світ неймовірно красивий і збалансований. Якщо ми зможемо опинитися разом у одній кімнаті, поділитися правдою і зіставити свої уявлення про реальність, тоді є надія на збереження нашого планетарного дому.
Авторка — Мелена Райзік, спеціальний кореспондент The New York Times, яка висвітлює культурні проєкти і особистості по всьому світу.
